Минулої п'ятниці правоохоронцями було затримано ще одного високопосадовця зі старорежимної «обойми» — Івана Різака, одіозного екс-«губернатора» Закарпаття. Керівника обласної СДПУ(о) «взяли» за резонансну справу про самогубство ректора Ужгородського університету Володимира Сливки, у якій Різак, за словами міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, «проходить фігурантом».

Іванові Різакові в лікарні лежати не нудно — там його розважають вірні соратники Михайло Добкін та Нестор Шуфрич (із останнім точно не знудишся). До того ж пана Івана не можуть не тішити лаври Бориса Колесникова: його (Різака), як і колишнього голову Донецької облради, вже також починають захищати бабці з плакатами й пікетники з наметами. Словом, справді резонансна справа. Тож цілком природно, що навіть на прогулянці у Пирогові Прем'єрці Юлії Тимошенко довелося відповідати на запитання журналістів про своє ставлення до цієї справи.

12 травня на екрани України вийшла французька стрічка 2004 року «Набережна Орфевр, 36». Фільм можна порекомендувати як шанувальникам жанрового кіно, а це досконало зроблена поліцейська драма, так і любителям французького кіно взагалі, оскільки у головних ролях виступають три його провідні зірки: Жерар Депардьє, Даніель Отей та Андре Дюсольє. Не лише ми, але й французи віддавна не пам'ятають на своїх екранах настільки вдалого зразка кримінальної поліцейської драми. Відомо, що монополію на цей жанр мають американці. Французи в даному випадку вирішили не винаходити велосипед, а добре вивчили кращі американські зразки, написали чудовий сценарій та дали його в руки акторам, які здатні неперевершено відтворити на екрані задумане сценаристом та режисером.

Днями своє чергове зібрання провела Академія мистецтв України. Регламент цієї події нічим не вiдрізнявся від аналогічних зустрічей, а тому дехто після її завершення отримав новий статус, декому під час виступів колег довелося втягувати голову в плечі, рятуючись від критичних зауважень, були й персонажі, які благополучно продрімали у актовому залі Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, де проходили збори.

Але найперше Гудімов зануриться в музику. «Вона була метою мого життя, і немає чогось такого, що б змусило мене не виступати, — заявив Павло Гудімов на прес-конференції 12 травня, яка, теоретично, мала «розказати всю правду про те, що сталося в «ОЕ» протягом останніх тижнів. Проте — а чого ви сподівалися? — зустріч із журналістами ще більш все заплутала. Павло стверджує: «Це було одразу після кліпу «Коротка розмова». Мені подзвонив Славко і сказав: «Є привід поговорити». Ми зустрілись у кав'ярні на Подолі, він заявив: «Не можу більше з тобою грати». Я відповів, що, хоч і поважаю його, але хочу почути думку всіх учасників. Того ж вечора всі ми зібралися, і... було наївно думати, що музиканти, яких Славко привів в «Океан», підтримають мене. Була така кисла атмосфера, що я зрозумів: працювати далі в групі немає сенсу. Після того в нас з «Океаном» і до сьогодні тривають переговори.

Чи не найбільшою проблемою проведення адміністративно-територіальної реформи, яку заанонсовано в Україні, є суспільне несприйняття цього проекту. Точніше навіть — побоювання дивного явища з абревіатурою АТР. Тож зовсім не дивно, що нова влада, а особливо «профільний» віце-прем'єр Роман Безсмертний, чимало часу присвячує роз'яснювальній роботі. Перед цим влада вже встигла провести два таких регіональних форуми: у Вінниці та — наприкінці минулого тижня — в Одесі.

Утурнірі НХЛ брали участь справді найсильніші хокеїсти планети, тож вага здобутих медалей і звання чемпіонів цінується як ніколи високо. Хоча той факт, що канадці, вийшовши до фіналу, таки поступилися чехам, можна пов'язувати також із локаутом, — більшість гравців приїхала до Європи з «відпусток», тобто перебувала не в найкращій кондиції.

На шостому етапі багатоденних перегонів «Джиро д'Італія» лідери вирішили триматися у головному пелeтоні, тому унікальний шанс «засвітитися» в призерах престижних змагань одержали «другі номери» своїх команд. У боротьбі «темних конячок» на фініші першим стрічку перетнув австралієць Роббі Маківен, другим — естонець Ян Кірсіпуу, а ось на третю сходинку подіуму вперше піднявся українець Володимир Білека з американської команди «Діскавері ченел». У основній групі гонщиків 41-м фінішував Сергій Гончар.

У футбольних колах ці місця у турнірній таблиці давно вже (і справедливо) називають «болотом». Попереду ще чотири тури і понад місяць національного футболу з його усіма особливостями, а п'ятірку команд вже безнадійно «засмоктало» у славнозвісну «середину турнірної таблиці», з якої немає виходу ні нагору, ні донизу. Здавалося б, що це — ідеальний шанс для тренерів у ситуації безвідповідальності за результат готуватися вже до наступного чемпіонату, перебуваючи у спокійному стані творчого пошуку. Оскільки всі як один із теперішньої «багнюки» — «Таврія», «Металург» (З), «Металіст», «Арсенал» і «Кривбас» — пообіцяли своїм прихильникам «ось уже в наступній першості...» Ну, ви зрозуміли, у майбутньому ці команди не виключають, що боротимуться за місця в єврокубках.