Мешканців села Бонарівка, якому понад 500 рокiв, та сусідніх iз ним українських сіл — крайньої північно-західної точки наших етнічних земель — виселили з рідного краю у травні 1945 року. Широкій громадськості більш відома жорстока операція «Вісла», спланована польською, на той час комуністичною, владою. Однак менше знаний попередній період «добровільно-примусового» переселення мешканців багатьох українських сіл, які опинилися на територiї Польщі.
Довгі десятиліття рідне село, дідівські хати і могили були відділені від розпорошених по Україні бонарівчан радянським кордоном. Сьогодні кордон більш-менш відкритий, але не в усіх є здоров'я і гроші для таких поїздок. Та й поодинці їздити сумно: село за півстоліття позаростало лісом. Отож на відзначення 60-річчя вирішили зустрітися в Україні, в селі Глибока, де осіло найбільше бонарівчан.

Повідомлення про те, що найрейтинговіші українські телеканали — «Інтер» та «1+1» — змінюють своїх власників, породили новий журналістський феномен — жанр ретельно спростованих, але водночас достовірних «інформаційних чуток».

До номінації «Інформаційна програма» увійшла програма «Час», серед кращих «Ток-шоу» названо програму Романа Чайки «5 копійок», на нагороду «Телетріумфу» у номінації «Публіцистична програма» висунуто проект «Закрита зона». А також, шанс отримати Премію Нацради мають Роман Скрипін та Андрій Шевченко в номінації «Ведучий інформаційної програми», Іван Кравчишин у номінації «Режисер» та Святослав Цеголко в номінації «Журналіст, репортер».

У дорожню сумку разом із купою непотрібних на венеціанськiй бієнале речей я кинула квітчастий том Юрія Андруховича — «Перверзії». У купе поїзда з'ясувала, що мій колега теж везе на дні валізи той самий роман Патріарха Бу-Ба-Бу про венеціанські пригоди Стаха Перфецького, а один відомий критик брав на підстраховку вражень Андруховича минулого разу, коли збирався у місто святого Марка вперше. Далі за списком йшли «Смерть у Венеції» Лукіно Вісконті й «Важкий понеділок» Отара Іоселіані, власне, приблизно з таким мінімумом культурних стереотипів їдуть до Венеції наші люди, і з відповідною торбою стереотипів-очікувань від Венеції.

Якщо ви побачите «табун» авто з дипломатичними номерами, з яких виходять люди з фото- та відеокамерами, — це ще не значить, що поблизу десь дають концерт чи театральну виставу. Місцем великих скупчень іноземців у Києві останнім часом стають... матчі дитячих команд із бейсболу. Приборкати ностальгію за рідним видом спорту американцям (і не лише їм) допомагає київський бейсбольний клуб «Атма-Спорт», який має п'ять юніорських команд — «Дніпро», «Святошин», «Пуща-Водиця», «Кадетський Гай», «Троєщина» (усі — з «приставкою» «Атма»).

Національна команда віком гравців до 20 років удруге брала участь у головному світовому форумі. І, як і чотири роки тому в Аргентині з Крощенком на чолі, нездоланним бар’єром для «синьо-жовтих» під орудою Михайличенка став етап 1/8 фіналу. Позавчора ввечері у голландському містечку Дутінхем наші юнаки поступилися збірній Нігерії й тепер залишають першість, не виконавши завдання президента ФФУ — потрапити до фіналу.

У сім'ї однієї з найкращих британських топ-моделей Джоді Кідд свято: її молодша сестра Джемма вийшла заміж. Причому не за кого-небудь, а за справжнього графа, Артура Морнінгтонського, який згодом успадкує ще й титул герцога Веллінгтонського. Весілля проходило зі справжніми аристократичними розкошами, на острові Барбадос. Як розповіла в інтерв'ю виданню «Дейлі експресс» не менш щаслива, ніж молодята, Джоді, усе було просто чудово. Джемма (успішний візажист) з Артуром дуже кохають одне одного і так сяяли від радості, стоячи біля вівтаря, що старша сестричка Кідд теж «заразилася» весільною гарячкою.

Мавпи, виявляється, дуже вигідні тварини. Уявіть собі, які прибутки приноситиме такий домашній улюбленець, якщо вкласти йому в лапу пензля, дати фарби і шматок паперу! При чому тут прибутки? Мабуть, ви не чули про результати аукціону Bonhams, який днями відбувся в Лондоні. На цих торгах три замазюканих фарбами картонки, над якими «попрацював» шимпанзе на ім'я Конго, продали за 14 тисяч фунтів (близько 26 тисяч доларів). Звісно, називалося це не мазаниною, а «картинами».