Що не кажіть, а немовляті, яке ще не засвоїло мову своїх батьків, доводиться в цьому житті сутужно. Руки-ноги не слухаються, із пелюшок годі й вилізти, їси за графіком, спиш за годинником, а найжахливіше — ніхто не розуміє, що ти хочеш їм сказати (тобто проревіти, проскиглити чи пролепетати). Просиш водички, а мама несе тобі іграшку, заходишся плачем від страху, а тобі пхають до рота пляшечку із молоком, ну не життя, а суцільне непорозуміння. Та й батьки відчувають дискомфорт від такого спілкування, нишком мріючи про диво-прилад, який би дозволяв якщо не читати думки дітей, то принаймні перекладати їхні «звуки му» на нормальну, зрозумілу для народу мову.

Купили два мужики пляшку. Випили — не бере. Додали ще одну — також «ні в одном глазу». Грошей уже майже не залишилося. Вирішують: давай пива купимо і в баню підемо, може, там вставить. Так і зробили — жодного ефекту. Один каже: «Ідемо до мого приятеля, він знає, як узагалі без грошей дійти до кондиції». Прийшли. Розповідають, так і так, алкоголь не бере, що робити...
— А ви що — з бані, чи як?
— А як ти здогадався?
— Ну... Голі і з віниками...

Завтра, якщо рахувати від 4 лютого, новому Кабінету Міністрів виповнюється рівно сто днів. ЛИШЕ сто днів минуло з того часу, коли Верховна Рада з подачі Президента Ющенка — «була не була» — видала неймовірний кредит довіри Юлії Тимошенко, а Юлія Володимирівна під диктовку ТОГО ж Віктора Андрійовича озвучила з трибуни штат своїх урядових підлеглих. І АЖ десять декад пані Тимошенко, чия заповітна мрія очолити уряд нарешті збулася, бореться в похідних умовах кризово-перехідного часу, працюючи по -надцять годин на добу та часто вдовольняючись сном на розкладачці, яка, виявляється, справді стоїть у кімнаті відпочинку поруч із кабінетом Прем'єрки на сьомому поверсі*.

Про примирення між вояками УПА й ветеранами Радянської армії, про виплати на новонароджених і кількість робочих місць, про другу державну мову й Кримську автономію, про Колесникова («репресії») і бандитів («коли їм будуть тюрми») — це далеко не повний перелік запитань, на які мужньо й терпляче відповідав Віктор Ющенко у прямому ефірі одразу трьох телеканалів: ICTV, СТБ і «Нового». Усі вони належать до групи впливу зятя екс-Президента Леоніда Кучми, Віктора Пінчука. ICTV відповідав за «живу» частину: забезпечив главі держави інтерв’юера (ведучу телеканалу Іванну Коберник), а громадянам — чотири екрани на площах Донецька, Києва, Сімферополя і Львова.

Євротабір від сьогодні стартує. У планах — широко розрекламовані грандіозні концерти, дискотеки. Однак усе це нині перебуває під питанням. Начальник Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА Олександр Биструшкін досить категорично зауважив, що «на Трухановому острові ні за яких обставин не повинна гриміти музика». І жодних, мовляв, концертів, інакше ми поставимо крапку на цьому наметовому містечку. У паперах, за словами Олександра Биструшкіна, зазначені дві головні вимоги до роботи євротабору: по-перше, обмеження місця, на якому можуть розміщуватись намети, щоб люди не лізли в гущавину і не завдавали шкоди рослинності острова, а по-друге, заборона концертів та дискотек, які можуть назавжди відвернути птахів від їхніх гнізд. Організатори євротабору поки що не відреагували на заяву Олександра Биструшкіна. За словами прес-секретаря містечка Ніни Сорокопуд, вона виглядає дещо дивною, зважаючи на те, що усі питання заздалегідь були узгоджені з місцевою владою.
Тим часом усі причетні до євротабору люди готуються до прийняття перших мешканців.

У Криму — сенсація. На півострів повернувся 50-річний політик-невдаха, голова парламенту автономії у 1995—1996 роках, якого останнім часом розшукували правоохоронці, Євген Супрунюк. Тепер колишній спікер парламенту часів АРК як «української Сицилії» прагне... заручитися підтримкою Президента Віктора Ющенка. У листі на його ім’я Супрунюк прохає главу держави, щоб той «захистив його від необ’єктивних дій і політичного (під виглядом кримінального) переслідування з боку деяких державних чиновників старої влади, що залишилися».

Резонансне вбивство 55-річного Віктора Рибалка (в кримінальному світі більше відомого як Рибка), що сталося позавчора ввечері на перехресті вулиць Івана Франка та Богдана Хмельницького, було витримане в дусі кращих бандитських традицій неспокійних дев'яностих. Тобто було i авто з кілерами, i побiжний кулеметний вогонь, i безслідне зникнення...

Ювілеї або «круглі дати» — це завжди щось святкове й особливе. І хоча 10-річчя австралійського Тижня моди в Сіднеї порівняно з досвідом усіляких Парижів-Міланів — це просто тьху, для модельєрів Зеленого Континенту та навколишніх територій і то свято. Недарма ж до показу колекцій сезону весна-літо (так-так, австралійці чомусь вирішили відстати від модного життя й продемонструвати нам «старий мотлох» тоді, коли у вищезгаданих модних столицях панянки вже підбирають собі гардероб на осінь-зиму. Мабуть, усе через те, що в «країні кенгуру» зараз кінець осені — початок зими і до літа ще ой як далеко...) вони готувалися так ретельно й, варто зазначити, не без успіху.

Людина може пізнати мудрість трьома шляхами: читати мудрі книги, вчитися у мудрих людей або попісяти на оголений дріт під напругою.

Мабуть, саме тому він обрав бойові чати «5-го каналу» і навіть успішно «затесався» до чолівки його провідних «облич». Скидається на те, що найхолеричніший учасник згаданої музичної формації примудряється діставати задоволення з усього, до чого торкається його темпераментний перст і гострий язик (боронь вас Боже, потрапити на це лезо!).