Близько 90 тисяч хворих Сумщини, які щорічно потребують препаратів та компонентів донорської крові, можуть залишитися без цієї життєво необхідної допомоги. 10 грудня обласний донорський центр може припинити виробництво медичних препаратів. Про це повідомив на прес-конференції головний лікар центру Віктор Любчак.

...Із шипінням закриваються двері, і состав стрімко набирає швидкість. Унизу мерехтять вулиці та перехрестя, залишаються позаду сквери і фонтани. Якихось п'ятнадцять- двадцять хвилин — і я в іншому кінці міста.

Поки що комунальне ноу-хау відчули на своїх унітазах 50 родин із 20 тисяч, які користувалися послугами цього комунального підприємства «на халяву». У боржниках здебільшого люди, котрі мають роботу, а дехто з них за водопостачання та водовідведення не платить упродовж останніх 10 років.

Щоразу, як хтось із знайомих повертається зi Львова, він за справу честі вважає сказати мені, в якому чудовому місті я народилася і жила, і що його б воля — переїхав би з цього загазованого Києва, зняв би якусь мансарду в районі площі Ринок, ранками пив би неспішно каву в кнайпі поруч і вступив би в Академію мистецтв. Такі знайомі, випадкові люди з громадського транспорту, захоплюючі враження котрих я вимушена слухати, бо стою поруч, глянцеві журнали, які на першій сторінці свого першого номера вставляють «галицьку перлину» в дорогоцінну оправу, змушують мене знову ламати списи, доводити, що моя правда правдивіша, пояснювати, чому думаю навпаки, чому жити у Львові не так цікаво, як приїздити сюди на вихідні розважитись. Моє обурення зазвичай не стосується маргінальності міста, тому що Львів завжди був західною столицею незалежної країни. Вони не мають стосунку до його розмірів чи навіть мешканців, тому що камерна, гречна і горда, ця столиця завжди прихистить романтика та навчить їсти сирник із родзинками десертною ложечкою. Я говорю про те, що місто зникає, і це, схоже, нікого, в тому числі міську владу, не цікавить. Туристам гарно приїхати, поохкати, а Ратуші — довго посилатися на їхні відгуки, щоб не робити поступу, вирішуючи власні міжусобиці. «Може, щось змінилося, і я все ж помиляюся? Поїду — перевірю», — подумала я, і купила, як завжди проблемно, квиток до Львова.

Пошуки вітчизняного «намбер ван», який би зміг представляти Україну на пісенному конкурсі «Євробачення-2006» у травні в Афінах, Національна телекомпанія починає наступного понеділка. «Півтора місяця порівняно з минулим роком втрачено — це так. Але вся країна знає, що ми довго чекали на призначення керівника НТКУ, і щойно це сталося, проведення відбіркових турів було першим питанням, яке обговорювали», — говорить Олена Мозгова, директор музичних та розважальних програм НТКУ. І обіцяє до березня встигнути. 11.03 — фінал відбіркового туру, а вже 18.03 переможця чекають у Греції, відтак голосуватимемо одразу за виконавця, пісню та загалом їхнє представлення.

Наступного тижня на тихі води, на ясні зорі знову збираються виїхати митці і борці, організатори та прихильники громадської акції «Не будь байдужим!». Своє «Ні — Малоросії, зробимо країну Україною!» скажуть 4.12 — Лубни, (Полтавська обл.), 5.12 — Сміла (Черкаська обл.), 6.12 — Біла Церква (Київська обл.), 7.12 — Фастів (Київська обл), 9.12 — Умань (Черкаська обл.), 10.12 — Бердичів (Житомирська обл.).

От і втілилися в життя слова моєї подруги, яка щоразу, коли бачила виступ гурту «Гринджоли», закривала очі долонями і казала: «Лабухи! Лабухи на весіллі, з «ямахою» і відповідними манерами». Цього тижня гурт «Гринджоли» знімав кліп на пісню «Весілля» в одному з київських ЗАГСів, який вони орендували на день. Оператор Юрій Король та режисер Віктор Скуратівський (бас-гітарист групи «Друга ріка», який вирішив спробувати себе в новому амплуа) вирішили закцентувати на деталях та вималювати у відео характерних весільних персонажів. «Це буде щось на зразок Кустуріци», — запевнив «УМ» Роман Калин. За сюжетом, усі події відбуваються у приміщенні ЗАГСу, куди приходять молоді пари, а потім гурт «Гринджоли» співає для них. Словом, от так: «Було в нас весілля з хлібом та сіллю, гості зібралися, дівки намалювалися, усі посміхалися».

24 листопада у народного артиста України, естрадного співака Іво Бобула народився син, якого за церковним календарем назвали Даниїлом. Вага новонародженого — 3 кг 750 гр, породілля, студентка Наталя Жоржівна Бобул, почувається добре. Це третій шлюб співака, від першого шлюбу в Іво є двоє дітей, у другому — з народною артисткою України, співачкою Лілею Сандулесою — нащадків не нажили. З третьою дружиною, Наталею, 52-річний Іво розписаний уже два роки. Зараз мати і син перебувають вдома: кілька років тому співак купив трикімнатну квартиру в новому будинку на Оболоні, яку навіть трохи перепланував: з найбільшої кімнати зробили не вітальню, як звично, а спальню, з трохи меншої вийшла непогана їдальня, а в третій співак розмістив свій кабінет.

У Лондоні відбулася роздача чергової партії престижних кінематографічних «слонів» — щорічна церемонія вручення Незалежних британських кінонагород (British Independent Film Awards). Як повідомляє «Бі-Бі-Сі онлайн», найбільший урожай відзнак зібрала робота режисера Джона Лі Карра «Постійний садівник» (The Constant Gardener). Цей трилер назвали найліпшим фільмом 2005 року, а виконавці головних ролей у ньому, Ральф Фіннес та Рейчел Вейз, отримали титули, відповідно, кращого актора та актриси.

Останнім часом багато знаменитостей вважають, що коли вони вже талановиті в чомусь одному, то й в усьому іншому будуть не гіршими. У результаті з гарних манекенниць виходять бездарні співачки, а з чудових співачок — вельми посередні актриси. Щоправда, бувають iз цього правила й винятки. Будемо сподіватися, що саме таким винятком стане канадська рок-виконавиця Авріл Лавін, творчість якої дуже полюбляє «непопсова» молодь.