Зазирнути в морське око Синевиру приїздить багато іноземних туристів. (Фото автора.)
Щаслива цифра сім подобається багатьом. У тому числі й народному депутату Миколі Томенку, який минулого року започаткував акцію «Сім чудес України», головна мета якої — пізнати Україну, її неповторні краєвиди, цікаву історію та багаті туристичні й відпочинкові можливості. Щодо історії — завдання було виконано, а історичні перлини, що потрапили до сімки чудес або навіть увійшли в Топ–21, тепер відвідує значно більше туристів, ще й державна підтримка не забарилася. Щодо мальовничих краєвидів — був пробіл, який і надихнув організаторів акції визначити ще й сімку природних чудес України. Усю зиму регіони України пропонували оргкомітету акції власні природні чудеса, і вже на початку весни було визначено сотню унікальних об’єктів. Презентація чудес відбулася минулих вихідних на Закарпатті і триватиме ще майже два місяці — до свята Купала. На черзі — Чернігівщина, Волинь, Крим, Донеччина, Тернопільщина та інші області.
Мета акції зрозуміла — пропагування унікального природного світу України та привернення уваги до об’єктів, що мають перспективу стати цікавими не лише для українського, а й для закордонного туристичного товариства. Об’єктами для участі у конкурсі стали геологічні об’єкти: гори, печери, вулканічні масиви; а також озера, річки, природні (нерукотворні) лісові масиви тощо. За словами пана Томенка, вже коли формувалася сотня учасників акції, організатори зіштовхнулися із серйозною проблемою нищення української природи.
«Незважаючи на те, що в Україні, на жаль, триває масова незаконна вирубка лісів, досі не отримали статус природних парків такі учасники, як Цуманська Пуща на Волині та Самарський ліс на Дніпропетровщині, розкрадається унікальний геологічний пам’ятник Скам’янілі дерева на Донеччині, в загрозливому стані перебувають озера Солотвина на Закарпатті», — обурюється Микола Томенко й нагадує ситуацію із київськими природними чудесами — поетапну приватизацію Жукового острова та знищення Замкової гори. Тож, за його словами, одним із завдань акції буде привернення уваги до стану наших визначних природних пам’яток, їх захисту та допомоги.
А саме визначення відбуватиметься за налагодженою схемою: на Купала — 7 липня 2008 року — провідні фахівці визначать 21 об’єкт. Микола Томенко каже, що на сто чудес буде сто експертів, переважно це завідувачі кафедр туризму, географічних факультетів університетів країни, геологи тощо. Далі відбудеться інтернет–голосування за сімку, а вже після експертної оцінки науковців 21 серпня, до Дня незалежності, буде проголошено сім природних чудес, що стали переможцями акції.
Отже, старт на Закарпатті. Чому? Причин багато, як і природних див у цьому краї. На думку самого пана Томенка, Закарпаття саме собою є «територією чудес». Але головна причина полягає ще й у тому, що закарпатці, на відміну від інших областей, провели свій власний внутрішній конкурс і визначили свою сімку закарпатських див природи. Перш за все, поспішаємо до найбільшого озера регіону — Синевир, яке посіло в місцевому конкурсі перше місце серед 180 номінантів.
Площа озера 4—5 гектарів, утворилося десять тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря. Його справедливо вважають найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку «Синевир», що є однією з візитних карток Українських Карпат. Середня глибина становить 8–10 метрів, максимальна — 22 метри. У ці травневі дні ще не всі сніги зійшли струмочками до Синевиру з навколишніх гір, тому погода тут була вкрай мінлива. Сонце різко змінював дощ, а холод інколи гнав до теплої колиби.
Існує легенда, згідно з якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь, на місці, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито камінною глибою за наказом підступного графа. Що тут скажеш, гарна легенда завжди потрібна пересічному туристу. Насправді ж озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, після якого гірські кам’янисті породи утворили греблю і повністю перегородили вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова. Утім чимало учасників прес–туру, які побували на Синевирі вперше, були відверто розчаровані тим, що купатися тут не можна, бо вода дуже холодна протягом року.
