«Нас багато — і нас не пересаджати»

      Короткий шлях від станції столичного метро «Арсенальна» до Маріїнського парку i будівлі Верховної Ради став учора геть політичним, як у недавні виборчі часи. Наліпки на стовпах, де міністра внутрішніх справ Луценка порівняно з Лаврентієм Берією, а 2005 рік — з 1937-м, або «А ты голосовал за оранжевых?», блакитні стрічки на металевих огорожах та деревах — все без власної фантазії i з наявним плагіатом. А ще, мовою «донецьких», чималенька порівняно з попередніми акціями «біомаса» під стінами парламенту з прапорами, гаслами, мегафонами. У день півфіналів «Євробачення» новітня українська опозиція скликала тисяч із п'ять молодих людей, які за певну платню повинні були продемонструвати Європі, що «не все так добре в нашому домі» після перемоги помаранчевої революції.

      Усе як у поганенькому театрі. Адже в самому натовпі, прикрашеному атрибутикою Партії регіонів, СДПУ(о) i «Братства» Корчинського, виділялися добре одягнені молодики характерної зовнішності й з мобілками. «Це координатори, — сказала мені якась зовсім юна дівчина явно не виборчого віку, — якщо вам треба когось знайти, питайте в них». А молодики в роботі нагадували піонервожатих: «Запорожье, стали здесь по двое, сделали проход... Серый, где Днепр? За Харьковом? Добро, стойте там».

      «Нас, тут чимало, самі бачите, координатори казали, тисяч 15—20, — довірливо повідала якась бабця з Кременчука. Я побачив, але не більше 5—6 тисяч «протестуючих». Та й сама бабця зізналася, що з того ж Кременчука приїхали одним автобусом — 21 душа. Впадала в око переважна більшість молоді, дивлячись на яку, аби не символіка, можна було б подумати, що випускні іспити в школі вже закінчилися i Київ наповнила абітура. Юнь у трояндових накидках від Медведчука—Шуфрича при появі телевізійників миттєво розверталася до них спинами, дехто навіть ховав обличчя в екіпіровку. Так починався мітинг проти «політичних репресій».

      «Це тільки початок», — кричали «глашатаї» у мегафони, i з усього випливало, що день відкриття в Києві міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення» ця нова опозиція була б не проти вважати власним днем народження. Особливо в руслі останніх заяв головного «регіонала» Віктора Януковича.

      I ось на початку одинадцятої Дон з'явився перед очі натовпу, підтвердивши головну ідею акції «про початок» й додавши, що це тільки «попередження для нової влади». Не переймало Віктора Федоровича й те, що проводити таке політ-шоу, коли увага всього світу прикута до України через інше, справжнє шоу. Навпаки, захотілося показати себе Європі, дарма що на сцену Палацу спорту не пустять, бо, за словами Януковича, мета четвергових акцій — «звернути увагу влади, світової спільноти на те, що діється в Україні у відношенні до лідерів опозиції». А це i 18 тисяч посадовців, звільнених за політичні переконання, i «закриті» силовиками голова Донецької облради Борис Колесников, й екс-глава Закарпатської області Іван Різак тощо. Словом, знайома пісня. «Коли це закінчиться? Коли буде ухвалене рішення про звільнення цих людей? Якщо ми не скажемо своє вирішальне слово — це не закінчиться ніколи, — розійшовся Янукович. — Сьогодні Україна розділена на «наших» і «не наших». Ми хочемо, щоб Україна була єдиною, щоб не було розколу».

      Дві жіночки поряд переймалися зовнішнім виглядом «вождя»: «Якийсь він блідий, переживає, мабуть, за друзів». «Та й оранжеві його, мабуть, дістали...» А «блідий» у цей час закликав пікетувати ввечері Палац спорту, натовп злагоджено скандував: «Нас багато — і нас не пересаджати!».

       Підігріті діями «януковичівців» у парламенті,  колони пішли на Різницьку «відставляти» Піскуна. В останню мить на Грушевського лишили запоріжців i харків'ян, з'ясувалося, що після другої i Піскун, i Луценко повинні з'явитися у Верховній Раді.

      Неподалік Арсенальної нечисленні тi, хто відставав, з'ясовували у перехожих, як дійти до ГПУ, найкмітливіші орієнтувалися по блакитних стрічках, які «біомаса» лишала на свому шляху на деревах, — орієнтування, як у лісі. На самій же Різницькій переважна частина молоді рвонула не до гасел i транспарантів, а до найближчого магазинчика, скупивши там ледь не весь хліб, воду i морозиво. Розсівшись у задвірках житлових будинків, вони зовсім не переймалися ні Януковичем, ні Колесниковим.

      А нардепи Нестор Шуфрич, Тарас Чорновіл та Ігор Шурма вручили Генпрокурору звернення учасників акції. У коментарі «УМ» пан Шурма зазначив, що єдиними словами Піскуна у відповідь було: «Візьмемо до відома i розглянемо». Такі ж звернення мітингувальники принесли на Богомольця, 10, для Луценка та на Банкову для Ющенка, де влаштували найтриваліший пікет.

      А день завершувався для учасників маршем по Хрещатику i запланованим на вечір пікетом біля Палацу спорту. Принаймні такими були їхні плани на момент здачі номера. Як вдалося з'ясувати «УМ», людей повинні були відправити додому на імпортних автобусах («Мерседес», «Неоплан», «Івеко», «Сканія») — понад 50 цих бусів із Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської, Чернігівської і Харківської областей були припарковані в районі Річкового вокзалу. Цікаво, скільки коштував цей «початок» i «попередження»?

ОЦІНКА

Микола Томенко, віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань:

      — Такі акції є дуже корисними, оскільки це – унікальна можливість для студентів покращити своє матеріальне становище. Не менш важливим є також консолідований характер таких акцій, коли донеччани та луганчани, приїжджаючи до Києва, бачать зміни, які тут відбулися після революції, а також демократично налаштовану до них громадськість.

      Єдиною проблемою проведення таких акцій, на мій погляд, є намагання деяких політиків використати молодих людей, провокуючи за їх участю різноманітні ексцеси в Києві під час проведення конкурсу «Євробачення».

      Як співголова оргкомітету з питань підготовки «Євробачення-2005» я звертаюся до всіх політичних сил із проханням не використовувати цей європейський захід для задоволення власних і партійних інтересів, оскільки в даній ситуації йдеться про імідж нашої країни у світі.

      За кілька днів по закінченнi «Євробачення» різноманітні політики зможуть прийти в будь-яке місце і підняти прапори своїх партій. Але сьогодні всі політичні сили повинні представляти насамперед нашу країну, і єдиним прапором, який мають бачити європейці, має бути прапор України.