I чужому научайтесь

      Ще років 20 тому вчити іноземну мову було суцільною мукою — жодних тобі лінгафонних класів, доступів до інтернету, яскравих підручників, та і вчителі часто знали іноземну на теоретичному рівні, ніколи не спілкувалися з носіями мови. Та й молодь була свято переконана: іноземна мова в майбутньому точно не знадобиться. Але з падінням «сталевої завіси» зв'язки із закордоном активізувалися, а знання іноземної стало обов'язковою передумовою отримання престижної та високооплачуваної роботи. Люди сиділи над підручниками, зубрили, наймали репетиторів та використовували будь-яку можливість поспілкуватися з іномовцем — навіть якщо це був баптистський проповiдник iз поганою дикцією і не дуже широкою сферою інтересів. І всі стиха зітхали — ось якби можна було поїхати в країну, де мовою, яку вчиш, спілкуються. Сьогодні дуже багато фірм пропонують різноманітні послуги для тих, хто хоче вивчити мову, — від легального підробітку за кордоном чи навчання на курсах іноземної мови в країні, де нею всі спілкуються, до вступу до престижного коледжу чи університету, отримання ступеню МВА і навіть еміграції.

      Зрозуміло, що для поїздки за кордон потрібні гроші — від досить невеликих (100—300 доларів) до таких сум, «витягнути» які під силу лише успішним бізнесменам, політикам чи «тіньовикам». Також треба зорієнтуватися з країною, в якій хотілося б вчитися, яку освіту отримати, де проживати, послугами якої фірми скористатися та багато інших питань, на які ми спробуємо дати відповідь нижче.

Підробіток в Європі та Америці

      Найдешевший варіант для студентів «підтягнути» мову (але не вивчити її «з нуля») — це поїхати підробити на літо чи на рік (тут треба оформити «академку») в США чи ЄС. Безліч агентств пропонують роботу AU PAIR з  догляду за дітьми. Вважається, що це — робота більше для дівчат. Очевидно, тому  що в обов'язки няні входить не лише доглядати за дітьми (до 45 годин на тиждень), а й готувати їм, прибирати їхнi речі, інколи — вкладати спати, розважати, мирити тощо. За словами дівчини, яка працювала AU PAIR у Німеччині, під час спілкування з дітьми їй треба було виявляти справжні акторські таланти — співати, танцювати, причому все це робити із захопленням та ентузіазмом. Дітей не можна було сварити і, тим більше, бити, тож треба було досягти того, щоб вони тебе справді полюбили. Але щира приязнь дітей може викликати ревнощі матері. І не доведи Господи викликати ревнощі жінки своїми стосунками з господарем! Няні мають виділити окрему кімнату та платити зарплатню, яка складає від 250 до 450 доларів на місяць. Якщо няня сподобається і дітям, і батькам, її можуть взяти з собою на екскурсію в іншу країну Європи (іноземці полюбляють таким чином проводити свої вихідні), подарувати щось зі свого гардеробу чи якийсь сувенір. Паралельно з роботою можна відвідувати мовні курси чи придивитися до якогось навчального закладу, в який потім спробувати вступити.

      Літній підробіток для студентів найчастіше пропонують США. Програма «Робота і відпочинок» пропонує легальне працевлаштування на нескладних роботах — від сфери обслуговування в готелях до персоналу таборів для дітей-інвалідів. Брудної роботи в нашому розумінні в Америці практично не існує, адже майже всі процеси — від миття посуду до прибирання території — автоматизовано. Оплата — 5-7 доларів за годину. Орієнтовно треба працювати 40 годин на тиждень, але якщо дуже хочеться підробити, то можна і більше. Табори в США із задоволенням беруть студентів-іноземців, адже така мультикультуральність приваблює відвідувачів. Найчастіше пропозиції з літнього працевлаштування стосуються студентів 1—3 курсів. Старших студентів не запрошують, бо в США на подібній роботі задіяні школярі, які таким чином заробляють собі на навчання в коледжах чи на розваги.

