Відомий у Запоріжжі бізнесмен, чиє прізвище кілька років тому одним із перших потрапило у список легальних мільйонерів регіону, «відстебнув» зі своїх статків кругленьку суму, «щоб доправити з Італії орган для Концертного залу імені Глінки. Замовлення виконала всесвітньо відома фірма» (йдеться, за моїм уточненням, про «Вісконті»). Подейкують, ніби меценат розщедрився, упевнившись: прізвища керівників облуправління культури, філармонії і симфонічного оркестру таки з'явилися у відповідному партійному списку.

Ще кілька років тому поняттям «роялті» та дотримання авторських прав ніхто собі навіть голову не морочив. Власники барів-ресторанів щодня крутили музику, забезпечуючи собі тим самим клієнтів, а значить, і прибуток, та нахабно відмахувалися від рекомендацій платити за «музичний супровід» свого бізнесу. Але потроху ця ситуація набирає цивілізованого вигляду — хоч і зі скрипом, але відповідні пункти нашого законодавства починають діяти.

Для нашої країни музика реггей і ямайська культура растафарі — справжня екзотика. Принаймні так було ще кілька років тому. Хтось, безперечно, слухав пісні про Джа та зруйнований Вавилон, носив одяг кольору ефіопського прапора і вірив, що мистецтво врятує світ.Але маси,як завжди, «поза зоною...»

Цих двох чернівецьких сестер тепер уже знає вся Україна. Два роки тому Лідії Порфірюк поставили страшний діагноз — цироз печінки. 6-місячну вагітніть довелось перервати, а самій 24 -річній жінці з острахом чекати медичного вироку. В Iнституті хірургії та трансплантології бачили лише один вихід — зробити пересадку печінки. На щастя, повністю підійшла по всіх показниках печінка 22-річної молодшої сестри Марини. Як розповідає Марина, вона не вагалася ні секунди. Обидві ухопилась за рятівну соломинку.

Цей екзотичний терпкий плід, який з'являється на наших прилавках лише взимку, колись ще називали сливою богів. Перші боги, що скуштували цей фрукт, були китайськими. Згодом хурму почали вирощувати в Кореї та Японії. А найближча до нас хурма росте на Чорноморському узбережжі Кавказу та в Криму.

Науковий співробітник Харківського національного аерокосмічного університету Олексій Сабакар зацікавився проблемою довголіття ще тридцять років тому. Тоді у журналі «Здоров'я» він прочитав серію публікацій, автори яких наполегливо радили читачам наповнити свій денний раціон їжею, багатою вітамінами. Які саме корисні речовини містять знайомі усім гарбузи, картопля чи, наприклад, редька, авіаконструктор на той час уже знав. А ось спосіб їхнього приготування без втрати природного багатства залишався таємницею. «Посуд, що існує, не дозволив мені провести точні розрахунки, — розповідає винахідник. — Скажімо, після тушкування капуста втрачає весь вміст вітаміну С, а його людині потрібно щонайменше 100 міліграмів на добу».

Отже, вогонь ХХ зимових Олімпійських ігор запалено. Тепер уся увага спортсменів, їхніх тренерів, чиновників і, звісно, чотирьох мільярдів прихильників спорту біля екранів телевізорів (стільки, за підрахункам організаторів, складе глядацька аудиторія) упродовж 16 днів буде прикута безпосередньо до стартiв.

Кілька днів тому чоловіча збірна України повернулася з першості континенту, де в шести поєдинках не програла тільки господарям-швейцарцям. Кореспондент «УМ» вирішив звернутися за оцінкою 12-го місця «синьо-жовтих» до віце-президента ФГУ Сергія Іванісова.

Цього року в Хмельницький прийшла справжня зима: хоч бракує снігу, та морози — якраз для ковзанок. І дев'ятирічний онук почав «теребити» мене: «Дідусю, я ще в житті не стояв на ковзанах, давай кататися...» Прохання підростаючого покоління — закон для старшого. Знайшли в підвалі й підновили ковзани, куплені ще для сина, а по радіо оголосили, що на стадіоні «Поділля» залито ковзанку, до того ж безплатну. Пішли ми з онуком, узув його в ковзани, і почали тренування. Вже на другий день він міг сам потихеньку ковзатися. Простору було вдосталь, бо всього кілька чоловік забавлялися — певно, ті, хто знайшов ковзани в запасах або знайшов гроші на дорогі магазинні. Через тиждень ми побачили вже кілька десятків, а далі — й сотні ковзанярів. Виявилося, що на стадіоні відкрили пункт прокату ковзанів. Утім працював він недовго. З'ясувалося, що «лавочку» прикрила... міліція. Тож на міській ковзанці знову лишилися лічені одиниці, і внукова однокласниця вже не могла кататися разом із нами...