Про тривалу колотнечу довкола Центрального ринку Дніпропетровська — «Озерки» — наша газета писала неодноразово. Проте нинішній виток невдоволення тамтешньою ситуацією спричинили зовсім не «тугі гаманці» у зазіханнях на надто ласий шматок, а ті, хто тут заробляв на доволі скромне прожиття.

Навіть досвідчені оперативники були шоковані побаченим у під'їзді будинку, що розташований за адресою Костьольна, 5 у Києві. Голеньке тільце новонародженого маляти з петлею на шиї лежало на бетонній підлозі в купі будівельного пилу. Неподалік — калюжа крові, а на бильцях сходів — мотузка. Малюка, власне, й знайшли повішеного на цій мотузці, але до приїзду опергрупи його зрізали співробітники Державної служби безпеки.

Нідерланди повинні виплатити матеріальну компенсацію родичам двох громадян України, які загинули минулого тижня під час пожежі в аеропорту Амстердама. У цьому переконаний екс-міністр закордонних справ України, а нині заступник голови Республіканської партії Костянтин Грищенко. Нагадаємо, що в пожежі загинуло 11 осіб (серед них двоє львів'ян) і 15 отримали травми. Як повідомляє прес-служба його партії, на думку Грищенка, «завжди є можливість звернення до Європейського суду, і треба користуватися цими каналами як по лінії родин загиблих, так і по лінії дипломатичного втручання».

«Якщо не знайдемо спільного рішення, то, думаю, не треба буде мучити людей». Так після вкотре марної спроби обрати керівників комітетів, «обезголовлених» після тотального виходу нардепів у виконавчу владу, висловився Голова Верховної Ради Володимир Литвин. І правильно, чого вже «людей» — народних обранців — мучити, якщо працювати їм залишилося всього кілька місяців, а там уже й комітети інакші будуть, і голови...

Після освячення студентсько-викладацького храму Святого Федора Острозького Національного університету «Острозька академія», настоятелем якого став проректор університету Василь Жуковський, патріарх Філарет УПЦ КП висвятив на вікарного єпископа настоятеля острозького Свято-Воскресенського храму отця Ярослава. Відтак події навколо цього храму розбурхують хвилю політичних пристрастей на заході України, й не лише там.

Є така політична прикмета: якщо в Україні раптом із новою силою розгораються трохи пригаслі міжконфесійні конфлікти, значить, незабаром вибори. Із цією думкою вчора погоджувалися деякі парламентарії, спостерігаючи за черговою «блокадою» трибуни в сесійній залі. Цього разу «групою захоплення» виступили зо два десятки нардепів із фракції Партії регіонів «під командуванням» Павла Сулковського. Обурений обранець 154-го округу (це в Рівненській області) вимагав, аби Верховна Рада розглянула проект постанови про рекомендацію Президентові звільнити з посади «губернатора» Рівненщини Василя Червонія. Оскільки той, мовляв, бере участь у міжконфесійному конфлікті між віруючими Української православної церкви Київського й Московського патріархатів, і більше того — розпалює між ними ворожнечу, через яку вже «брат зламав братові ключицю, й пролилася кров». Окрім того, фракція ПР пропонувала до розгляду проект постанови ВР про створення спеціальної комісії з розслідування міжконфесійного конфлікту в області.

Професійна спілка таксистів ще напередодні погрожувала блокувати основні магістралі в Києві і всіх обласних центрах України, якщо до початку місяця не будуть виконані їхні вимоги (перелік трохи нижче). Щоправда, за день до акції організатори «передумали» блокувати рух — мовляв, це якось не по-людськи. І дійсно, в четвер уранці проблем із рухом у столиці не було. А самі страйкарі перекрили вулицю Банкову на під'їзді до секретаріату Президента. Близько півтисячі таксистів прийшли туди без автомобілів — свої «колеса» люди залишили на стоянці біля Річкового вокзалу.

