На одному із сайтів в інтернеті нещодавно з'явилася вельми цікава інформація щодо відкритого акціонерного товариства «Київський ЦУМ». Фондом державного майна України тут проведено перевірку, яка, окрім усього, виявила, що користуються спорудою універмагу безкоштовно. Отож з цього приводу направлено відповідного листа до прокуратури Києва. Мало не 25 відсотків акцій ЦУМу належать самому Фонду держмайна та двом фірмам — зі Сполучених Штатів Америки та Віргінських островів, ще 22,03 % — товариству з обмеженою відповідальністю «Сігма-Трейд». Останнє відоме багатьом читачам з недавніх публікацій у різних виданнях, де йшлося про події довкола відкритого акціонерного товариства «Дніпрополімермаш». Насамперед у них акцентувалася увага на узурпації влади, штучному банкрутстві підприємства, втраті його науково-технічного потенціалу шляхом махінацій з акціями та інших недобропорядних діях. Тепер, виявляється, у «Сігма-Трейд», власниками якого є сини екс-міністра промисловості України Валерія Мазура, проблеми не лише у Дніпропетровську.
Ще красномовнішу інформацію можна почерпнути на сайті Дніпропетровського розрахунково-вексельного центру: «Емітент облігацій ТОВ «Сігма-Трейд» (Дніпропетровськ) у 2003 році збільшило чисті збитки на 24,8% — до 3,603 млн. грн.». Показово, що хронічно збиткове ТОВ «Сігма-Трейд» примудрилося свого часу придбати акції «Дніпрополімермашу», запевняючи у своїх можливостях вивести підприємство на належний рівень. Наприкінці 2001 року «Сігма...» випустила у бездокументарній формі п'ятирічні облігації з погашенням 5 листопада 2006 року номінальною вартістю 10 тис. грн. на загальну суму 16,5 млн. грн. та щоквартальною виплатою відсотків за ставкою 50% річних. Усі облігації перебувають у власності нерезидентів. Минулого року за ними виплачено 1,492 млн. грн. відсотків. Проте за рік до цього компанія виплатила за ними 6,188 млн. грн. Отож є над чим замислитися...

— Уже стало ритуальним питання щодо оцінки перспектив України після помаранчевої революції. Однак зараз в Україні суттєво зростає невдоволення діяльністю уряду, нової команди, надто швидко минає постреволюційна ейфорія. Наскільки глибоко це помітно з Варшави, і як узагалі ви оцінюєте нинішню ситуацію в нашій державі?
— Надалі зберігається високий кредит довіри до України, породжений революцією. Але нам помітні суперечності між різними гілками української влади — урядом, парламентом, секретаріатом чи РНБО. Помітний дисбаланс щодо прийняття важливих рішень, наприклад свого часу я щотижня запитував у наших експертів, чи український уряд нарешті ухвалив програму діяльності? Саме практична програма нового уряду і є найкращою характеристикою. Водночас необхідно визнати, що проблеми нового уряду зрозумілі: подібне досить часто зустрічається і в Польщі. За демократичної, але дуже різнорідної влади подібна напруженість і внутрішні конфлікти цілком зрозумілі.

Зовсім нещодавно в столиці стався одночасно трагічний і показовий випадок: семирічний хлопчик, cтомлений від постійних побоїв батьків та їх збоченого розуміння батьківського обов’язку, вистрибнув із вікна власної квартири на п'ятому поверсі. Хлопчика, за життя якого тривалий час боролися медики, вилікували. Проте доля продовжує з маленьким Назарієм свою злу і несправедливу гру...

Десять серпневих днів поблизу селища Білики Кобеляцького району тривав збір еколого-патріотичного табору для юнаків і дівчат віком 13—18 років, організований Полтавською станицею Національної скаутської організації України «Пласт». Намети пластунів із п'яти осередків Полтавщини цього разу вгніздилися на мальовничій лісовій галявині неподалік берега тихоплинної Ворскли. Одразу з'ясувалося, що «аборигенами» тієї місцини були досить грізні комахи — оси та джмелі, гнізда яких знаходилися в різних кінцях галявини. Однак, дотримуючись одного з найголовніших принципів пластунського руху — жити у гармонії з природою, гості не стали тривожити чи «виселяти» звідти крилатих «господарів». Навпаки, обгородили згадані гнізда стовпчиками і подбали, щоб ніхто бодай випадково їх не зруйнував. Тож під час таборування між пластунами і комахами не виникало жодних «непорозумінь».

