Позавчора одразу кілька вітчизняних радіостанцій протягом дня передавали в ефірі майже детективне повідомлення: до офісу харківського підприємства «Онікс», що є місцевим представником українського радіо «Мелодія», вдерлися озброєні бритоголові молодики і силоміць вилучили всю документацію. На сигнал SOS за вказаною адресою прибули правоохоронці разом із представником міністра МВС у регіоні Олександром Сиротою. Детальний розгляд ситуації підтвердив найсумніше із припущень: публічний скандал не початок, а продовження давнього конфлікту, який і зараз важко назвати таким, що завершився.

Поліція Лондона почала стріляти у потенційних терористів з нового виду зброї — паралізуючих пістолетів. Адже минулого тижня під час операцій з «відлову» підозрюваних поліцейські «без суду та слідства» застрелили у метро 27-річного бразильця, який, як потім з'ясувалося, був абсолютно безневинним.

«Медове півріччя у відносинах між новим Президентом і пресою закінчилося», — статті з такими резюме вчора з'явилися в деяких інтернет-ЗМІ, про це, зокрема, пишуть і британці з Бі-Бі-Сі. Підстава — з'ясування стосунків після появи журналістських матеріалів про рівень добробуту та поведінки президентського сина Андрія. Реакція на цю дратівливу тему Віктора Ющенка на прес-конференції в понеділок стала підставою для нової акції журналістської солідарності. До цього часу журналісти писали спільні відкриті листи лише за часів кучмізму з його «темниками» і відрізаними журналістськими головами. І ось знову час настав. Бачачи перші паростки загрози для вільних медіа й чуючи «наїзди» на інтернет-видання Георгія Гонгадзе — «Українську правду», колеги-журналісти склали «Вимогу до Президента України Віктора Ющенка».

Брати-грузини, схоже, дуже засмутилися з того, що принаймні цього місяця до них так і не завітає український Президент. Ще б пак, адже гостинна Грузія неабияк підготувалася до приїзду Віктора Ющенка (і це, зауважмо, при тому, що візит планувався не офіційний, а «відпочивальний»). Як повідомили українським інформагенціям у державній канцелярії Грузії, 27 липня (нагадаємо, В.Ю. планував перебувати в гостях у кавказьких побратимів з 26 по 29 липня) президенти Віктор Ющенко і Михаїл Саакашвілі мали відвідати регіон Кахетія, оглянути низку історичних музеїв, палац царя Іраклія, будинок-музей Іллі Чавчавадзе, а також відвідати завод з виробництва однієї з кращих марок грузинського вина — «Цинандалі». Потім друзі Віктор та Мішико мали вирушити до Кутаїсі, де планували відвідати місцевий кафедральний собор, і, нарешті, разом відпочити у президентській резиденції в Боржомі — колишньому палаці Романових. А оскільки для президентів навіть відпочинок — гаряча пора, самими розвагами не обійтися: у рамках візиту Ющенка була запланована ділова зустріч із Саакашвілі, на якій президенти мали підписати спільну заяву.

Факти, викладені у 1524 депутатських зверненнях та запитах, що надійшли до Міністерства внутрішніх справ протягом першого півріччя цього року, повністю підтвердилися лише у 46 випадках (часткове підтвердження дістали 127 документів). Про це повідомляє Департамент зв'язків iз громадськістю МВС. Якщо перевести ці цифри у відсоткове співвідношення, то виходить дуже малий показник — лише три відсотки повних збігів із дійсним станом речей.

У вівторок зранку в суші-барі «Яппі» український режисер Олександр Шапіро знімав останні кадри своєї нової картини «Хепі піпл». Фактично зйомочний період уже закінчився, але в останній момент групі привалив хороший продакт плейсмент (розміщення бренду, торгової марки, продукту у фільмах). Із розмов з рекламниками вдалося дізнатися, що нібито в картині згодилися засвітитися (заплативши хороші гроші, звичайно) і автомобілі «Мазаретті», і розважальний центр «Баттерфляй-Ультрамарин», і ось суші-бар «Яппі». Олександр Шапіро вважає, що урбаністичне кіно взагалі чудово надається для продакт плейсменту, але головне в кіно — не що, а як.

Щороку 24 липня (11-го за старим стилем) православна церква вшановує пам'ять великої княгині Ольги — першої із святих Київської Русі. Ольга та її онук Володимир Святославич (він вшановується 28 липня) заслужили ймення «рівноапостольних». З кінця Х століття персона князя Володимира Святославича трактується винятково як святого хрестителя Русі. Але сьогодні нам уже не досить «одномірної правди» про цих давніх, однак безсмертних, історичних осіб.