Гігант пішов на перепродаж

Гігант пішов на перепродаж

На позавчорашньому засіданні уряду було розглянуто понад 50 питань, а основне, безумовно, стосується долі металургійного гіганта «Криворіжсталь». Уряд затвердив умови нового конкурсу з приватизації комбінату, відібраного, за рішенням суду, в зятя екс-Президента Кучми Віктора Пінчука та Ріната Ахметова. Початкова ціна 93-відсоткового пакета акцій — 10 мільярдів гривень, що у 2,5 раза більше від суми, за яку продавала цей об'єкт минула влада. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко переконана, що реальна ціна, за якою вдруге приватизують «Криворіжсталь», буде значно більшою за стартову. Прогноз від глави уряду, висловлений на вчорашній прес-конференції, — 15 мільярдів гривень, але й це далеко «не стеля» при продажу меткомбінату. Нагадаємо, що минулого року фірма Пінчука й Ахметова «урвала» криворізький комбінат лише за 4,26 млрд. гривень. Відчуйте, як кажуть, різницю.

Смертельний «Океан»

Учора близько півдня на одному з найбільших суднобудівних заводів у Європі — «Дамен Шипярдс Океан», що в Миколаєві, сталася трагедія. Як повідомляє прес-служба МінНС, при проведенні монтажних робіт у машинному відділенні нового судна отруїлися токсичним газом 17 людей. Двоє робітників загинули, ще шестеро на момент верстки цього номера «УМ» перебували в реанімації, стан решти постраждалих був більш-менш стабільним.
Подробиці трагедії — у завтрашньому номері «УМ».

Тінь під елеватором

Тінь під елеватором

Поблизу села Балівка, поруч із Дніпропетровськом, біліють корпуси місцевого елеватора, який є дочірнім підприємством ДАК «Хліб України». Колись це було найпотужніше зернозаготівельне підприємство в області, де зберігали до 200 тисяч тонн зерна. Сьогодні ж ХПП спроможне працювати тільки на половину своєї потужності — обладнання дуже застаріло, а на ремонт чи заміну необхідних деталей, як завжди, грошей не вистачає. Тому начальник елеватора Микола Кислиця каже, що про колишні обсяги зерна останніми роками доводиться тільки мріяти.

Це хто тут бандит?!

Це хто тут бандит?!

Зала, де відбувалася прес-конференція потерпілого у справі голови Донецької облради Бориса Колесникова, не змогла вмістити всіх охочих його послухати журналістів — багатьом довелося дослухатися до слів сина засновника торгового центру «Білий лебідь» Бориса Пенчука з коридору. Така велика увага до цієї події була зумовлена не лише резонансом самої «справи Колесникова», а й тим, що представник потерпілої сторони вперше «вийшов на люди» і публічно виклав свою позицію.

Буде вам п'ятий елемент!

Буде вам п'ятий елемент!

Учора Міла Йовович підтвердила, що приїде в Україну на святкування 80-літнього ювілею міжнародного дитячого табору «Артек» — про це «УМ» повідомили організатори свята. Візит на історичну батьківщину буде для зірки першим. Як розповіла Міла, погостювати в Україні вирішила і її мати Галина Логінова, яка емігрувала з Радянського Союзу з чоловіком та донькою в 1980 році.

«Я відкрив для себе дуже цікаву Луганщину»,

«Я відкрив для себе дуже цікаву Луганщину»,

Цей 48-річний львів'янин працює в Луганській обласній держадміністрації лише два місяці, але вже встиг досягти принаймні двох знакових речей. По-перше, його визнали владою підлеглі (і, схоже, навіть безпосередній начальник Олексій Данилов). По-друге, він викликав відверто щиру лють у місцевих москвофілів та маргіналів. Газети, що їх обслуговують, переконали самих себе, буцімто Зіновій Гузар приїхав до «неблагонадійного» краю наглядачем від «націоналістичної» київської влади. Коли четверо «регресників» вирішили вибити з обласної адміністрації гроші, які їм заборгував власник шахти, пан Зіновій заявив, що їхнє голодування — симуляція. При цьому послався на об'єктивні результати аналізів, та все одно його відвертість викликала в аборигенів шок. Шахтар на Луганщині — щось на зразок священної корови: обкрадати можна, лаяти — зась!
Гузар прийшов «простим» заступником обласного голови; сьогодні в Києві ще лежать документи на його підвищення до рівня першого заступника, а він уже тимчасово виконує обов'язки першої особи замість голови ОДА Данилова, який пішов у двотижневу відпустку. Власному кореспонденту «УМ» на Луганщині це дало нагоду зробити ще одне інтерв'ю під рубрикою «Нова влада».

Цигарка «пiд ковпаком»

Цигарка «пiд ковпаком»

Дискусія стосовно доцільності реклами тютюнових та алкогольних виробів в Україні триває вже кілька років. Опоненти пропаганди «зеленого змія» та цигарок кажуть, що така реклама впливає на психіку підлітків і ті починають дедалі частіше зазирати у чарку та тягтися до сигарет, а тому якомога швидше слід позбавити телеекрани та вулиці від подібного «оздоблення». Причетні ж до виробництва шкідливих товарів запевняють: реклама не збільшує кількість пияк та курців в Україні, а лише дозволяє споживачеві зорієнтуватися в асортименті. А віце-прем’єр-міністр Микола Томенко думає по-своєму й хоче, аби вже цієї зими з наших вулиць зникла «шкідлива» реклама, а теле- та радіоефір збіднів на кількість «алкогольних» роликів. Хто від цього виграє і постраждає, намагалася з’ясувати «Україна молода».

Схід і Захід біля брами в Мудрість

Схід і Захід біля брами в Мудрість

Коли рік тому на подвір'ї українського Собору святої Софії у Римі я вперше побачила помаранчеве дерево з величезними плодами — на мить відчула, що опинилася в раю. Саме помаранчі, як здалося, мали б рости в райському саду. Де мені було знати, що менш ніж за півроку апельсини стануть символом дивовижного людського підняття у Києві. І що невдовзі на Софійській площі, біля собору з Орантою, який став праобразом римського — почнеться наступний щабель Майдану.

Побудувати яхту, посадити дерево...

Побудувати яхту, посадити дерево...

Павло Шапошников — яхтовий капітан, удостоєний честі бути рекомендованим у члени Королівського океанського гоночного клубу, майстер спорту міжнародного класу, яхт-дизайнер, який створив більше п’ятдесяти унікальних робіт. А на найпершій власноруч побудованій яхті він iз командою першим у світі замкнув кільце навколо Європи... Як це було, він розповів «Україні молодій».

Храм для богів глини

Храм для богів глини

Кращого місця, ніж садиба професійного гончара, для Музею гончарного мистецтва годі й шукати. Тож коли чотири роки тому закінчився життєвий шлях кераміста-віртуоза, заслуженого майстра народної творчості Олексія Луцишина, ідея з'явилась ніби сама по собі. Спочатку провели переговори з сином гончара, який успадкував садибу, потім у місцевий бюджет заклали кошти для того, щоб викупити будинок і прибудинкові споруди, відтак розгорнулись будівельні та опоряджувальні роботи. І ось наприкінці липня Музей гончарного мистецтва імені Луцишина (він діє як підрозділ Вiнницького обласного художнього музею) прийняв перших відвідувачів.