      За словами Ксенії, яка працювала а одному з американських аквапарків рятувальником, ставлення, сервіс, страховка, можливість орендувати автомобіль — це просто супер, але справжнім лихом є американська їжа. Якщо в нас у фаст-фудах прийнято «перекушувати» під час обідньої перерви, то американці їдять так щодня і, до того ж, великими порціями. Відразу згадався один студент із США, який приїздив кілька років тому до київської літньої школи. Він був приємно шокований тим, як недорого у нас можна купити пиво (і головне, що ніхто не вимагає засвідчити, що тобі вже є 21 рік) та стрункістю українських дівчат. До речі, щодо так званих «сексуальних домагань». За словами людей, які їздили на підробіток та стажування до Америки, якщо ти не шукаєш подібних пригод на свою голову, наприклад, не хочеш отримувати тисячу доларів за тиждень і при цьому особливо «не напружуватися», то ніхто з непристойними пропозиціями до тебе не підійде. Пов'язано це з тим, що в США діє суворий закон щодо домагань. Так, згадує Ксеня, один з українських стажерів ледь не втратив роботу лише через те, що дозволив собі досить неоднозначний комплімент на адресу своєї колеги-американки.

Мовні курси

      Поїхати на мовні курси можуть як студенти, так і літні люди. Проте студентам чи випускникам шкіл легше отримати навчальну візу. Термін її дії можна продовжувати і навіть легально працювати (не більше 20 годин на тиждень). Отримати таку візу не дуже складно, тому буває, що фіктивне запрошення на мовні курси прагнуть отримати остарбайтери. За курси треба платити — орієнтовно від 300 до кількох тисяч євро. Залежить сума від того, в якому навчальному закладі ви вирішили повчитися, скільки курс триватиме, якого рівня знання слухача та від сервісу, який коледжі надають додатково. У суму, яку треба заплатити за курси, інколи включають проживання в сім'ї та частковий пансіон. Мовні курси найчастіше тривають від 2-8 тижнів до року. Часто до програми мовних курсів додають екскурсії по місту у вихіднi днi, дискотеки, участь у спортивних змаганнях. Найчастіше студенти також мають безкоштовний доступ до інтернету, а відповідальні фірми-посередники  періодично цікавляться, як ідуть справи у їхніх клієнтів далеко від отчого дому. Значним «плюсом» курсів у зарубіжних коледжах та університетах є можливість подальшого вступу до цього навчального закладу за внутрішнім іспитом.

Коледжі та університети — куди піти вчитися?

      За словами Сергія, співробітника російської фірми Students international, що відкрила нещодавно представництво у Києві, для того  щоб вступити в МГУ на «безоплатний факультет», треба заплатити близько 25 тисяч доларів хабара. І цілком закономірно, що у багатих батьків починають виникати сумніви: чи варто платити за московський, хай навіть і дуже престижний у Росії, диплом такі гроші, якщо дитина може за цю ж суму вчитися у не менш престижному університеті за кордоном, диплом якого визнано в усьому світі?

      У більшості країн освіта — як вища, так і середня — є платною. Державна, тобто безоплатна, система, навчання залишилася в Німеччині, але батьки студента мають покласти на рахунок у Німеччині гроші на проживання дитини. Орієнтовно це 400-700 євро на місяць. Кажуть, що досить важко людям iз пострадянських країн потрапити на навчання до Канади, адже сім'я повинна надати офіційне підтвердження, що вони мають гроші на навчання своєї дитини і що цi грошi  «небрудні». У Франції за навчання у державних «вузах» платять також небагато — близько 3500 франків (636 доларів) за рік. Це — крім грошей, які треба буде витратити на проживання. Звісно, для студіювання у Франції та Німеччині треба знати, відповідно, французьку та німецьку мови.

      Єдиної системи освіти в Європі та Америці не існує. Тому варто розібратися з освітньою системою тієї країни, штату чи провінції, куди ви зібралися їхати вчитися. В одних країнах диплом про середню освіту видають після 11 років навчання, в інших — лише після 13. Ті, кому не вистачає тринадцятого року, можуть піти повчитися у зарубіжну школу, а після її закінчення вступати до коледжу, інституту чи університету.

      Чим відрізняються ці три типи «вузів»? Якщо спрощувати, то можна сказати, що коледжі надають професію, а університети — більш теоретичні знання. Навчатися в університеті престижніше, проте якщо мета — отримати професію за кордоном і мати змогу легально там попрацювати, то університетський диплом не потрібний. Звісно, всім би хотілося мати диплом про закінчення таких всесвітньо відомих навчальних закладів, як англійські Оксфорд та Кембридж (дають прекрасні технічно-природничі знання), французька Сорбонна чи університет Бордо. Проте варто реально оцінити свої можливості та потреби. Можливо, якщо у вас є непогані гроші та бажання потім успішно працювати в бізнесі, варто просто отримати престижний диплом iз бізнесу МВА?

      Навчання у «зіркових  унiверситетах» не лише дуже дорого коштує. Там божевільний конкурс серед місцевих дітей, а працювати треба «по повній програмі». Проте саме такі університети здійснюють роботу «золотошукача» — знаходять кращих із кращих, майбутніх Ейнштейнів та Кюрі, та надають їм стипендії, можливості їздити на стажування до інших країн, проводити наукові розробки, писати дисертації та залишатися в місцевих наукових інститутах.

