Не багатьом відомо, що неподалік Херсона розташований найбільший піщаний масив у Європі — Олешківські піски. Про унікальний заповідник «Асканія–Нова» на тій же Херсонщині багато хто чув, але не обов’язково там бував. Утім відвідати ці природні чудеса України хоч раз у житті обов’язково варто. Тим більше що інфраструктура навколо цих об’єктів нарешті починає розвиватися, згодом тут зможуть прийняти найвибагливішого туриста. У цьому кілька днів тому переконався і журналіст «УМ», що побував на Херсонщині в рамках Всеукраїнської акції «Сім природних чудес України».

Дорожні затори і тиснява в громадському транспорті, тотальна загазованість вулиць і нервозність людського час–пікового мейнстріму, поспіх, суєта, цейтнот... Жителі міст знають: урбанізований пресинг цивілізації іноді настільки нестерпний, що хочеться тікати від нього світ за очі. Але куди? Обтяжені обов’язками і контрактами, планами і проектами, покладаємось лише на омріяну відпустку, яка ненадовго здатна звільнити з лабет асфальту і роботи. Однак для чого людині вихідні? Їх якраз можна заповнити корисною і приємною поїздкою: свіже повітря і розкішна природа, українська кухня з натуральних продуктів, риболовля і прогулянки на човнах, а головне — душевний спокій...

«Ви просто не бачили Десни, вона справді зачаровує, як і писав Довженко!» — так відповідав я знайомим, готуючись до поїздки на Чернігівщину в рамках акції «Сім природних чудес України». Друзі, що не бували в Новгород–Сіверському, де Десна вважається найчарівнішою, особливо навесні, під час розливу, відверто дивувалися, що «якась річка» потрапила до сотні природних чудес. Насправді ж Десна має усі шанси вже на Купала, за висновками експертів, потрапити до Топ–21 природних чудес України.

«Інформація для тих, хто залишається на ніч: якщо зранку ваші останки знайдуть більше як за п’ятдесят метрів від табору, то адміністрація не нестиме жодної відповідальності за цей інцидент», — провідник у Національному парку Као Сок — серці південного Таїланду — був ввічливим, як і всі тайці, але дуже діловим і відповідальним за свою місію. Попри всі намагання людини знищити живу природу, на планеті ще залишилися справжні джунглі, у яких водяться дикі звірі. А вночі хижаки зазвичай виходять на полювання. І це, виявляється, зовсім не туристичний атракціон.

Щаслива цифра сім подобається багатьом. У тому числі й народному депутату Миколі Томенку, який минулого року започаткував акцію «Сім чудес України», головна мета якої — пізнати Україну, її неповторні краєвиди, цікаву історію та багаті туристичні й відпочинкові можливості. Щодо історії — завдання було виконано, а історичні перлини, що потрапили до сімки чудес або навіть увійшли в Топ–21, тепер відвідує значно більше туристів, ще й державна підтримка не забарилася. Щодо мальовничих краєвидів — був пробіл, який і надихнув організаторів акції визначити ще й сімку природних чудес України. Усю зиму регіони України пропонували оргкомітету акції власні природні чудеса, і вже на початку весни було визначено сотню унікальних об’єктів. Презентація чудес відбулася минулих вихідних на Закарпатті і триватиме ще майже два місяці — до свята Купала. На черзі — Чернігівщина, Волинь, Крим, Донеччина, Тернопільщина та інші області.

«Доки «Під липами» квітнуть дерева, не буде ніякого лиха. Берлін залишиться Берліном», — співалося в одній з найпопулярніших пісень 1920–х років. «Під липами» — так перекладається з німецької назва центральної вулиці Унтер–ден–Лінден, що веде до Бранденбурзьких воріт. Однак, попри оптимістичний настрій пісеньки, Берлін, як відомо, не уник спочатку катастрофи нацизму, а потім катастрофи руйнування і поділу. А дерева на Унтер–ден–Лінден під час війни Гітлер наказав вирубати, щоб розширити проїжджу частину.

...Нас підкидає на хвилі, потім рвучко тягне вниз, і вдаряє об наступну хвилю. Ніби на коні, я зриваюся зі свого сидіння догори. Затим іде ще кілька стрибків, але вони вже слабші. Ноги зафіксовані шнурками, тому я лишаюся на борту надувного човна, але найм’якшою частиною тіла торкаюся бурхливої гірської ріки. Струшую воду і обертаюся назад, щоб пересвідчитися, чи всі на місці. По боках сидить по троє, і один позаду — все нормально. Ми сміємося і кричимо. Щойно ми пройшли Гук — складний поріг на річці Чорний Черемош у Карпатах.

Любите тепло, море, пальми, спокій, дешевий бензин і не любите працювати, поспішати, прибирати, жити за розкладом та давати хабарі даішникам? Тоді вам потрібно жити в Лівії. Звісно, за умови, що вашою улюбленою стравою не є бутерброд із салом у супроводі чарки оковитої чи кухля пива. На таке в країні Вересневої революції та її мудрого і справедливого Лідера Муаммара Каддафі накладено табу.

«...Карфаген має бути зруйнований!» Навряд чи консул Катон Старший, завершуючи такими словами свої пафосні промови в римському сенаті, міг припустити, що їм судилося стати пророчими. Але жорсткий вердикт оскарженню не підлягав: заздрість до торжества успіхів інших, зодягнена у форму нескінченних військових походів і запеклих битв, перетворила колись могутню державу на купу каміння. Від прекрасного Карфагена, що сім століть возвеличувався над блакиттю Середземного моря, залишилися жалюгідні руїни. І навіть землю, на якій стояло могутнє місто, було наказано посипати товстим шаром солі...

Якби можна було провести конкурс на найпопулярнішого викладача світу, то в десятку переможців точно потрапив би Вальтер Левін, 71річний професор фізики Массачусетського технологічного інституту, США. Він уже став «зіркою фізики», чи «гуру інтернету», відколи почав знімати свої лекції та завантажувати їх на популярні сайти інтернету та на сайті власного ВНЗ (http://ocw.mit.edu).