На третій раунд кваліфікації до чемпіонату світу-2006 у Неаполь чоловіча збірна України їхала не без побоювань, хоча формат відбору був досить ліберальним — дві перші команди відразу одержують прямі «квитки» в Японію, а третя «делегується» на ще один відбірковий етап у Туреччині, де квартет команд 5—7 серпня розіграє останню путівку.

Вочевидь недаремно існує таке поняття, як фінно-угорська єдність, мовна група тощо. Скільки вже разів цього сезону Кімі Райкконен на рівному місці втрачав реальні шанси на перемогу в етапах, а «чорну смугу» зміг перервати лише в Будапешті, де люди спілкуються однією з найскладніших, але трохи близькою Кімі мовою.

Днями єдине всеукраїнське спортивне видання українською мовою — «Спортивна газета» — побачило світ 8-тисячний раз.

У Харкові справжній футбольний бум — «Металіст» після чотирьох турів вийшов на перше місце у вищій лізі, за різницею м'ячів випереджаючи «Шахтар», а «просто» «Харків», дебютант класу найсильніших, свою видовищну гру нарешті підтвердив першою перемогою, і якою! Причини успішного результату «металістів» слід шукати у тренерському штабі команди. Мирон Маркевич за досвідом і вмінням «робити гру» з будь-якого наявного «матеріалу» не поступається іншому визнаному авторитету — Євгенові Кучеревському. А ще в несподіваного для багатьох лідера чемпіонату є другий тренер Сергій Ковалець, чию роль у психологічній підготовці гравців важко переоцінити. Тому особлива атмосфера на центральному стадіоні Харкова, якої тут не відчувалося з часів, коли в місті працював Михайло Фоменко, — це наслідок того, що бажання уболівальників та гравців повністю збігаються і перемножуються на спільні амбіції.

Як уже зна­ють чи­та­чі «УМ», на­ша га­зе­та зас­ну­ва­ла но­вий приз за під­сум­ка­ми фут­боль­но­го се­зо­ну — ко­ман­ді, котра впро­довж на­ці­о­наль­ної пер­шос­ті де­ле­гу­ва­ла най­біль­ше грав­ців до збір­ної Ук­ра­ї­ни. Пер­шим пе­ре­мож­цем у цій но­мі­на­ції став дніп­ро­пет­ров­сь­кий «Дніп­ро», який уп­ро­довж чем­пі­о­на­ту-2004/05 за­без­пе­чив Оле­го­ві Бло­хі­ну фак­тич­но пов­ний склад — 11 грав­ців. А ос­кіль­ки «синьо-жов­ті» от-от упер­ше ква­лі­фі­ку­ють­ся на чем­пі­о­нат сві­ту, то зас­лу­га «Дніп­ра» як ба­зо­вої ко­ман­ди збір­ної Ук­ра­ї­ни ба­чить­ся ще ва­го­мі­шою. Тож вар­то бу­ло дніп­ря­нам при­ї­ха­ти на пер­ший у вже но­во­му чем­пі­о­на­ті ка­лен­дар­ний матч до Ки­є­ва (з «Ар­се­на­лом»), як на­го­ро­да знай­ш­ла ге­роя. Ав­то­ри­тет­ний нас­тав­ник «Дніп­ра» Єв­ген Ку­че­рев­сь­кий із вдяч­ніс­тю прий­няв «УМ­ний» ку­бок під при­ці­ла­ми чис­лен­них те­ле­ка­мер. Сталося це пе­ред по­чат­ком прес-кон­фе­рен­ції в прес-цен­т­рі НСК «Олім­пій­сь­кий».

Кінець липня — традиційно «найгарячіша» пора відпусток. А тут ще й така шалена спека, від якої плавляться мізки й навіть у найпалкіших трудоголіків зникає будь-яке бажання працювати. Тож природно, що кожен, кому поталанило бодай на кілька днів вирватися з роботи, прагне втекти із задушливого міста подалі — бажано якнайближче до моря. Не є винятком із цього літнього правила й урядовці, які також потяглися на південь.
Кореспондент «УМ» мимоволі став свідком пляжно-розважального уїк-енду наших керівних зверхників.

23 січня відбулася інавгурація новообраного Президента Віктора Ющенка. 4 лютого Верховна Рада 376 голосами дала згоду на призначення Юлії Тимошенко Прем'єр-міністром. Відтоді пішов відлік часу нової влади — у ці дні їй «стукнуло» півроку.
...Шість місяців тому, коли Віктор Ющенко виголошував перед кількасоттисячним Майданом і цілим гроном світових лідерів інавгураційну промову, майбутнє України виглядало цілком оптимістично. Більшості нещодавніх учасників помаранчевої революції вірилося: огидну гідру минулого з її корупцією, сваволею, цензурою й аморальністю влади розчавлено й перед нами відкрито шлях у світле європейське майбутнє. Напевно, в це вірив і сам новий Президент, який iз честю пройшов надзвичайно складну (а то й просто смертельно небезпечну) виборчу кампанію. Проте з відстані півроку всі ті надії видаються вже доволі наївними. Натомість надійшов час для тверезої оцінки здобутків і втрат перших півроку нової української влади.

Україна — морська держава, тому без потужного й боєздатного флоту їй не обійтися. На жаль, наші Військово-морські сили, як і всі Збройні сили загалом, на брак проблем поскаржитися не можуть. Але добре вже те, що українська влада це усвідомлює й працює над тим, аби знайти можливості для оснащення ВМС сучасним обладнанням та вирішити соціальні проблеми військовослужбовців. У цьому їх учора «на місці», перебуваючи в Севастополі на святкуванні Дня Військово-морських сил України, особисто запевнив Головнокомандувач ЗСУ, Президент Віктор Ющенко.