Ще на початку жовтня у Запоріжжі було затримано злочинний квартет викрадачів авто, які переховували «Таврії» та «Славути» у власних гаражах. Незважаючи на те, що у слідчих були докази перепродажу півтора десятка викрадених авто, а відтак і достатні підстави для взяття злочинців під варту, для місцевого суду Комунарського району видалися переконливішими аргументи протилежної сторони. В результаті, на підписку про невиїзд було відпущено навіть ватажка злочинного угруповання! Місцеву Феміду, мабуть, розчулила позитивна характеристика з місця його роботи (в одній із фірм він працює... гендиректором); враховано і те, що затриманий не бомж якийсь, а громадянин із постійним місцем проживання.

Якщо найхитрішим звіром у лісі прийнято вважати лисицю, то найхитрішим чоловіком в Україні є Святослав Піскун. Принаймні сам він, схоже, в цьому переконаний «на всі сто». Недаремно ж, за даними «УМ», перед своїм прогнозованим звільненням з посади колишній Генпрокурор і Президента про свою неперевершену хитрість попередив — мовляв, добре подумайте, перед тим як відправляти мене у відставку...

Учора Юлія Тимошенко плакала так, як не плакала вже 20 років. Прихильників «нашої Юлі» заспокоїмо: лідерку БЮТ ніхто не образив і не скривдив. Навпаки, леді Ю отримала масу позитивних емоцій, від чого й розридалася: вона відвідала свою рідну школу.

У неділю в Палаці «Україна» пройде прощальний концерт співаючого ректора, юного орла, агітатора і пропагандиста кропиви і сала Михайла Поплавського, і не один, а цілих два. У концерті візьмуть участь Томас Андерс, Вєрка Сердючка, Анi Лорак, Наталя Могилевська і всі-всі. На цьому, каже Михайло Михайлович, піар-проект iз розкрутки Iнституту культури «Співаючий ректор» завершується. І починається інший піар-проект — Поплавський-політик. Втім де б завтра не опинився Поплавський, два принципи його команди, яку він згадує при кожній нагоді — почет грає короля! — залишаться незмінними: це «Кажіть про нас, що хочете, тільки прізвища не переплутайте» і «Кохаймося!». Останній насправді — не винахід ведучого «5-го каналу» Данила Яневського, якого Поплавський теж на концерт запросив, а девіз КНУКіМ уже вісім років. Так само, як і фірмовий жест Михайла Михайловича: у правій руці тримає мікрофон, а лівою робить характерний горизонтальний рух вперед. «Та, — каже, — теж треба запатентувати, поки не пізно». Про світле минуле і не менш світле майбутнє Михайло Поплавський розповідає «УМ» буквально на ходу — щойно слухав фонограми для концерту, обідав-вечеряв, по телефону розмовляв, вказівки своїм підопічним роздавав:

Стамбул стає для Андрія Шевченка містом надзвичайних емоцій. До позавчорашнього дня турецький мегаполіс над Босфором асоціювався в українського форварда з двома подіями: історичною перемогою національної збірної України (господарі були розбиті з рахунком 3:0) та післяматчевим пенальті, який Шева не забив тут же у фіналі минулої Ліги чемпіонів, граючи за «Мілан». Мабуть, саме бажання реабілітуватися за той промах, помножене на «синьо-жовту» наполегливiсть, дозволило Андрієві в елегантно-розкутому стилі повторити рекорд Суперліги — забити чотири голи в одному матчі. Жертвами українця стали футболісти «Фенербахче» — носії смугастої синьо-жовтої форми. А ворота «Фенера» захищав Волкан Демірель — той самий, який не дав Шевченкові (і взагалі всім українцям) забити в останньому матчі збірних України й Туреччини в Києві.

Якщо завтра побачите на адмінбудівлях приспущені жовто-сині прапори з траурними стрічками, дуже не лякайтеся — нічого страшного в країні не сталося. Точніше, сталося, але дуже давно — десятки років тому, коли ми втратили мільйони наших співгромадян. Завтра, 26 листопада, ми всі разом вшануємо їхню пам'ять.

— Сама Помаранчева революція (хоча я особисто не дуже люблю слово революція) була надзвичайна, особлива, як-от хтось дуже гарно сказав — «без краплі крові і без вибитої шиби». Мені видається, вона була дуже важливою хвилиною розвитку нашого народу і нашого політикуму. Вона сталася не відразу. Тому я сказав би, Помаранчева революція має свою історію, зокрема й історію духовного характеру. Не можу огорнути всього написаного про ті події, можливо, хтось уже описав, як вона стала можливою і чому. З другого боку, це історичний момент. Бо, бачите (в класичній історії це насамперед перелік подій, того, що сталося, певна статистика) важливим є не лише минуле, а й те, що вплинуло на розвиток подій, тобто в якийсь спосіб надало новий напрям подальшого розвитку. Думаю, з такого погляду, події, що ми їх називаємо Помаранчевою революцією, події, що відбулися у Києві на Хрещатику і в інших містах, змінили подальший розвиток історії. І тому сьогодні, коли ми оглядаємося через плече на минулу осінь, — нема найменшого сумніву, що багато подій минулого року в певний спосіб, більше чи менше, свідомо примірюється до того, що люди вважають здобутком Помаранчевої революції. Ставлення світу, як і реакція самої України, дуже підкреслили важливість тих подій, бо цілий світ зреагував, побачив Україну в новому, іншому світлі. Зреагували і ми самі, як ті, хто брав участь безпосередньо, так і ті, хто вболівав.

Завтра в Україні офіційно починається виборчий процес. Але цей старт стосується тільки перегонів на тій доріжці, фінішем якої є Верховна Рада. А от із виборами до місцевих органів влади виникають нові проблеми. До недосконалості відповідного закону, яка стала приводом для численних заяв про потребу розведення у часі загальних та мiсцевих виборів, додалася ще й непунктуальність нашої Верховної Ради. Річ у тому, що, згідно з тим-таки «сирим» законом, саме парламент уповноважений оголосити про дату проведення місцевих виборів. І має зробити це за 120 днів до дня народного волевиявлення, тобто до 26 листопада. Відтак сьогоднішня п'ятниця — останній термін, коли парламентарії могли прийняти відповідну постанову. Але вони цю нагоду змарнували. Цього тижня депутати працюють в округах, і жодних позачергових сесій вони не призначали. Поїзд рушив, і місцеві вибори-2006 отримали перший дзвіночок нелегітимності.