Такий був гарний хлопчик Макалей Калкін — пам'ятаєте серію фільмів «Сам удома», де він зіграв головну роль, — так усі його любили й хвалили... А що, справді талановита була дитина. Шкода, що виріс із неї такий безвідповідальний, егоїстичний і хуліганистий хлоп. Талановитим він, можливо, залишився й зараз, але жодному режисерові не спало б на думку перевірити, так це чи ні. Бо з п'яницею і наркоманом зв'язуватися навряд чи хтось захоче.

Виявляється, щастя не в грошах. Якщо ви в цьому сумніваєтеся, спитайте в Мадонни — вона вам популярно розкаже чому. Точніше, вже розказала — саме про це йдеться у новій (п'ятій і заключній у цій серії) дитячій книжечці поп-королеви з дивною назвою Lotsa de Casha (дехто перекладає як «Лоца-капшук», хоча, швидше, вже підходить «Лоца Готівковий»). Розповідається у цій історії про найбагатшого у світі, але дуже нещасливого чоловіка, який втрачає все своє добро, зате знаходить друга.

«Так би і з'їв», — кажуть, мабуть, ласуни, дивлячись на фото цієї китайської кралі. Ні-ні, ви зовсім не те подумали! Відвідувачі Першого шоу шоколадної моди, яке наприкінці минулого тижня проходило в Пекіні, облизувалися зовсім не на дівчат, а на їхнє вбрання.

Двоє ведмедів розмовляють:

— Я вчора когось з'їв, кого, не знаю, — спинка чорна, пузо біле, лапки брудні...

— Це ж дачник!!!

21 червня — велике свято для нашої історичної науки. У цей день 1971 року українська скарбниця збагатилася знахідкою, яку називають «найбільшим археологічним відкриттям ХХ століття» на наших теренах. Українська земля подарувала нам, нащадкам давніх степових народів, дивовижне творіння людських рук, духу й натхнення — золоту скіфську пектораль середини IV століття до н.е., знайдену в кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. «Батько» цього відкриття, археолог і поет Борис Мозолевський, назавжди заслужив пошану і захоплений подив нащадків.

За останні дев'ять місяців про харківське авіапідприємство (ХДАВП) у засобах масової інформації згадували майже дві тисячі разів. І щоразу лише для того, аби переконати вітчизняну і світову громадськість у його повному виробничому занепаді і фінансовому банкрутстві. Нездорову увагу до заводу його директор Павло Науменко увесь цей час коментував більш ніж розважливо. Мовляв, випади наших опонентів — суцільне непорозуміння, невдовзі все владнається, і ми знову потиснемо один одному руки. Але днями Павло Олегович дозволив собі більш відвертий коментар, на що було одразу дві причини.

Харківські податківці мають намір уже найближчим часом опублікувати в пресі список двадцяти фірм, які, отримуючи великі прибутки, ігнорують державну скарбницю. Заступник начальника обласного підрозділу ПАУ Євген Шевченко лідером серед так званих «мінімізаторів» назвав фірму «Інколтелм». Остання минулого року, за даними податкової служби, заробила більше 3 мільярдів гривень, не сплативши при цьому до бюджету жодної копійки.

Як відомо, в Україні тривають дні Європи. Цією нагодою скористалися представники Німеччини і провели презентацію свого міста та відомого Лейпцизького ярмарку в Українському домі.

Що ми знаємо про Лейпциг? Те, що на території колишньої НДР це друге за величиною місто після Берліна. А ще про мирну революцію 1989 року, коли сотні мешканців Лейпцига вийшли на вулиці, започаткувавши тим самим в країні активний рух у боротьбі з комунізмом.

Як би там не хвалився грузинський посол Григол Катамадзе, але впродовж року показати нам усю Грузію йому навряд чи вдасться. І справа зовсім не в тому, що причиною цього може бути нестача відповідного фінансування чи недоліки в програмі, просто ніякі статки і творчі генії не здатні передати дух і атмосферу тієї країни. Щоб потрапити до Грузії, українцям не потрібні візи, тільки закордонний паспорт і 240 доларів у кишені — ціна авіадороги туди-назад. Потому ви вже є володарем простого штампа в паспорті — Georgia.

Цю операцію — видалення молочної залози — переживає кожна десята жінка планети. Радикальний спосіб лікування раку неминуче позначається на психологічному стані жінки, її самопочутті. «Після операції я почувалася викинутою з життя. Я дивилась на людей, які сміються, ідуть у кіно, в театр, і мені здавалось, що я вже ніколи не зможу жити так, як ці звичайні київські перехожі», — розповідає президент громадської організації «Амазонки» Лариса Лопата.