Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Днями своє чергове зібрання провела Академія мистецтв України. Регламент цієї події нічим не вiдрізнявся від аналогічних зустрічей, а тому дехто після її завершення отримав новий статус, декому під час виступів колег довелося втягувати голову в плечі, рятуючись від критичних зауважень, були й персонажі, які благополучно продрімали у актовому залі Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, де проходили збори.
Щодо першої категорії учасників зібрання, то це, безумовно, новоспечені академіки та членкори Академії мистецтв. Відповідні посвідчення цього року отримали актори Тетяна Назарова, Степан Олексенко, народний художник Володимир Прядка... Членкорами АМ стали Лев Венедиктов, Валерій Гайдабура, Марія Левитська, Олег Фіалко, Петро Чуприна, Сергій Якутович... Низка відомих митців були удостоєні Золотої та Срібної медалі Академії, нагороджені почесними дипломами, відзнаками тощо. «Багато нагороджених — із регіонів», — підкреслив президент Академії мистецтв Андрій Чебикін.
Традиційна доповідь президента Чебикіна мала, швидше, звітно-інформативний характер, критичні зауваження свого виступу автор, як на мене, звів до мінімуму. Андрій Володимирович розповів про роботу Академії та академіків за останній рік. Перелік видався справді вагомим: фестивалі, нові вистави, гастролі, наукові проекти та видання... Відзначив, що троє представників Академії мистецтв — Дмитро Гнатюк, Мирослав Вантух, Лев Венедиктов — стали Героями України. Маловтішною, за словами пана Чебикіна, є ситуація з фаховою мистецькою критикою. «Журналісти не замінять мистецтвознавців, а рецензія відмирає як жанр», — сказав він і запропонував усім ЗМІ ввести посаду театрального оглядача.
Не оминув увагою доповідач і конфлікт навколо театру імені Лесі Українки. Андрій Чебикін поінформував присутніх, що Президія Академії мистецтв звернулася до Президента України та Міністерства культури з проханням розібратися в цій ситуації. Свою стурбованість щодо російської драми висловлювали й інші учасники зборів.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>
Сучасною історією про повернення України на карту європейської оперної традиції у ретроспективі кількох століть стає опера «Креонт» уродженця Глухова, сина козацького сотника — Дмитра Бортнянського. >>
Український інститут книги звернувся до міжнародної видавничої спільноти із закликом припинити співпрацю з російськими видавництвами та літературними агенціями >>