Є люди, від яких віє надзвичайною життєвою енергією, — поруч із ними відчуваєш красу життя. Саме до таких належить наша землячка із славетного Лебединського краю, член Національної спілки письменників — Віра Артамонова. Життєвий шлях Віри Климівни, як багатьох людей покоління 30-х років, був наповнений нелегким дитинством, складною юністю, у яку увірвалася війна... Віра Климівна працювала медсестрою, потім завідувала лікарською дільницею в селі Юрківка на Черкащині, була головним лікарем, завідувачкою міськвідділу охорони здоров'я Олександрії, головним лікарем 2-ї поліклініки Печерського району Києва, працювала в головному управлінні МОЗ України. У цілому 43 роки трудового стажу... Письменницьку діяльність розпочала в 1961 році, друкувалась в республіканських газетах та журналах, має понад 300 публікацій. Окремими виданнями вийшли збірки поезій: «Суцвіття», «Травневий дощ», «Так велить весна», «Непочата вода», «Просто осінь», «Скликаю спогади на віче», «Лицарі і мадонни», «Вітрами знедолена скрипка», «Коли на серці цвіт». Віра Климівна — автор книжок для дітей — «Колючий м'ячик», «Малий», «Сонечко сказало правду», «Повітряний змій».

Пам'ятки Давнього Єгипту, Етрурії, Греції та Риму з давніх-давен привертали до себе увагу. Наприклад, уже давні римляни колекціонували грецьку скульптуру. Полюбляли (а подекуди полюбляють і зараз) навідуватися до стародавніх, укритих товщею землі поселень та гробниць, грабіжники. Пізніше прийшов час дослідників, знавців старовини. Завдяки їм усім за декілька сотень років музеї світу накопичили величезну кількість знахідок, які можуть багато що «розказати» про життя стародавніх народів. Майже в кожному музейному зібранні Європи ви обов'язково побачите римські мармури або давньогрецьку розписну кераміку. Україна, й Київ зокрема, — не виняток. Знамениті київські меценати й колекціонери кінця ХІХ — початку ХХ ст. Богдан та Варвара Ханенки заклали основу однієї з найцікавіших в Україні колекції старожитностей, куди ввійшли твори давньоєгипетських і етруських, давньогрецьких і римських майстрів.

З чим у вас асоціюються коні? З важкою кованою збруєю, з перегонами на іподромі чи, може, з панською бричкою, запряженою парою-другою втомлених коників? А може, згадуєте дитинство, в якому було (або ж не було) місце для старого дідусевого коня? Що б ви не відповіли, цими днями в Італійському дворику старовинної кам'яниці на львівському Ринку ви точно не побачите те, на що сподіваєтесь. І коні, як виявляється, таки винні. Точніше, вони — винуватці, бо стали героями цілої фотовиставки. І тут ви точно не побачите до болю традиційних пегасів та фентезійних красунь верхи на жеребцях. Не побачите, тому що в об'єктив фотографа потрапили характери — адже вони є і в коней. Особливо у коней. Особливо коли придивитись уважніше.

За десять хвилин вісімнадцята. У кнайпі «Купідон» навіть не пахне презентацією. За столиком — самотній директор «Кальварії» Петро Мацкевич. Біля нього, як на похоронах, стоять бутербродики на чарочках із горілкою. Піар-директор «Кальварії» Ксеня Сладкевич помітно радіє, коли бачить хоч одну журналістську душу. Затим до клубу влітає Ірванець — привів на київську презентацію якогось люблінського професора. Ірванець до Мацкевича: «Дякую, Петре, за гарно виданого Прохася». Мацкевич: «Будь ласка. Але той, Прохаська цього разу видавали не ми...».

Минулого тижня у столиці Росії українські хокеїсти провели перші офіційні матчі сезону. Київський «Сокіл» під прапорами збірної України з двома поки що «вільними агентами» — захисником Остроушком і воротарем Карпенком — здобув таку необхідну перед стартом нового сезону ігрову практику, причому відразу бойову. Треба ж надолужити прогаяне, коли єдиний професійний клуб держави на початку місяця не мав місця для тренувань на льоду.

Два тижні тому у столиці Фінляндії завершилася десята світова першість. Попри приємні очікування, українська команда у Гельсінкі не порадувала своїх прихильників і здобула лише одну медаль. В останній день змагань до «золота» сенсаційно злетів стрибун у висоту Юрій Кримаренко, піднявши Україну на 17-те місце загального заліку серед 196 країн-учасниць. Але більше п'єдесталів не було. Відтак найгірший виступ нашої збірної в її історії світових першостей не міг не викликати негативну реакцію як серед журналістів, так і серед державних структур. Міністр у справах молоді, сім'ї і спорту Юрій Павленко повідомив навіть, що розпочав службове розслідування такої невдачі. Наразі ж віддуватися за всіх перед представниками преси прийшов державний тренер, віце-президент Федерації легкої атлетики України Валерій Александров.