Дуже часто репортери, які займаються усім і нічим, помітно згущують фарби в жанрі оплакування вітчизняного кінематографа. Бо якщо грошей, високотехнологічних студій, продюсерів, дистриб'юторів, державної політики, спеціалістів у багатьох галузях і нема, то документальне і анімаційне кіно, кінофестивалі, перевірені часом майстри і талановиті початківці, амбіції, хороші телепрограми і статті є, ще є приватні капітали і фанати кіно. Втім для широких мас кіно — це завжди ігрові повнометражні фільми, в кінотеатрах, на касетах, DVD, по телевізору, і в цьому ракурсі справді зеро. Днями в Будинку кіно вiдбулася рiдкiсна подiя — презентація нового художнього фільму Олександра Муратова «Татарський триптих». 21 квітня Олександр Ігорович відзначив 70-річний ювілей, але оскільки без бенкету в Спілці — значить непомітно для громадськості. До дня народження режисер зробив собі два подарунки — «майже автобіографічний роман-есей» «Розчахнута брама», виданий київським «Фактом», і фільм про три любовні історії на кримськотатарському матеріалі «Татарський триптих».

...У ньому дуже багато всього, і скрізь повний безлад. Шістнадцятий міжнародний фестиваль студентських робіт, який проходив з 10 по 15 квітня, — аж ніяк не виняток. Програма щодня змінюється, і замість майстер-класу з головою журі, російським режисером («Підземка», фільми із серіалу «Вбивча сила» та ін.), актором («Митниця») і продюсером В'ячеславом Сорокіним потрапляєш на ретроспективу «Відкритої ночі», яку бачив принаймні двічі. Замість прес-конференції, присвяченої закриттю «Прологу», цілуєш зачинені двері конференц-залу. Тут, правда, вже провина не організаторів — журналістів на «Пролог» прийшло стільки, що більше народу сиділо б у президії, а не в залі — любить наша преса молоде кіно!

Закриття театрального сезону — явище прогнозоване. І, хоч і без особливого піднесення, але очікуване. Цього ж року літні канікули розпочалися на добрі місяць-півтора раніше, ніж зазвичай: 15 травня останню виставу у сезоні (прем'єру «В моїм завершенні початок мій...») зіграв Молодий театр, наступну зустріч своїм шанувальникам призначивши на осінь. На прес-конференції худрук театру Станіслав Мойсеєєв залюбки повідомив причини такої поспішності, традиційно підсумував сезон, що минув, — між іншим, напружений і плідний — та, у найкращих традиціях піару і маркетингу, зорганізував невеличку інтригу на майбутнє.

У Верховному суді Північної Осетії розпочався суд у справі Нурпаші Кулаєва — терориста, причетного до захоплення школи у Беслані, та єдиного з нападників, кому вдалося вижити. Кулаєва привезли до приміщення суду під посиленою охороною за півтори години до початку засідання, оскільки правоохоронці побоювалися, що натовп, який збереться під приміщенням суду, спробує поквитатися з ним самотужки. Ці побоювання були небезпідставними: родичі жертв бесланської трагедії цілий день викрикували вимогу, аби терориста віддали їм: «Ми на шматки його розірвемо». З метою попередження будь-яких ексцесів під приміщенням суду у Владикавказі чергувало багато правоохоронців, а також пожежники і карети «швидкої».

Якщо для когось містичним числом є «13», то для українського уряду, схоже, роль «чортової дюжини» відіграє «29». Спершу їх було 3 000, потім стало 30, а тепер уже — ось вона, містика! — саме про 29 підприємств, які підлягають чи то реприватизації, чи то «доприватизації», говорить перший віце-прем'єр-міністр Анатолій Кінах. І не раз говорить, навіть не двічі, а саме стільки разів, щоб у журналістів виникло природне бажання поцікавитися назвами, власниками і строками перегляду приватизації. Більше того, наявність такого списку привселюдно на прес-конференції підтверджує Президент Ющенко. Однак — дивна річ! — Прем'єр-міністр Тимошенко наявність такого списку рішуче заперечує. Їй підтакує міністр економіки Сергій Терьохін: за його словами, «списку 29» не існує взагалі, Терьохін «не менше, ніж Прем'єр-міністр» був здивований заявою Кінаха. Насамперед тому, що «зараз не існує законодавчо визначених критеріїв, за якими підприємство може бути віднесене до сумнівно приватизованих, а також критеріїв, за якими повинна проводитися дооцінка». Розробкою цих критеріїв, за словами пана Сергія, якраз і займається Міністерство економіки.

Цього разу, як повідомляє офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ, порушено кримінальну справу проти посадовців Управління капітального будівництва Харківської облдержадміністрації. Їх звинувачують у недобросовісному використанні банківських кредитів на суму 38 мільйонів гривень, взятих для будівництва третьої черги метрополітену. Чиновники непомірно завищили вартість будівельних робіт і незаконно використали при цьому понад 3 мільйони бюджетних гривень для погашення кредитних відсотків. За даними міністерства, цю оборудку управлінці провернули з відома колишнього голови облдержадміністрації Євгена Кушнарьова.

Майже два тижні курортна Ялта залишалась без свого голови: рішенням республіканської прокуратури його увільнили від виконання посадових обов'язків. Нагадаю, підставою стало порушення проти мера Сергія Брайка аж трьох кримінальних справ. Зокрема, міському голові інкримінувалось те, що він буцімто незаконно виніс на розгляд сесії міськради декілька проектів про виділення землі.

Про перехід української армії зі строкової служби на контрактну основу, говорилося багато i давно. Тільки ось конкретних кроків, окрім балачок, не спостерігалося. Президент Віктор Ющенко як Верховний Головнокомандувач згідно з однією зі своїх передвиборчих обіцянок підписав розпорядження № 1043/2005-рп «Про заходи щодо переходу підрозділів Збройних сил України до комплектування військовослужбовцями за контрактом».

Мабуть, дуже зрадів, потрапивши до Києва на пісенний конкурс «Євробачення», а через позитивні враження від нашої столиці й сильно втомився громадянин Швеції. Інакше як пояснити той факт, що, повертаючись до готелю, де він зупинився, турист присів на одну з лавок Хрещатика i... заснув! Коли ж скандинавський гість прокинувся, то з'ясував пропажу мобільного телефона та фотокамери, які безслідно зникли разом з останніми залишками сну.

До пісенного конкурсу в Україні випущено поштову марку з портретом першої в нашій історії переможниці «Євробачення» Руслани Лижичко. Щойно ввійшовши в обіг, марка вже стала раритетом.