Коли в спорті одній з команд надають право приймати турнір у себе вдома, найчастіше це означає, що господарів вважають одними з фаворитів турніру. Саме такою начебто була розстановка сил й у першому кваліфікаційному раунді континентальної першості серед юнаків до 17 років, яку минулого тижня приймала українська столиця. Підопічних Вадима Дьордя чимало фахівців називають одним із найперспективніших поколінь за останні роки. І справді, техніка в багатьох з них на гідному рівні, але помітно не вистачає тактичних навичок та розсудливості. Гра команди начебто справляє приємне враження, декому вона до вподоби більше, ніж збірної 19-річних, але жахливі помилки юнаків іноді перекреслюють весь позитив.

Несподівано привабливим для глядачів виявився перший день 11-го туру, коли команди змагалися без участі наших представників у єврокубках. Хоча в цьому є й певна закономірність: у представників «другого ешелону» не було потреби грати «другим номером». Через це фактично в усіх п'яти матчах неділі суперники змагалися в атакуючих здібностях. Такий щирий футбол показав, що буває, коли конструктивність нападу підвищується не за рахунок захисту. А щодо якості, то з усіх колективів, які грали в неділю, можна виокремити «Чорноморець». І не лише за гостьову перемогу, а за те, що одесити поступово виходять на рівень стабільної демонстрації гри, яка відповідає їхнім єврокубковим амбіціям.

Кілька годин люди чекають біля брами під не по-жовтневому пекучим сонцем та зірками на банях Видубицького монастиря. Зауважимо: Київського патріархату. Той, хто забив своє «місце під сонцем» ще до приїзду найвідомішої сьогодні пари в країні — Шона Карра та Євгенії Тимошенко, — ні за які дивіденди не поступається місцем. Тихо. Чекають. Пошарпана іномарка вирулює з нізвідки і різко гальмує. Жіночка на милицях поспішає до нашої групи. «Давно почалося? — питає вона кореспондентку «УМ». — А в нас колесо полетіло, уявляєте, довелося запаску ставити!» Жіночка все одно чекає биту годину, спершись на милиці, — вона теж хоче побачити «щасливе подружжя».

Від минулої суботи Україна почала жити за новим політичним календарем — тим, який регламентує оновлений Закон «Про вибори народних депутатів України», що набрав чинності саме 1 жовтня. Буде цей календар «юліанським», «вікторіанським» чи якимось іншим, покаже власне виборча кампанія. А вона, згідно з другим розділом статті 16-ї, стартує 26 листопада — за 120 діб до дня виборів (наступні ж вибори до парламенту в нас, нагадаємо, відбудуться 26 березня 2006 року). Цікавий факт: за законом, Центрвиборчком оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за 125 діб до дня виборів. Тобто ймовipно, що ЦВК провістить нові великі перегони якраз у дні першої річниці сумнозвісного другого туру президентських виборів —2004 та Помаранчевої революції.
Але сьогодні ми поговоримо не про політичні розклади, а про окремі технічні моменти й проблеми цієї справи.

Політичні філософи часто кажуть, що Помаранчева революція тривала не два тижні, а понад десяток років. Тобто, намотуючись навколо акції «Україна без Кучми», довкола парламентських виборів-2002, переросла в помаранчевий Майдан. При цьому ланкою революційного ланцюга, якщо взагалі не його початком, називають осінь 90-го — пору, коли на Майдані теж стояли намети і там теж голодували люди. Це була славнозвісна «студентська революція», або ж «революція на граніті».

У житті Петра Порошенка, очевидно, настала не найсвітліша смуга. Звинувачення в корупції, звільнення з роботи, «наїзди» у пресі й демонізація в суспільстві — таку зливу неприємностей витримає не кожен. Але на цьому перелік лих, що звалилися на голову Петра Олексійовича, не вичерпався: тепер до нього додається ще й... підозра у вбивстві. Правда, неофіційна, більше на рівні чуток. Але, від того, що у ЗМІ «на язиці», так легко не відкараскаєшся.

Розпочався так званий «нобелівський тиждень», упродовж якого будуть названі прізвища цьогорічних лауреатів Нобелівської премії в усіх номінаціях. Учора оголосили прізвища найбільш гідних у галузі медицини, сьогодні черга на фізику, завтра — хімію, у четвер — літературу, а в п'ятницю ми дізнаємося прізвище лауреата Нобелівської премії миру. Офіційна церемонія вручення премій (та грошового додатку до них у розмірі 1,1 млн. євро або 1,3 млн. доларів) відбудеться у мерії Стокгольма 10 грудня.

Юрій Єхануров живе та працює в Україні все своє доросле життя — з 1963 року. Сам Єхануров під час затвердження у парламенті відзначив, що є українським патріотом бурятського походження.
Навіть націоналіст, голова ВО «Свобода» та народний депутат Олег Тягнибок, який постійно відстоює позицію, що при керівництві держави мають стояти етнічні українці, відзначив у коментарі «УМ», що «Єхануров не найгірший українець». Однак двічі Тягнибок голосував проти його кандидатури. Однією з причин було і те, що не почув від Єханурова про розвиток української держави як національної, «не було ні слова про розвиток української мови, про геноцид українців, про національний інформаційний простір та багато-багато інших питань щодо відстоювання національних інтересів». «Я не вірю в те, і таких прикладів у світі не було, щоб непредставник національної більшості, який би був при владі, міг би реально, серйозно і правдиво вирішувати національні проблеми у державі», — додає Тягнибок.

В українському телепросторі все потужніше постає проблема вдосконалення телекомунікаційних мереж. Улітку за участю Президента розглядали космічну проблематику. Як наслідок — з'явився указ, яким було доручено уряду розробити до 1 квітня 2006 року проект нової загальнодержавної національної космічної програми України на 2007—2011 роки. З-поміж проектів, які планується розвивати, згідно з указом, — створення національної супутникової системи зв'язку, складовою якої є система супутникового телебачення.

Нагадаємо, в Україні почали будувати державну супутникову розподільчу мережу радіомовлення і телебачення, відповідно до президентського указу від 1997 року. До речі, космічну частину роботи забезпечує російський супутник «Експрес — АМ22», який розташований на відстані сорока тисяч кілометрів і «висить» над екватором. Земний сегмент розподільчої мережі такий: центральна приймально-передавальна супутникова станція з діаметром рефлектора антени в 7 метрів у складі телепорту ДП «Укркосмос» та низка супутникових приймальних станцій — майже в усіх областях України та за кордоном. Причому загалом розпочато роботи на 190 об'єктах.
Про деякі перспективи України в цій сфері — в інтерв'ю з головним конструктором супутникової розподільчої мережі інформаційного забезпечення (СРМІЗ) ДП «Укркосмос» Іваном ГОРБАЧЕМ.