Лише місяць із невеличким гаком минув із часу, коли телевізійна громадськість, затамувавши подих (вірити чи не вірити?), споглядала, як держсекретар Олег Рибачук, «б'ючи себе капцем у груди», запевняв про неприпустимість призначення «згори» президента НТКУ. За цей час кволої і сумної «нєпонятки» з деклараціями публічних обговорень і розгляданнями (теж начебто публічними) концепцій реорганізації Національної телекомпанії, які, швидше, скидалися на низку невдалих пародій таємної вечері, члени нової новиннєвої команди, хоч-не-хоч, узялися шукати варіанти подальшого працевлаштування. Прізвище нового президента НТКУ до останнього моменту (практично аж до «доленосної» 14-ї години 27 жовтня) було оповите звабливим серпанком таємничості. І попри легкий правець і зачудоване заціпеніння, «презентація» нового президента, хоч як це дивно, викликала й неабияке захоплення артистичністю нової влади. Адже лише в країнах колишнього СНД політику сприймають серйозно. Європейці ж укупі з американцями давно збагнули, що це — великий театр. З огляду на це куртуазні «па» українських політиків навколо першої телевізійної кнопки країни не лише тішать, а й надихають. Адже означають лише одне: нудьгувати нам не доведеться. Шоу триває!
Проте триває і намотування на медіа-кулак субстанції невизначеного кольору і консистенції з умовною назвою «Суспільне мовлення». Те, що до парламентських виборів Україні воно не світить, було зрозуміло й немовлятам ще кілька місяців тому. Нині ж варіантів «тебешного» сценарію розвитку подій — не густо. Зрозуміло одне: Суспільне мовлення (за умови, що всі дискусії навколо нього — це не просто інсценізація свободи слова і перемоги демократії в Україні) в недалекiй перспективi не може бути створене на базі НТКУ, поки її президентом буде пан Докаленко. Бо хай там у чому запевняє нас Олег Рибачук, люди, які цікавляться телебаченням, не забули послідовного скепсису Віталія Докаленка стосовно самої ідеї створення у нас в країні СМ. Хоч на своїй «презентації» в іпостасі президента НТКУ він заявив, що таки має на меті побудову Суспільного мовлення на базі УТ-1. Якщо керівництво держави й пiдтримає прогресивну громадськість і створить умови для СМ на базі державної телерадіокомпанії, то це означає, що призначення Віталія Докаленка — тимчасове.
Екс-віце-президент НТКУ і один із вчорашніх імовірних кандидатів на посаду президента цієї структури Андрій Шевченко якщо і має свої міркування на цю тему, то коментує ситуацію доволі обережно і дипломатично. Ще один колишній претендент на крісло президента телекомпанії, Олександр Ткаченко, взагалі відмовляється від коментарів. Принаймні поки що. Отримати коментар у Віталія Докаленка зараз практично неможливо. Поки залишки «стецьківської» команди продовжують «клепати» новини, стара «ентекаушна» гвардія займається своєю улюбленою справою: вистоює в черзі під дверима кабінету нового начальника. І цілком можливо, таки «вистоїть» бажане і заступить до виконання звичних перед парламентськими виборами обов'язків. Адже цілком можна припустити, що частина давніших працівників УТ-1, відомих своїм сентиментом до «темників», знайдуть із новим президентом спільну мову. Надто, якщо пригадати слова Віталія Докаленка із одного його інтерв'ю «Телекритиці», де він каже, що «рамки пристойності закінчуються тоді, коли людина вступає на факультет журналістики». Проте цитувати — невдячна справа. Сподіваємося, що пан Віталій, трохи оговтавшись у новому кріслі, особисто дасть відповіді на запитання «УМ». І хтозна, можливо, на той момент високий державний посадовець Віталій Докаленко вже не порушуватиме мовного законодавства і спілкуватиметься українською.
А зараз медіа-майдан традиційно дає вам змогу почути різні точки зору щодо призначення президента НТКУ.

У випадку призначення на посаду Генпрокурора Олександр Медведько обіцяв народним депутатам, що він не буде нічиїм політичним інструментом. «Я розумію актуальність і гостроту завдань, що стоять перед органами прокуратури. У мене є бачення шляхів їх вирішення, а також є професіонали, які здатні забезпечити їх виконання», — казав учора пан Медведько з парламентської трибуни.