Як і рік тому, на сцені Майдану (майже такій самій, як торік), співали «голоси революції». «Мандри» з Фомою, «ВВ» зі Скрипкою, Марія Бурмака, Вакарчук з «Океанами», Положинський із «Тартаком». «Гринджоли» теж були, хоча не всі їх чекали. Пономарьов так само виконував Гімн України (цього разу, певно, вже без бронежилета), а закривав акцію Тарас Петриненко з Тетяною Горобець та піснею «Україна».

Добре попрацювати довелося правоохоронцям позавчора на роковини Майдану. Адже День свободи відзначали не лише у столиці, а ще у 80 містах по всій країні, де відбулося близько півтори сотні масових акцій та урочистостей. Громадський порядок забезпечували 9 тисяч міліціонерів, більшість з яких — понад 7 тисяч — у Києві.

Південно-східна, притулена до Біловезької пущі, окраїна сьогоднішнього Підляського воєводства Польщі в далекому минулому входила до складу Київського, а згодом Володимирського (Волинського) князівств. У надбужанському Дорогичині прийняв вінець короля Русі князь Данило Галицький (1253 р.). Загалом окруж Більська, Гайнівки, Сім'ятичів та в Білостоці проживає близько ста тисяч українців. Незважаючи на все це, протягом ХХ сторіччя українського національного життя, навіть у найбільш «аполітичному» — культурному варіанті, тут майже не було. Так, були одиниці, які пробували щось робити на культурній чи освітній ниві, у міжвоєнний період приїжджали мандрівні українські трупи, вузьким струмочком доходила преса та література з Волині й Галичини, навіть виник один-другий гурток лівої партії «Сельроб». Але все це було дуже «несміливе» й не могло змінити стану «етнографічного животіння», в якому духовні потреби загалу обмежувалися обрядовою та застільною піснею, відвідинами церкви, в якій, до речі, після кількадесят років обрусіння панувала російська вимова проповідей.

Черговий тур турніру кращих команд Європи, що виступають під егідою Міжнародної федерації баскетболу (ФІБА), приніс українським прихильникам гри з помаранчевим м'ячем позитивні емоції. Звісно, більше нас хвилювала доля віце-чемпіона країни — маріупольського «Азовмашу», адже БК «Київ» уже забезпечив собі одне з двох перших місць у групі.

Продовжуючи тему старовинної української кухні, як і обіцяла, хочу навести ще кілька рецептів, які надіслала наша шановна читачка пані Ярошевська зі Жмеринки. Назви вже говорять самі за себе, і читаючи їх, ніби поринаєш у часи наших предків.

Осінь не лише «очей очарованье», як казав класик. Це така благодатна пора для господинь, що навіть найбiльш невміла й незугарна до кулінарії зможе-таки втнути щось смачненьке на обід, бо з тих дарів, які підносить нам земля-годівниця восени, тільки експериментуй. Навіть буденне меню може стати цікавішим та смачнішим, якщо до звичних продуктів додати дрібку фантазії та бажання побавити своїх рідним чимось смачненьким. Якщо ж докласти трошки зусиль, то будь-який осінній обід може перетворитися на свято.

На вернісажі у трьох залах на другому поверсі музею не протовпитися — по-перше, художники такого калібру, як Гойя, для української столиці — велика рідкість, по-друге, відбитки з гравюр такого розміру, що роздивитися їх можна тільки зблизька, а по-третє, до кожного малюнка класик дрібненько написав пояснення, звідси й 80 міні-натовпів. Кожного цікавить, чи іспанське посольство привезло оригінали. Як пояснює координатор проекту Таня Грущенко, з гравюр, які, до речі, до Гойї (1746—1828) і високим мистецтвом не вважали, робляться паперові відбитки.

Про фільм «Біля ріки» Єва Нейман мріяла три роки. Не класично, чекаючи з моря погоди та розмірковуючи на тему «от якби», а досить активно та наполегливо, наближаючи здійснення своєї мрії з кожним наступним днем. Прочитавши оповідання Фрідріха Горенштейна, всесвітньо відомого письменника українського походження, дівчина знайшла його через довідку в Німеччині. І навіть переконала прозаїка написати сценарій до фільму «Біля ріки», зібравши в єдиний образ два свої оповідання — «Старі» та «Розмова».

Президент холдингової компанії «Київміськбуд» Володимир Поляченко ініціював створення Будівельної палати України (БПУ). Наприкінці минулого тижня в Центрі культури і мистецтв Національного технічного університету «КПІ» відбулися засновницькі збори цієї громадської професійної організації. На початку очікувалося, що до цього об'єднання приєднаються виробники будівельних матеріалів і конструкцій, машин і механізмів, науково-дослідні та проектні інститути, інвестори та оператори ринку нерухомості.

Між холдинговою компанією «Луганськтепловоз» та Новочеркаським електровозобудівним заводом (Ростовська область, РФ) укладено угоду на виготовлення 51 секції електровоза 2ЭЛ-5. Ця машина належить до класу магістральних локомотивів і вважається новою моделлю і для російських доріг. Сьогодні в цехах луганського заводу ведеться підготовка до виробництва нового для підприємства виду продукції. Хоча — принаймні ззовні — електровоз дуже схожий із традиційними машинами, які випускаються вже півстоліття в Луганську, а Новочеркаськ розташований практично поруч, тут ще ніколи не намагалися їх створити.