Міністр юстиції Роман Зварич, попри свою нещодавню обіцянку публічно продемонструвати свої документи про вищу освіту, не збирається виставляти їх на розсуд громадськості й обмежиться передачею в секретаріат Президента та Кабмін. А все тому, що у них міститься «конфіденційна інформація». Якщо конкретно — там згадується адреса батьків міністра. А пану Зваричу не хотілося б, щоб хтось турбував 79-річного батька.
Фінляндію на «Євробаченні» представляє колишній футболіст Гейр Рьонінг.
До «Євробачення» фінська амбасада на чолі зі своїм добрим «культурним янголом» — Надзвичайним та повноважним послом Фінляндії в Україні Лаурою Рейніля — підійшла грунтовно. Вирішено було не просто відбутися виступом представника Фінляндії у Палаці спорту, але й у неформальній атмосфері дати поспілкуватися з ним українським журналістам. Гостина була, як завжди у резиденції пані Лаури Рейніля, вишукана, невимушена і невимовно лагідна.
Один із найяскравіших учасників півфіналу, який, за прогнозами «УМ», точно виходить у фінал, — Польща. Якщо минулого року, коли за країну співала дівчинка в прозорій сукні (пам'ятаю, як коментатор на національному каналі Німеччини відпустив масний жарт на зразок: «Польща в Євросоюз активно вступила, а спідниці її дівчат помітно покоротшали»), наші сусіди майже не отримали балів, то цьогоріч останній учасник півфіналу заводить усіх циганськими мотивами. При особистому спілкуванні з гуртом «Іван і Дельфін» не тільки переконуєшся, що вони справді заслуговують на участь у фіналі, а й вкотре починаєш симпатизувати нації загалом. Цікаво, що вокаліст Іван Комаренко — родом із Росії, він скромний і милий.
Два шоу, страшенно дорогих і кольорових, відбудуться в межах «Євробачення». Перше проходитиме в столичному концерт-холі й казино «FreeДом». Програма так і називається: «В сезон «Євробачення». Шоу проходить з 17 по 22 травня і містить шість концертів провідних українських зірок естради та спорту. Вартість квитка в зал на 377 чоловік «FreeДому», на один показ, — 300 гривень.
Короткий шлях від станції столичного метро «Арсенальна» до Маріїнського парку i будівлі Верховної Ради став учора геть політичним, як у недавні виборчі часи. Наліпки на стовпах, де міністра внутрішніх справ Луценка порівняно з Лаврентієм Берією, а 2005 рік — з 1937-м, або «А ты голосовал за оранжевых?», блакитні стрічки на металевих огорожах та деревах — все без власної фантазії i з наявним плагіатом. А ще, мовою «донецьких», чималенька порівняно з попередніми акціями «біомаса» під стінами парламенту з прапорами, гаслами, мегафонами. У день півфіналів «Євробачення» новітня українська опозиція скликала тисяч із п'ять молодих людей, які за певну платню повинні були продемонструвати Європі, що «не все так добре в нашому домі» після перемоги помаранчевої революції.
У квітні «УМ» писала, як рік тому Іван Чиж — тодішній і нинішній голова Державного комітету з телебачення та радіомовлення — продав перший поверх будівлі згаданого комітету, що на розі Хрещатика й Прорізної, фінансовій групі «ТІКО». Цю групу пов'язують з особою екс-віце-прем'єра Дмитра Табачника, котрий раніше був безпосереднім шефом Чижа. Тепер оборудка з приміщенням на тому місці, де колись працював «великий сліпий» Паніковський, відкрила очі й правоохоронцям. Як повідомили «УМ» у Генеральній прокуратурі, старший прокурор відділу захисту майнових та інших особистих прав і свобод громадян Т.Лякун, розглянувши матеріали перевірки щодо законності відчуження державного майна по вул. Хрещатик/Прорізна, 28/2 у м.Києві, порушила кримінальну справу.
До позавчорашнього дня російський клуб лише раз грав у фіналі єврокубкового турніру — у 1972 році московське «Динамо» з нашим Йожефом Сабо у складі поступилося шотландському «Рейнджерс». Інший московський клуб — ЦСКА — цього року став єдиним із клубів пострадянського простору, який у «новітні часи» спромігся вийти до єврофіналу. І армійці зробили це — взяли Кубок УЄФА. Причому в особливо несприятливих умовах — на рідному стадіоні команди-суперниці, лісабонського «Спортинга».
