Країна піратів

Африканську країну Сомалі згадують в останні роки лише завдяки піратству, яке розкошує в Аденській затоці. Пірати або просто грабують кораблі, які минають Баб-ель-Мандебську протоку (її ширина у найвужчому місці становить лише 17 кілометрів) на шляху до чи з Суецького каналу та країн басейну Червоного моря, або ж беруть судна і команду в заручники для подальшого отримання викупу. Українські ЗМІ звернули увагу на цей прецедент лише після того, як сомалійські «пірати ХХІ століття» захопили 18 жовтня судно з 22 українськими членами екіпажу.

Десь тут був Сіромаха...

Десь тут був Сіромаха...

Широківський район на Дніпропетровщині розташувався під самісіньким черевом промислового Кривого Рогу. Але у донедавна одному з найбільших на його теренах селі Миколаївка доля виявилася справді лихою. Ще років зо тридцять тому тут нараховувалося понад сім тисяч мешканців, а тепер їх залишаються якісь десятки. Головна причина цього прозаїчна — на населений пункт спрямував свої розробки Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат, що й спричинило масове відселення аборигенів. Віднедавна тут перестала існувати навіть школа, а сільрада перебралася до сусідньої Карпівки, до речі, рідного села Павла Лазаренка. Але в ці дні скромна Миколаївка переживає щось із серії «очевидне — неймовірне»: купа начальства, науковців, археологів. А все тому, що в селі знайшли могилу й останки козака Сіромахи.

Країна мрій Сашка Положинського:

Розбещена київська публіка звикла до безплатних концертів, що відбуваються ледь не щотижня на площах столиці. Натомість маленьким містечкам у цьому «щастить» набагато менше, і кожну культурну подію сприймають там надзвичайно бурхливо. Так було і в Яготині Київської області, куди завітали українські артисти з акцією «Не будь байдужим!».

Сенсація з печі

По суті, новий відлік часу розпочався для районного центру Чортків, що на Тернопільщині. А все через випадкову археологічну знахідку в самому центрі міста. Під час копання ями пiд фундамент для зведення нового будинку в земляній товщі було виявлено стародавнє житло-землянку із залишками печі та посуду.

Привіт, незнайомцю!

Оригінальну акцію під назвою «Від серця до серця», покликану відродити такий вид спілкування, як переписка поштою, в Одесі проводить Благодійний фонд імені Бориса Дерев'янка. За словами президента Фонду Олексія Костусєва, ідея полягає в тому, що будь-який одесит може написати листа незнайомій людині.

Сімейний «доктор Айболить»

Сімейний «доктор Айболить»

Серед прихильників сімейної медицини, вочевидь, найбільше людей, які мають родичів із хронічно проблемним здоров'ям. Адже щоразу переповідати новому фахівцеві подробиці медичної картки, аналізуючи на предмет здоров'я усе своє генетичне дерево, завдання не з приємних. І навіть підготовлений для надійності успішного лікування презент часто не виправдовує сподівань пацієнта на якісну допомогу — надто вже складно фахівцеві за тридцять середньостатистичних хвилин прийому розібратися в індивідуальних тонкощах нашого організму. Інша річ — лікар, який опікується здоров'ям родини тривалий час і, здається, вже бачить кожного з її членів наскрізь. Цього тижня універсальні «айболити» збиралися в Харкові на свій другий «галузевий» з'їзд. Читаємо

Любомир Госейко і його «кінeматографiчний хрест»

Любомир Госейко і його «кінeматографiчний хрест»

На обкладинці своєї книжки він майже Річард Гір. Із беджиком на грудях. Зараз історик нашого кіномистецтва, Любомир Госейко, який народився в сім'ї українських політичних емігрантів у Парижі і все життя прожив у французькій столиці, на Гіра вже не схожий — відростив вуса. І в нього якесь дивне волосся: скрізь чорне, тільки біля лівої скроні — сива пляма. Але щось акторське в гарному сенсі цього слова, легкий пафос, шарм, лоск усе одно є у цьому 54-річному славістові, режисерові, кінознавцеві та рекламістові і т. д., включно з членством у Французькій асоціації дослідження історії кіно та Національній спілці кінематографістів України.

Нобелівський комітет дублює «Товариство Кафки»

Нобелівський комітет дублює «Товариство Кафки»

Цьогорічний лауреат Нобелівської премії з літератури Гарольд Пінтер минулої середи був відзначений ще й найвищою щорічною чеською літературною Премією імені Франца Кафки. З огляду на поганий стан здоров'я, 75-річний Пінтер не зміг прибути на урочистості до Праги, за що письмово вибачився ще кілька тижнів тому, а нагороду доручив отримати своєму приятелю, колишньому президенту Чехії Вацлаву Гавелу, який також є визнаним драматургом. Отримуючи нагороду, Гавел сказав: «Я є особистим приятелем Гарольда Пінтера впродовж 20 останніх років, а з його роботами познайомився ще раніше. Я часто казав собі, що хотів би вміти писати так, як Пінтер».

«Ми несем додому надії добрі»

«Ми несем додому надії добрі»

Цей рядок з «Ювілейного гімну» Квінта Горація Флакка в перекладі Григорія Порфировича Кочура якнайкраще передає те натхненне, радісне почуття, з яким кияни поверталися додому зі Львова по завершенні Всеукраїнської наукової конференції «Григорій Кочур у контексті української культури другої половини ХХ віку», що тривала протягом двох днів жовтня у Львівському національному університеті ім. Івана Франка.

Так суперліга може перетворитися на дитячу лігу...

Федерація волейболу України надіслала лист у редакцію «УМ», в якому погляди автора цих рядків на ситуацію у вітчизняному волейболі пов'язуються з упередженістю або ж некомпетентністю. Що ж, давайте полемізувати. Почнемо з кінця: стосовно некомпетентності, то в цьому чомусь не виникало сумнівів на початку століття, коли «Україна молода» була єдиним всеукраїнським щоденним виданням, яке висвітлювало всi помiтнi події в українському волейболі. Ще тоді були підстави дивуватися, чому присутність ЗМІ на волейбольних заходах обмежувалася максимум трійцею журналістів, у тому числі вашим покірним слугою. А пояснення просте: «гора»-ФВУ не йде назустріч пресі-«Магомету». Відтак журналістам із часом набридло виявляти ініціативу зі свого боку. Закритість ФВУ відбила бажання постійно «переварювати» одні й ті самі «плюси» нашого волейболу — чітке проведення змагань у кількох лігах та розвиток дитячого спорту. Особливо якщо за поверховими рапортами криються очевидні недоліки.