Фіналіст Ліги чемпіонів минулого сезону — «Мілан» лише в останньому турі поточного групового турніру здобув путівку в 1/8 фіналу. У матчі з німецьким «Шальке» підопічних Карло Анчелотті влаштовувала й нічия, але з рахунком не більше 2:2. Наприкінці першого тайму італійці та німці обмінялися голами з інтервалом в одну хвилину і відклали визначення «зайвого» на другий тайм. Усе вирішив його початок. Цього разу героєм у складі «россо-нері» став не Андрій Шевченко, який цього вечора змарнував кілька гарних нагод для взяття воріт Роста, а Кака. Щоправда, жоден зі своїх двох голів бразилець не забив без участі українського форварда — спочатку Кака завершив атаку після сольного рейду Андрія, а потім підхопив м'яч після невдалої спроби Шеви влучити у порожні ворота і, обігравши опонентів, довершив справу. «Шальке» за п'ять хвилин скоротив рахунок, але на більше «швабів» не вистачило. Їхнє місце — у «плей-оф» Кубка УЄФА.

Майже рік триває судова «карусель» навколо вітчизняної федерації гімнастики. Як уже відомо читачам «УМ», у різних людей та судів — різні думки щодо результату минулорічних виборів президента УФГ (на цей пост претендували Стелла Захарова та Ігор Коробчинський), при цьому Захарову не сприймає керівний орган федерації — президія, тож «ще одним» президентом багатостраждальної УФГ став екс-голова товариства «Динамо» Віктор Корж, котрий днями вигулькнув також у виборчому списку Партії регіонів.

На вулицю київських любителів хокею прийшло подвійне свято. По-перше, «Сокіл» після тривалої перерви повернувся до найбільшої критої арени країни. Добре, що в київському Палаці спорту мають звичку заливати лід для проведення новорічних ялинок із виставами на ковзанах, під це діло у середині грудня тут ще й етапи «Єврохокейчеленджу» проводяться. Інша справа — яка якість цієї ковзанки. Тренер «Сокола» Олександр Сеуканд нарікає на цю крижану кашу щоразу, коли «соколята» отримують можливість зіграти у «панських» умовах (однак навіть такий лід кращий, аніж той, що був на чемпіонаті світу у Відні, додав тренер мінських динамівців Любомир Покович). А щодо другого свята, то пан Сеуканд саме позавчора відзначав свій день народження — йому вже 55. І з ювілеєм на післяматчевій прес-конференції його жартома привітав наставник суперників. Мовляв, з такої нагоди ми подарували Саші та його підопічним одне очко. На що Олександр Юрійович відреагував теж не без дотепу: «Я радий, що колега не зіпсував нам свято, могло бути й гірше».

Жіноча першість світу в Петербурзі набирає ходу. У другому турі у групі D був матч із особливим «підтекстом», адже зустрічалися команди, очолювані двома українськими тренерами. Якщо з Леонідом Ратнером зрозуміло — він працює в національній збірній своєї країни, то як почував себе наставник македонських гандболісток Андрій Портний, сказати важко. Тим більше, що під керівництвом екс-наставника київського «Спартака» у балканській збірній почали грати ще й троє «натуралізованих» українок (воротар Ольга Колесник, Анжела Платон, Юлiя Портянко). У підсумку — «перемогла дружба», як кажуть іноді у випадку нічиєї (тут — 29:29), але з професійної точки зору втрата очок не може задовольнити жодного з фахівців.

«Оранжевий» рейс Райс. В Україні з'являться бази НАТО? Сексі-держсекретар зваблює Ющенка», — такими заголовками деякі російські ЗМІ зустріли новину про візит в Україну одного з найвпливовіших політиків Нового світу, «праву руку» Джоржа Буша, держсекретаря США та першої в історії цієї країни чорношкірої жінки на такій високій посаді Кондолізи Райс. Зауважимо, що це перший приїзд Райс до України на посаді держсекретаря. Останній раз тут вона була в 2001 році.

Рівно рік тому закінчилася Помаранчева революція. Її вінцем став компроміс між «помаранчевим» та «біло-блакитним» таборами в парламенті. Саме 8 грудня депутати проголосували за «великий пакет» — зміни до Конституції вкупі з законом, який унеможливлював фальсифікації перед «третім туром» виборів. Одразу ж парламент змінив склад Центрвиборчкому, і вже новій ЦВК судилося назвати новим Президентом України Віктора Ющенка. Тоді політична реформа стала умовою виходу з політичної кризи. Але нині вона може породити ще одну кризу влади. І ще одне протистояння між ворогуючими таборами.
Ми стояли на Майдані не за реформу. У нас було дві мети: дати по руках знахабнілому режимові й привести до влади демократичного лідера. Але без внесення змін до Конституції, які «більшовики» плекали кілька років поспіль і збиралися захиститися ними від Ющенка, не вдалося б спокійно «розрулити» революційні події. Опозиція пішла на поступки. Бо хтозна, що тоді могло трапитися...
А може, нічого б і не сталося? Віктор Андрійович мав перемагати без компромісів і навіть без того закону, який унеможливлював фальсифікації у «третьому турі». Зрештою, не в цьому річ. Рік тому Верховна Рада, проголосувавши за проект-4180, завела ключ нового конституційного годинника. І в новорічну ніч — 1 січня 2006 року — той скаже своє перше «бам». Куранти пролунають дуже гучно, і багатьох вони заглушать. Та цього хронометра вже не зупинити.

Святослав Піскун ще позавчора був переконаний, що після рішення Печерського райсуду столиці (який призупинив дію указу Президента про призначення Олександра Медведька на посаду Генпрокурора) правова колізія з двома генпрокурорами закінчилася і єдиним легітимним господарем Різницької є лише він. Відтак Піскун-3 мав намір приступити до виконання власних обов'язків. Мабуть, те, що досі йому так i не вдалося подолати турнікети на вході до центральної будівлі ГПУ, пана Піскуна не особливо засмучує, бо в понеділок він підписав накази про звільнення заступників Генпрокурора. Де відбувалося це кадрове дійство, невідомо. Бува, не на власній кухні Піскун звільняв колишніх колег, які відтепер (яке нахабство!), ще й оскаржують ці рішення суду?

Попри щиросердний заклик своїх партійців очолити список блоку «Наша Україна» на парламентських виборах, Президент України відмовився від цієї пропозиції. «Я хочу сказати, що, звичайно ж, не скористаюся цією можливістю, — підкреслив Вiктор Ющенко, перебуваючи позавчора в Білій Церкві, — оскільки я хочу, щоб інші демократичні сили, які б приходили в український парламент у коаліції з «Нашою Україною», у коаліції з блоком «помаранчевих» сил, щоб вони відчували також увагу Президента, щоб прізвище Президента не розколювало наших політичних партнерів».

Драматична епопея із захопленням сомалійськими піратами судна «Панагія» під ліберійським прапором і з українським екіпажем довго тримала у напруженні громадськість. Після повідомлення про завершення переговорів і звільнення моряків та роль у цьому РНБО, Міністерства закордонних справ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки України та інших відомств ми спробували зняти завісу таємності з деяких епізодів цієї справи. Зокрема, звернулися за коментарями до Олександра Скрипника, речника Служби зовнішньої розвідки України, про важливу роль якої згадувалося у офіційних повідомленнях.