Трагічний фінал мали заходи з відзначення Дня свободи, які бiлоруська опозиція провела в Мінську минулої суботи. Свідомі білоруси щороку відзначають цей день, коли 1918 року була проголошена перша в історії білоруського народу власна незалежна держава — Білоруська Народна Республіка. І щороку демонстрантів під національними білими прапорами з червоними смужками посередині розганяють так звані органи правопорядку. Але та жорстокість, з якою минулої суботи озброєні до зубів лакузи режиму Лукашенка розігнали мирні зібрання громадян у Мінську, вразила навіть самих білорусів.

Сім компаній, серед яких ВАТ «Укрнафта», подали заявки на тендер, з якого може розпочатися реальна диверсифікація енергопостачання в нашій країні. На жаль, Україні при всьому бажанні так і не вдалося кардинально збільшити видобуток нафти і газу. При цьому не раз оголошувалося, що запасів вуглеводнів у нас чимало, щоправда, вони розташовані на шельфі Чорного моря. Проте забезпечити розробку родовищ було неможливо без відповідних фінансових і технічних потужностей, технологій та досвіду роботи на глибокій воді. Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння, стала «газова війна», що розпочалася наприкінці минулого року.

Як повідомили у прес-центрі Головного управління МінНС у Дніпропетровській області, аварію спричинив водій автомобіля БМВ. На мосту, який називають Новим, перевищивши швидкість, він намагався обігнати маршрутний мікроавтобус, не помітивши вчасно, що на його шляху стоїть ремонтний автомобіль «Обленерго». Коли ж намагався уникнути зіткнення, «підкосив» маршрутку, внаслідок чого її винесло на зустрічну смугу. Там же мікроавтобус буквально лоб у лоб налетів на два автомобілі, перекинувся і зупинився, підім'явши під себе «Тойоту».

Минулої суботи о 10.30 за місцевим часом у Міжнародному аеропорту Йоганнесбурга, (Південно-Африканська Республіка), було здійснено зухвале пограбування літака «Боїнг-747», який прибув із лондонського аеропорту Хітроу, повідомляє інтернет-сайт британської газети «Індепендент».

Мільйони українських користувачів інтернету, які мають власні сайти з адресами в українському сегменті Всесвітньої мережі, а також люди, які щодня заходять на сторінки з кінцевими літерами назви .ua, прощаються з людиною, яка протягом останніх п'яти років контролювала якість роботи наймасовіших публічних доменів. Рідні, друзі та колеги директора компанії «Хостмастер» Бориса Мостового проведуть його в останню путь — сьогодні тіло 46-річного чоловіка поховають на Південному кладовищі в Києві.

Акурат до виборів-2006 року слідчі Генпрокуратури i СБУ значно просунулися у розслідуванні справи про «транзитний сервер» ЦВК, що використовувався у ході президентських виборів 2004 року для маніпуляції з даними. Нагадаємо, що раніше голова СБУ Ігор Дріжчаний повідомляв про арешт першого з фігурантів цієї справи, щоправда, не сказав, про кого йдеться. Минулої п'ятниці ця таємниця відкрилася громадськості, адже Шевченківський районний суд столиці відмовив представникам Генпрокуратури і Головного слідчого управління СБУ в їхньому бажанні взяти під варту екс-начальника управління інформаційного забезпечення Центрвиборчкому Олександра Скопу і звільнив його на підписку про невиїзд.

Мікрорайон Жадова міста Кіровограда, в якому сталася ця трагедія, — це багатоповерхівки, ліфти яких здебільшого не працюють. Але в цьому будинку він якраз працював... Ідучи у неділю близько шостої вечора на прогулянку, а можливо — голосувати, молода сім'я — тато, мама та дитина у візочку — саме заходила до ліфту. Поки завозили дитину, ліфт відреагував на чийсь виклик і рушив униз.

Цього року на виборах в Україні, як і в 2004 році, проводився не один екзит-пол, а щонайменше три. Однак лише Національний екзит-пол, організований Фондом «Демократичні ініціативи», Київським міжнародним інститутом соціології та Українським центром економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, прийнято вважати об'єктивним і таким, що найбільше відповідає реальним симпатіям виборців. Причина такої довіри полягає не лише в масштабах діяльності представників Національного екзит-полу-2006 (позавчора було опитано 18 тисяч осіб на 300 виборчих дільницях), а й позитивній репутації трьох згаданих фірм, які, на відміну від соціологів-«легіонерів» та одноденок, пронесли своє чесне ім'я ще з президентських виборів.

Черги біля виборчих дільниць, їхня мала пропускна спроможність, відтак — загальна нервознiсть стали прикметою ранку 26 березня і на Сумщині. Чи могло бути інакше, скажімо, в Косівщині, що під Сумами, якщо виборчу дільницю тут влаштували в тісній сільраді? Натовп нуртував, а тим часом поруч стояли дві школи — інтернат і загальноосвітня, де площі дозволили б почуватися виборцям значно комфортніше. Схожа ситуація була і в інших населених пунктах. Недостатня облаштованість дільниць із великим числом виборців призвела до того, що люди стояли в чергах сотнями, iнодi понад годину, як то було, зокрема, в Краснопіллі. Дехто спересердя кидав запрошення й казав, що голосувати не буде зовсім. Однозначно можна говорити й про неготовність до виборів політсил України, які не спромоглися вчасно й без напруги забезпечити виборчі комісії своїми представниками...