Ми не надто віримо у пророків у власному домі, звикаючи шукати приклади для наслідування на стороні. Але українська земля так само щедро, як i будь-яка інша, нагороджує свій народ яскравими особистостями в усіх сферах людської діяльності, у спорті в тому числі. Часто говорять, що талант сам собі дорогу прокладе, але в наших умовах це не так-то й просто. Й доводиться бути дуже цілеспрямованою людиною, аби досягти своєї мети. Тих же, хто вибивається нагору, взнає вся Україна.
У 1995 році українська жіноча збірна з баскетболу під проводом Володимира Рижова стала чемпіоном Європи, а рік потому посіла високе четверте місце на Олімпійських іграх в Атланті. Багато води з тих пір спливло, і наш баскетбол, як і спорт у цілому, втратив свої позиції. Проте час від часу Україна продовжує «виробляти» спортивних героїв, яких визнають далеко за її межами.
Читачі нашої газети вже знають 19-річну Олександру Горбунову. Уродженка Бердянська, що на Азовському морі, посіла друге місце в опитуванні спортивних журналістів Європи на кращу баскетболістку континенту. Крім того, за чудову гру в Євролізі ФІБА українку визнали кращим гравцем минулого тижня найпрестижнішого клубного турніру Старого світу. Подібному успіху на міжнародній арені посприяв перехід, на жаль, скандальний, молодого форварда з запорізької «Козачки-ЗАлК» до угорської команди «Євролізинг Орсі Шопрон».

Про те, що авторитетний український кінокритик і кінознавець, постійний автор «УМ» Сергій Тримбач написав кілька сценаріїв для документального кіно, було відомо й раніше. Але непомітно для загалу, поки в Будинку кіно і на всіх перехрестях волали, що кіно помирає, у фільмографії пана Тримбача з'явилася ціла низка цікавих, успішних, відзначених фестивальними нагородами картин. Після останньої, резонансної, багаторазово похваленої критикою і відзначеної фестивалями стрічки Романа Ширмана «Небезпечно вільна людина» про Сергія Параджанова сценаристу Тримбачу пішли замовлення. Із Москви, звичайно. Ми втрачаємо його? Не думаю, як каже Сергій Васильович, «я ніколи не називаю себе сценаристом. Усі мої реалізовані сценарії — про кіно, тому це просто одна з іпостасей моєї кінознавчої професії».
Останнім часом усі неякiснi українські фільми мають залізне алібі — «нема хороших сценаристів; хіба можна назвати сценарієм те, з чим я працював?». Режисерам хороших фільмів не потрібні додаткові бонуси, і часто про сценарій вони навіть забувають. Сергій Тримбач працює з професійними висококласними режисерами — Юрієм Терещенком і Романом Ширманом, але сам матеріал, який він пропонує для відео- чи кіноплівки, майже завжди унікальний і ексклюзивний — персонажі українського кінематографу, літератури, співдружності талановитих митців у житті й у мистецтві. Те, чим він займається, називається «витворювати пантеон української культури», — непопулярне у творчому середовищі заняття, але, як виявилося, дуже захоплююче. Забутий довженківський актор Петро Масоха і його дружина старовинного дворянського роду Марія Болховська. Драматичні долі трьох основних стовпів хрестоматійного українського фільму «Камінний хрест» — режисера Леоніда Осики і акторів Костянтина Степанкова і Борислава Брондукова. «І в синьому небі я висіяв ліс» — сценарій про Миколу Вінграновського, не тільки великого поета, а й зворушливу людину. Один із сценарних принципів Тримбача — не заливати бронзою тих, про кого пише. Живий про живих.

Зрозуміло, що матчі фінальної частини світової першості, яка цього літа відбудеться на полях Німеччини, викликають підвищений інтерес у футбольних вболівальників. Українці — не виняток. До того ж статки багатьох із наших співвітчизників дозволяють подивитися на форум кращих збірних світу з трибун стадіонів. Тож позавчора представники ФФУ на спеціальній прес-конференції розповіли, як нашим фанам можна отримати квиток на матчі «мундіалю» за участю збірної України.

Після тисяч уже надрукованих сторінок помаранчевих мемуарів, хронік та фотосесій настав час презентацій помаранчевого відео. Одна з трьох заанонсованих стрічок («Помаранчеве небо», «Стоп революція»), у сценарії якої зміксували ще актуальне і незаїжджене — «оранж» та вічне — «лав», так і називається: Orangelove. За задумом авторів, назва не перекладається і є одним словом. «Ви знаєте пісню Yellow Submarine?

Цей український патріот із прикарпатського міста Калуша в ніч із 21 на 22 січня 1978 року спалив себе на могилі Тараса Шевченка в Каневі на знак, як сказав його син, народний депутат України Євген Гірник, «протесту проти російської окупації України і зросійщення України». Це вже третя церемонія нагородження лауреатів. Премію в 2003 році заснували Київський благодійний фонд імені Олекси Гірника «Українським дітям — українське слово» і Ліга українських меценатів.

Документи — як люди. Вони народжуються і гинуть, страждають від репресій та війн, їх можуть кинути у забуття і зробити відомими. Як і люди, вони можуть бути правдивими і фальшивими, безпристрасними і водночас емоційними. Відмінність — вони здатні жити значно довше, ніж люди, а відтак нести в собі пам'ять про тих, кого вже давно немає на цій землі — лише у архівах...

Минулого вівторка Микола Андрійович Шмат відзначив свій 66-й день народження, а у п'ятницю цієї непересічної особистості не стало. Його могутній організм витримав свого часу такий інфаркт, що в це відмовлялися вірити навіть світила кардіології. Більше того, останнім часом Андрійович щиро радів, що успішно одужує і таки зможе реалізувати свої задумки.

Вихідні. Околиця міста ніжиться в теплій дрімоті. Надворі мороз, аж скалки скачуть! Тиша... Несподівано бузкові очі світанку розплющилися від якогось шурхотіння. Біля невеличкої каплички, що ніби призупинилася у воротах лікарні, пожвавлення: перші прихожани поспішними кроками бентежать дзвінку морозяну святість.

До голлівудської моди всиновлювати дітей із бідніших країн (яку, до речі, започаткувала зовсім не Анджеліна Джолі — таких випадків на «фабриці мрій» і до неї було чимало) долучилася і Мег Райан. Актриса, яку після ролі у фільмі «Коли Гаррі зустрів Саллі» (1989 р.) у США охрестили «ідеальним втіленням справжньої американської дівчини» (до речі, ті ж американці визнали героїню Мег у парі з її партнером по цьому фільму Біллі Крісталлом найкращою закоханою парою в кіно ХХ сторіччя), вирішила вдочерити маленьку китайську дівчинку.

Людей, які знімаються в кіно і грають у театрі, на світі мільйони. Причому значна їх частина амбіційно претендує на звання «зірок», вважаючи, що так має право називатися будь-хто, чиє обличчя кілька разів майнуло на екрані або в гущавині «елітної» світської тусовки. Насправді видатних, талановитих акторів у сотні, якщо не в тисячі разів менше, ніж отих самих «зірок».