Учора — напередодні чергових роковин аварії — у Чорнобильській зоні влаштували церемонію з нагоди завершення будівництва промислового комплексу поводження з твердими радіоактивними відходами та передачі його українській стороні. В урочистому заході, зокрема, взяли участь міністр із надзвичайних ситуацій Володимир Шандра та голова представництва Європейської комісії в Україні Жозе Тейшейра. Комплекс профінансував значною мірою Євросоюз, а збудувала німецька фірма RWE NUKEM GmbH. Новий промоб’єкт призначений для приймання, переробки і захоронення твердих радіоактивних відходів ЧАЕС.
Завершення ПКПТРВ — справа хороша і важлива, однак усе ж належить до «другого ешелону». А в першому — величезний довгостроковий проект: так званий «Новий безпечний конфайнмент» (НБК). «Конфайнмент» — саме така тепер усталена англійська назва «саркофага №2», що має накрити той, що був зведений у пожежному порядку ще в листопаді 1986 року. Адже, хоч би що казали про безпечність Чорнобиля, небезпеку він приховує неабияку. За збігом обставин, введення в експлуатацію «конфайнмента» передбачено на весну 2012 року. Коли складали плани, про можливість проведення в Україні Євро–2012 не доводилося і мріяти. А тепер виходить, що підготовка до футбольного чемпіонату Європи і зведення «Укриття–2» на ЧАЕС відбуваються паралельними курсами. І якщо до футбольного форуму треба витрачати власні гроші, то «конфайнмент» має оплатити та сама Європа. Власне, встигати ніби й необов’язково, але план є план.

Маятник політичних союзів знову хитнувся в інший бік — кулуари на печерських пагорбах у ці дні тільки й гудуть що про можливу коаліцію Партії регіонів і Блоку Тимошенко. А якщо й не коаліцію, то просто спільні голосування за чергові зміни до Конституції: БЮТ і ПР домовляються про те, щоб влаштувати наступні вибори Президента таки у Верховній Раді.

Рівно дев’ять років тому, 16 квітня 2000 року, в Україні відбувся останній на даний момент всенародний референдум. Після напруженої виборчої кампанії, в ході якої завдяки нагнітанню народного страху перед «червоною загрозою» в особі Петра Симоненка Леонід Кучма переконливо переміг на других для себе президентських виборах, главі держави заманулося укріпити свої й без того немаленькі повноваження. Внаслідок вельми сумнівної «народної ініціативи» відбувся сумнівний плебісцит, який так і не став тріумфом Леоніда Даниловича, зате став неабияким посміховищем для України в очах міжнародної спільноти.
Дев’ята річниця — дата не кругла, але ми згадуємо про ті події невипадково. Адже питання референдуму знову набуває актуальності і знову йде від Президента. Цього разу — Віктора Ющенка. Обраний на хвилі Помаранчевої революції глава держави запропонував новий проект Конституції і наполягає на тому, що затверджувати його повинен народ. За збігом обставин, деякі позиції нового проекту Основного закону збігаються з тим, що свого часу пропонував ненависний Майдану Кучма. І що, до речі, за підсумками референдуму–2000 нібито переконливо підтримав народ. Однак навіть «озброєний» повноваженнями, адмінресурсом і ще досить потужною підтримкою електоральних мас Кучма так і не зміг втілити результати референдуму в життя. Тож, згадуючи події дев’ятирічної давності, спробуємо з’ясувати, наскільки вдалою буде (якщо буде) аналогічна ініціатива його наступника. І чи така вже вона аналогічна.

За трохи більш як півроку до президентських виборів диспозиція в українському політикумі дуже заплутана й не прозора.
Віктор Янукович ще не облишив своєї блакитної мрії — вдруге стартувати з посади Прем’єр–міністра. Але оскільки встигнути провести дострокові вибори Верховної Ради (та ще й щоб за їх підсумками більшість у парламенті здобула Партія регіонів та її союзники) майже нереально, доведеться Віктору Федоровичу використовувати–таки опозиційну агітацію. Якщо, звісно, він справді балотуватиметься. Адже рейтинг Януковича — зовсім не той, що у 2004–му. Є великий ризик знову пролетіти «повз касу».

Після тривалого періоду конфронтації між урядом і Банковою сторони підійшли до потреби влаштувати хоча б кількаденне перемир’я. Зацікавлені в цьому обидва політичні табори, однак більше, мабуть, БЮТ. Саме представники Блоку Тимошенко вчора зробили два важливі публічні оголошення на кадрову тему.

«Прошу виправдати мене повністю», — ці слова підсудний Ігор Циганок сказав позавчора ввечері на початку четвертої (!) години своєї промови в судових дебатах у справі про привласнення та розтрату майна громадян, які постраждали внаслідок першої великої будівельної афери в Україні — афери групи компаній «Еліта–Центр». Слухання «справи Циганка» у Шевченківському районному суді Києва, що тривали рівно два роки, фактично завершено. Судді Наталії Марчук залишилося тільки оголосити вирок — це станеться 16 березня. Прокуратура вказує на обтяжуючі обставини й просить для Циганка 11 років ув’язнення.

Традиційно склалося, що більшість нововведень і змін у державі народжується з початком нового року. Усе це «добро» сиплеться на голови українців переважно з владних кабінетів у вигляді постанов–законів–доручень — там завжди придумують щось новеньке і добре знають, як ніколи не залишати нас у спокої. Іноді, звісно, чиновникам не вдається перехитрити самих себе, і заплановане так і не втілюється в життя. Наприклад, з 1 січня 2009 року ще два роки тому урядовці Прем’єра Януковича планували запровадити в Україні страхову медицину, а новий Прем’єр Юлія Тимошенко обіцяла контрактну армію. Щоправда, ні того, ні іншого ми не бачимо. Нині є чергова порція обіцяних змін, які чекають на нас у новому році.
Про те, як нам житиметься і на що сподіватися варто у 2009 році, дізнавалися кореспонденти «України молодої».

Підбиваючи підсумки року, що минає, його здебільшого називають роком величезних випробувань, стресів, втрати якихось ілюзій тощо. Але так можуть говорити тільки ті, хто мав ілюзії й гадав, що «шара» буде нескінченною, а вареники самі застрибуватимуть до рота. І все — через якусь там фінансову кризу й недолугість та егоїзм державного керівництва. Утім, панове, криза гарцювала скрізь. І керівництво — воно ж геть в усіх країнах надто далеке від народу. Та чомусь тільки в нас певна (активна) група суспільства поливає все навколо прокльонами й скавулінням. Ганьба, панове середній клас, чи як вас там.

У ситуації, коли економіка валиться, а своє реноме треба рятувати, Юлія Тимошенко обрала відому тактику: «найкращий захист — це напад». Відтак глава уряду повісила цілу зграю собак на Президента, котрий насправді не має реального впливу на економіку, а оскільки звичайних обвинувачень видалося замало, Тимошенко закликала Ющенка добровільно подати у відставку. Крім того, за деякими даними, БЮТ розгорнув активну діяльність щодо пошуку механізмів імпічменту глави держави.

Цілком можливо, що вже сьогодні чи максимум завтра Верховна Рада вийде зі «ступора» сама, ввівши в стан «ступора» й шоку решту України. Як стало відомо з різних поінформованих джерел, Блок Юлії Тимошенко й Партія регіонів на початку цього тижня впритул наблизилися до створення нової коаліції, обрання нового спікера та формалізації ще важливіших домовленостей.