      Під час міжнародної виставки «Освіта та кар'єра», що проходила у Києві до Дня студента, на стендах були представлені такі престижні зарубіжні навчальні заклади, як Цезар — Рітц Коледж зi Швейцарії (найкращий навчальний заклад, який готує фахівців високого класу для туристичного та готельного бізнесу; кажуть, що туди посилають вчитися тих дітей, яким батьки вирішили на випускний подарувати свій готель чи мережу ресторанів), Університет Шеффілда у Греції (видає британський диплом топ-класу для програмістів та бізнесменів), ірландський Трініті Коледж, який закінчили Даніель Дефо і Оскар Уайльд. Також відвідувачі виставки могли поспілкуватися, з представниками зарубіжних навчальних закладів iз Польщі, Литви, Естонії. Всім бажаючим розповідали про умови проживання студентів, спортивні досягнення, можливості відпочинку, про вартість навчання та терміни подачі документів.

Пост-вища освіта та наукові ступені

      Трапляється так, що людина отримала вищу освіту в Україні, проте не може влаштуватися за спеціальністю. Такі люди можуть отримати за кордоном пост-вищу освіту. А потім повернутися зі знанням мови і цінним досвідом в Україну (що вже дає кращі стартові можливості) чи залишитися працювати за кордоном.

      Дехто з наших науковців мріє про PHD — диплом доктора наук, визнаний в усьому світі. Як не дивно, але таким людям також важко влаштуватися, бо за кордоном, виявляється, існує термін overcvalificated (надмірно освічений). Людину зі ступенем PHD не можуть взяти на молодшу посаду, а на старшу «доростають» свої працівники. Крім того, для гарного спеціаліста потрібний досвід роботи.

      Учитися на зарубіжний диплом можна від кількох місяців до шести років (магістр) і вище, якщо дуже хочеться  здобути наукові регалії. Обов'язково при вступі доведеться здавати мовний тест — для англомовних країн це TOEFL (іспит американської ради) або IELTS (іспит британської ради), за який часто доводиться додатково платити. Проте сертифікат знання мови можна отримати і в Україні — крім Британської ради, є спеціальні лінгвістичні центри, де можна пройти тестування чи «підтягнути» рівень володіння мовою.

Не жартуйте у посольстві

      Особлива тема, якої торкаються представники фірм-посередників, — це отримання документів, які дають дозвіл на навчання. Кажуть, що перед проходженням співбесіди у посольстві студента-абітурієнта обов'язково інструктують. Гумору в посольстві не розуміють приблизно так, як і не сприймають жарти на митниці. Розповідають, що якось митник-німець запитав у українців-водіїв: «Зброя, наркотики?..» На що один iз них пожартував: «Дякую, у нас все своє». Ну й перебирали цю машину ледь не по гвинтику.

      У посольстві звертають увагу, що часто видача візи залежить від того, наскільки щиро студент написав есе про свої інтереси і мрії на майбутнє. Тут треба дозовано розповісти про свої успіхи, плани, наміри. І ще. Кажуть, що тим, хто прагне отримати студентську візу, в жодному випадку не варто говорити, що їх приваблює перспектива попрацювати чи, тим паче, залишитися в зарубіжній країні на ПМЖ. Таким люб'язно запропонують заповнити аплікацію на імміграцію. А тут уже зовсім інші вимоги.

Трошки про самостійність та наполегливість

      Успішність навчання далеко від дому та батьківщини залежить не лише від батьків, агентства, а й у першу чергу — від самого студента. Так, одне з агентств розповіло історію про хлопця з багатої родини, якого батьки відправили вчитися до Англії. Юнак, який не звик щось вирішувати самостійно, не зумів домовитися про студентський готель для проживання, гроші витрачав неекономно, знання мови не вистачило для того, щоб знайти підробіток, тож батьки скоро забрали своє чадо і були дуже незадоволені якістю послуг агентства. Більше того, вони були впевнені, що їх банально «кинули». Інший же студент, який скористався послугами цього агентства, не лише зумів «завоювати» собі стипендію (це трапляється зазвичай дуже рідко), але й знайшов після закінчення престижну та високооплачувану роботу. Так що дитина, яку батьки збираються посилати за знаннями, має бути самостійною. Інакше — краще отримати «корочку» в Україні, а за кордон їхати не вчитися, а відпочивати. Всією родиною. Якщо грошей вистачає.