Що й казати краєвиди навколо озера дуже величні і мальовничі, втім як і чимало інших куточків Карпат. Один із моїх знайомих, що любить активний відпочинок у горах з тривалими походами та вечерею з казанка, зазначив, що Синевир — приклад гарного піару, не більше. Справжні туристи нададуть перевагу справжній природі, без сміття, етнографічних кіосків, фотографувань з опудалом ведмедя за 5 гривень, шашликів у колибі та готельних номерів. Погоджуюся, але вважаю, що хоч раз побувати на Синевирі все ж таки варто. Гарний піар діє, тому навколо озера не зменшуються потоки туристів, що розмовляють різними мовами. Кілька гривень на в’їзді до заповідника — і ти опиняєшся в мальовничому куточку гірської природи без зайвих фізичних зусиль.
До речі, на озері Микола Томенко залюбки спробував освоїти професію бокораша (керманича плоту). Але побачити невеликий острівець площею всього кілька метрів, що розмістився посередині озера, немов зіниця блакитного ока, журналістам на плоті з бокорашем Томенком так і не вдалося. Паводки підвищили рівень води до максимуму. До речі, саме завдяки формі озера та острівцю в центрі Синевир і отримав народну назву — Морське око. Місцеві мешканці переконують, що з висоти навколишніх гір блакитне плесо озера нагадує саме його.
Маленькі білі зірочки, п’янкий аромат яких може навіть приспати людину назавжди, зустрічаються нині хіба що на альпійських луках, а в долину тихоплинної річки Хустець потрапили, «втікаючи» від льодовика багато тисяч років тому. Йдеться про Хустський масив Карпатського заповідника «Долина нарцисів». Саме тут, в урочищі Кіреші, ростуть унікальні дикі гірські нарциси вузьколисті, які більше ніде в Європі не збереглися. Хіба що в Альпах та на Балканах.
У Закарпатті цю загадкову холодну і горду квітку називають Пресвятої Діви сльози. Біле море нарцисів... П’янкий аромат розноситься на багато кілометрів навколо. Пік цвітіння нарцисів у цьому році припадає на 13—15 травня, але вже 26 травня квітка відцвіте. Два тижні на рік можна милуватися красою «білих зірочок», тож від туристів у цей час року не протовпитися.
За словами екскурсоводів зараз долину відвідують більше десяти тисяч туристів у вихідні, тоді як у будні дні — не більше тисячі. Але, за словами завідувача кафедри туризму Ужгородського університету Федіра Шандора, не всі з них свідомі: ледь не кожен десятий намагається зірвати квітку й засушити (за це можуть оштрафувати на 12 гривень), хтось заходить за огорожу (що казати, якщо окремі закарпатські фотокори лізли через паркан, щоб сфотографувати білу красу поближче й тим самим вбити її), а що вже говорити про наречених, які неодмінно хочуть фотографуватися в морі нарцисів, що мають зливатися і «гармоніювати» з їхніми весільними сукнями.
Не дивно, що популяція нарцисів у Долині постійно зменшується як через порушення гідрологічного режиму, так і через витоптування туристами. Мало цього, єдина в Європі Долина дикого вузьколистого нарциса заростає верболозом. Працівники заповідника не встигають самотужки викорчовувати кущі. Окремі співробітники біосферного заповідника зазначили «УМ», що найбільшою проблемою є брак коштів. Адже фактично тут заробляють на відвідувачах лише два тижні. Квиток — 2—5 гривень. А поле ж потрібно доглядати, чистити долину, корчувати вербу тощо.
Натомість низка депутатів Закарпатської облради та Микола Томенко закидають адміністрації заповідника та місцевій владі Хустського району, що вони не приділяють достатньо уваги збереженню унікальної Долини нарцисів. Натомість у селі, поруч із заповідником діти активно торгували букетиками свіжо зірваних нарцисів із заповідника по ціні 7—15 гривень. В залежності від того, як сторгуєшся за «білі зірочки».
Серед інших чудес Закарпаття до Топ–100 також увійшли ділянка «Клобук», відшарування вулканів «Чорна гора», соляні печери та озера Солотвина. Наступною презентуватиме свої природні чудеса Чернігівщина. Це — мальовничі краєвиди річки Десни та урочище «Замглай».
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
