Найбільший в Україні озерний масив — Шацькі озера на Волині — для багатьох малознайомий, усе більше орієнтуємося на моря. Але суми, які доведеться залишити на берегах найпопулярніших iз майже тридцяти озер — Пісочного та Світязя — все одно приємно здивують. Більшість курортників зупиняється в приватному секторі, місцеві мешканці будують на своїх подвір'ях кілька хат, які здають в оренду, є також пропозиції поселитися у квартирах. Цього року в порівнянні з попереднім ціни зросли не надто — на три-п'ять гривень, отож залежно від погоди (більш сонячно — дорожче) один день проживання для однієї людини без харчування обійдеться в середньому 15—20 гривень. Наприклад, у Пісочному, біля санаторію «Лісова пісня», у приватному секторі можна зняти окремий будиночок на 5 ліжок за 75 грн. за добу.

На звичайному ринку купальник коштує від 30 до 120 гривень, причому купальник за 30 гривень нагадує маленький кольоровий шмат облізлої тканини, витягнутої зі скрині вашої прабабці. Від 80 гривень і вище вже можна придбати щось більш-менш пристойне. З дитиною значно легше — мініатюрний аксесуар жіночого туалету для юної леді на базарі коштує від 30 до 60 гривень. Чоловічі плавки з пейзажем ямайського пляжу витягнуть з гаманця щонайменше 20—30 гривень. Для прибічників якісної і «фірмової» продукції це обійдеться удвічі-тричі дорожче. В магазинах на Хрещатику ціни на вищезгадані речі «стрибають» у межах від 150 гривень, взагалі-то вигляд такий самий, але якість і назва фірми диктує свої ціни.

Особливо гостро в літній період постає питання з квитками у південному напрямку. Найпопулярніший спосіб доїзду — залізницею, тому «УМ» вирішила поцікавитись, які можливості мають відпочивальники влітку 2005-го.

Але якщо скористатися послугами «Укрзалізниці» не вдалося, можна полетіти «АероСвітом», з початком сезону популярності серед внутрішніх напрямків авіакомпанії набули польоти до південних курортів України. Наприклад, якщо влітку 2004 року за маршрутом Київ—Сімферополь—Київ щоденно здійснювалося 2 рейси, то цього року літаки компанії вирушають до Сімферополя тричі на день.

Ще півроку тому 16-річний Сашко був звичайною так званою «дитиною вулиці». У родині стосунки зовсім не складалися: постійні сварки, конфлікти, після яких Сашко просто йшов геть, на вулицю. Там для дитини і починалося справжнє життя. Час від часу хлопчик ходив до школи, ніби для «галочки». Так що про освіту годі й говорити. Нинішнього Сашка навряд чи впізнав би хтось із його колишніх друзів. Тепер він зовсім інший — жвавий, із вогником в очах. Рівно півроку тому від своїх «вуличних» знайомих хлопчик почув про столичний дитячий будинок сімейного типу «Затишок». Після наступної родинної сварки Сашко не витримав і пішов до ще зовсім не знайомих людей. І тут, у дитячому будинку, його зустрів затишок, якого хлопцеві так не вистачало. Через деякий час до закладу Сашко почав приходити зі своїм молодшим братиком-третьокласником. Працівники дитячого будинку і соціальних служб допомогли хлопцеві отримати паспорт і закінчити 9 класів. До речі, Сашко розповів, що за останніх півроку значно покращилися стосунки з вітчимом.

За оцінками спеціалістів, сьогодні поза межами країни постійно перебуває більше семи мільйонів українців. Але визначити, яка частина з них — добровільні заробітчани, а яка — примусово вивезений «живий товар», наразі є неможливим, — такий вже він, тіньовий бізнес. Проте з упевненістю можна стверджувати, що міжнародна, а останнім часом і внутрішня торгівля людьми стали для України явищами абсолютно звичними. І приносять організаторам мільярдні прибутки: лише тільки за одну людину вони тримують від 500 до 5000 доларів.

Волею випадку 3 листопада 1991 року в селі Підгороддя Рогатинського району Івано-Франківщини зустрілися два Михайли: Зеленчук, котрий на той час уже очолював Всеукраїнське братство вояків ОУН-УПА імені генерала Романа Шухевича, та Кіт — скромний учитель-пенсіонер із Ходорова сусідньої Львівської області. Востаннє вони бачилися холодної осені 1950-го посеред Карпат, біля гори Гропа, в екстремальній ситуації. Відтоді минув рівно 41 рік. По-різному складалися їхні долі, але обох радянський суд покарав чвертьстоліттям ув'язнення. І якщо Михайлові Зеленчуку цей безмірно тривалий строк хоч якось умотивований червоною Фемідою (був референтом Служби безпеки ОУН-УПА у Надвірнянському районі й помічником полковника Грома — командира СБ Карпатського краю), то Михайло Кіт з дружиною Ганною вчителювали у тамтешній місцевості й не брали до рук не те що зброю, а навіть військового ранця. Однак і подружжю Котів випало пройти всіма колами пекельних випробувань, витримати які, здавалося, не під силу людині з нормальною психікою.

Це було 31-ше сходження Віктора Ющенка на Говерлу. В.Ю. вперше піднімався на вершину України в ранзі Президента. Випробування вертикаллю глава держави витримав, хоча погода була дуже несприятливою (під час сходження двоє з 15 тисяч учасників сходження загинули, 135 звернулися по медичну допомогу).
Ющенкові ж лікарі не знадобилися. Попри залишкові явища діоксинового отруєння на обличчі, Віктор Андрійович — здоровий чоловік. Це вчора підтвердили і швейцарські лікарі, які приїхали до Києва. «Загальний стан Віктора Ющенка добрий: все, що стосується внутрішніх органів — голови, серця, печінки, шлунку, — сказав керiвник дерматологічної клініки університетського шпиталю в Женеві, екс-президент Європейської асоціації дерматології Жан Сора на прес-конференції в секретаріаті Президента. — І той факт, що Ющенко кілька днів тому піднявся на Говерлу, зайвий раз підтверджує його кондиції».

Президентського гніву скуштували учора присутні на розширеній нараді керівництва в МВС за участю міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, секретаря Ради національної безпеки Петра Порошенка та держсекретаря Олександра Зінченка. В результаті «роздачі» глави держави МВС тепер мусить ліквідувати Державну автоінспекцію, звільнити щонайменше двох обласних начальників міліції та до кінця року ліквідувати всі організовані злочинні групи, які ще досить непогано почуваються в Україні.