У день Покрови Пресвятої Богородиці, яку здавна вважають покровителькою війська, по всій Україні вшановуватимуть захисників свободи — вояків Повстанської армії. Щоправда, може статися, що ці святкування у Києві «розпорошаться», так і не ставши для громадськості єдиним потужним променем правди про УПА. Річ у тім, що два окремі, паралельні і багато в чому подібні заходи планують на святкові дні Українська народна партія і громадська комісія «Армія безсмертних». Обидва ініціатори святкувань організовують молебен, концерт і презентацію підписів, зібраних у різних регіонах України за визнання УПА. От тільки УНП запланувала все це на 14 жовтня, а «Армія безсмертних» — на 15-те.

1036 року князь Ярослав Мудрий переміг нападників-печенігів і з вдячності до Бога і Діви Марії заклав у Києві церкву Благовіщення на Золотих воротах. У тій церкві він 1037 року віддав народ Київської держави під опіку Пресвятої Богородиці. Відтоді Матір Божу шанують як покровительку й берегиню народу, стольний град якого — Київ.

У великому портфелі пана Черемського завжди лежить якась нова книжка. Він сам повернув її з історичного забуття, впорядкував, відредагував і видав на власні чи добуті у меценатів гроші. Ця книжка, без сумніву, єдина у своєму пізнавальному сенсі і неодмінно на українську тематику. Навіщо потрібен такий дивний гуманітарний клопіт доктору фізико-математичних наук, що спеціалізується на рентгенівському структурному аналізі матеріалів та фізиці пористих систем, — пересічній людині зрозуміти нелегко. Ще важче збагнути, з якого це доброго дива він переймається відкриттям у місті меморіальних дошок та пам'ятників, організував уже не один солідний музей і щодуху пропагує підзабуте з часом кобзарське мистецтво. Причому на свій страх та ризик, якщо мати на увазі радянські порядки, і на власний збиток з огляду на меркантильні традиції теперішньої доби.
Сам Петро Григорович своє нетипове захоплення, мабуть, охоче назвав би коротким і нині дуже модним словом «хобі». Але, оскільки те має іншомовне походження і природно не містить у собі українського кореня, з пошуком потрібного терміну вийшла заминка.

Упродовж останніх років жоден із вінницьких художників не творив у таких умовах надсекретності, як Михайло Бабій, — за постійно замкнутими дверима майстерні, де спеціально почеплена щільна завіса до часу надійно ховала від гостей майбутній витвір фантазії. По-перше, про всяк випадок автор убезпечував себе від небажаних запозичень, адже крадіжки ідей — не таке вже й рідкісне явище у мистецькому середовищі. По-друге, покров таємничості дозволяв підготувати для глядачів несподіванку, яка мала підсилити естетичний ефект від побаченого.

Місце під сонцем сучасного мистецтва завоювати непросто — для цього треба відірватися від реальності назавжди, бажано прив'язатися до стилю якогось визнаного західного арт-ідола і заручитися підтримкою прогресивної тусовки галеристів і критиків, які вміють красиво говорити, створювати хвилі у фондах і на симпозіумах, і залучати якомога більше модних людей, хай не дуже багатих, але дуже публічних. Місце під сонцем сучасного мистецтва завоювати непросто і столичним митцям, а вже приїжджим... Проте раз на рік чернівецька художниця Ірина Каленик приїздить у Київ з новою виставкою, і в одному й тому самому місці — галереї L-Art на Андріївському узвозі — ілюструє непопулярну думку: сучасне мистецтво твориться не в тусовці, а в голові окремо взятого митця, і якщо це голова мислячого художника —йому є чим здивувати найпересиченішу публіку.

Надзвичайно велика кількість рекламних плакатів і афіш повідомляла цього року москвичам і гостям російської столиці, що вони перебувають у місті поетів. Таке почесне визначення Москва заслужила, провівши четвертий Міжнародний фестиваль «Бієнале поетів» і запросивши до себе більше півсотні поетів iз різних країн світу. Численна делегація iз України україномовних і російськомовних поетів, серед яких Сергій Жадан, Андрій Поляков, Ірина Євса та інші, презентувала нашу державу на міжнародному поетичному фесті. Кореспондентка «УМ» попросила Галину Петросаняк, поетку з Івано-Франківська, поділитися своїми враженнями від «Бієнале».

Недовго тривала казочка під красивою назвою «Періс і Періс». Спадкоємиця багатомільйонної готельної імперії, світська левиця й просто блондинка Періс Хілтон таки покинула свого нареченого, грецького корабельного підприємця Періса (а якщо по-грецькому, то Паріса) Лаціса. Власне, ще раніше, коли парочка з'являлася на камери ледве не щодня й демонструвала свою шалену любов одне до одного, в репортерів різних видань, які добре знають характер Періс, виникали великі сумніви в тому, що кохання це триватиме довго. Не та особа міс Хілтон, щоб протягом тривалого часу бути поруч з одним хлопцем.

Легендарний співак Стіві Уандер, який утратив зір одразу після народження, отримав шанс прозріти. Як стало відомо, 55-річний музикант веде переговори з провідним хірургом у царині офтальмології — доктором Марком Х'юмаюном — про проведення операції, у ході якої йому вживлять мікрочіп, що дозволяє бачити.

Джастін Тімберлейк аж зі шкіри пнеться, аби переконати свою кохану (на 9 років старшу за нього) Камерон Діаз у тому, що він гідний стати її законним чоловіком. Актриса поки що вагається, але, схоже, її серце вже розтало майже повністю — дуже вже Джастін її любить, і не помітити цього просто неможливо. Зокрема співак намагається довести, що може забезпечити Камерон навіть у тому випадку, якщо вона більше геть не зніматиметься в кіно. Звісно, поки що кінозірка зі своїми 20-мільйонними гонорарами за фільм заробляє значно більше від поп-зіркового бойфренда, але бажання Тімберлейка заради неї хоч місяць із неба дістати не може не лестити довгоногій красуні.

Є «Оскари» — а є анти-«Оскари» — «Золоті малини», які вручають за найгірше кіно. Так само є Нобелівські премії — а є антинобелівські, або «шнобелівські» (саме так можна перекласти українською їхнє американське назвисько — The Іg Nobel Prіze). Заснував їх гумористичний журнал «Аннали неймовірних досліджень», і минулого тижня у Гарвардському університеті відзнаки за найдурніші наукові розробки вручали вже у 15-й раз.