Класичний принцип «Святе місце порожнім не буває» чомусь і понині не спрацював під дахом Харківського театру імені Шевченка. Із трьох посад — директор, худрук і головний режисер, які ще півроку тому неподільно утримував за собою Андрій Жолдак, сьогодні без вакансії тільки перша. Це крісло «успадкувала» одразу після від'їзду великого експериментатора до Берліна професійний економіст Маргарита Сакаян. Кастинг же творчих особистостей триває і досі, проте безрезультатно. «Сам по собі новий режисер з'явитися не може, тільки через постановку вистав», — говорить пані директор. І при цьому додає, що у шевченківців уже є солідний досвід роботи без худрука і головрежа, тому колектив наявність цих вакансій як творчу драму не сприймає. Тим більше що бажаючі попрацювати з успішною трупою активно оббивають театральний поріг. Найбільш вірогідними кандидатами на співпрацю в українській драмі Харкова називають пітерця Володимира Тиккє і киян Мирослава Гринишина, Дмитра Богомазова та Андрія Білоуса.

«Мене всі люблять, бо я найкращий, бо я — це я!» — саме таку пісеньку з вуст «мужчини в самісінькому розквіті сил» упродовж багатьох років чули маленькі українці завдяки перекладу Ольги Сенюк із книжки «Улюблені вірші» видавництва Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Нарешті настав час почути не лише одну пісеньку про Карлсона рідною мовою, а й подивитися цілу повнометражну 76-хвилинну мультиплікаційну стрічку про Карлсона, який мешкає на даху.

23 лютого в український кінопрокат вийшов так званий «православний блокбастер» — повнометражний російський мультфільм «Князь Владимир». Цікаво, що рекламний баннер мультика, розміщений, зокрема, на українському сайті osvita.org.ua, має доволі дивний вигляд. «Унікальна подія у вітчизняній анімації! Новий історичний мультиплікаційний фільм заснований на реальному літописному сюжеті — в кінотеатрах з 23 лютого». Далі українською мовою перераховано творців стрічки й описано сюжет. «У цьому фільмі чарівна нитка казки протягнеться з того далекого часу в нинішнє століття, щоб наш сучасник відчув свою причетність (? — Авт.) до великої історичної спадщини. Тому ми, звертаємося до кожного зі словами: «Це твоя історія!». Далі російські «місіонери» розповідають, що 1999 року проект підтримав і схвалив Д.С. Ліхачов, а за кілька місяців до того вперше в історії вітчизняної (?!) анімації благословив Патріарх Московський і всея Русі Алексій ІІ.

Танцюють усі! Старі й малі, товсті й худі, бідняки й товстосуми, європейці, американці й люди безлічі різних національностей та всіх кольорів шкіри — сьогодні в сонячному й запальному Ріо-де-Жанейро емоції хлюпочуть через край. Знаменитий бразильський карнавал не поділяє людей за інтересами й поглядами, а об'єднує усіх без винятку в одну галасливу, веселу і, що головне, безмірно щасливу юрбу. Цей феєрверк веселощів уже традиційно триває п'ять днів (і ночей, звісно) і завершується завтра (за київським часом), хоча, як відзначають бразильські газети, тисячі туристів не залишатимуть місто ще протягом кількох тижнів, аби досхочу довеселитися вже власними силами. Загалом, за оцінками правоохоронців, у ці дні до Бразилії приїхали понад 600 тисяч туристів з усіх куточків планети, хоча ці дані ще не остаточні. А веселитися в Ріо таки є де: численні кав'ярні, клуби, відомий на весь світ пляж Копакабана, і всюди — гарячі чоловіки, красуні-жінки й запальна самба.

Не минуло й кількох тижнів відтоді, як відома співачка Шеріл Кроу і відомий велосипедист Ленс Армстронг оголосили про розрив своїх заручин, а світ шокувала новина про те, що у Шеріл знайшли рак молочної залози. Нагадаємо, що свого часу — майже десять років тому — Армстронг також поборов страшну хворобу (у нього була злоякісна пухлина яєчка) і після того досі продовжує свою суперуспішну кар'єру велогонщика-переможця й рекордсмена. Здавалося б, саме тепер його підтримка знадобилася б Шеріл найбільше...

Привезли додому п'яного політтехнолога, занесли в квартиру. «Поклади мене на диван», — каже він дружині. Поклала. «А тепер посади мене». Посадила. «Зніми одяг і взуття». Зняла. «А зараз неси миску — блювати буду». Побігла, принесла. А чоловік каже: «Не треба вже миска. Концепція змінилася, і я об...ся».

Регулярна частина відкритого чемпіонату Білорусі добігає свого кінця, й більшість команд, не кажучи про уболівальників, уже чекають на початок матчів на вибування. Складається враження, що п'яте коло, яке організатори запровадили з цього сезону, потрібне лише двом клубам — «Німану» й «Бресту», які відчайдушно борються за місце у вісімці. Інші ж колективи, схоже, заспокоїлися, адже представникам першого квартету важко розгубити здобутий багаж і опуститися нижче, так само як і командам, що посідають місця з п'ятого по сьоме, піднятися вище. Нагадаємо, краща позиція дає перевагу власного майданчика у «плей-оф» (вирішальні матчі в разі потреби гратимеш удома). Не мають особливих ілюзій і три клуби, що замикають таблицю, — їхні гравці вже думають про відпочинок або можливий трансфер.

Ми так стомилися від перманентних виборів, що здається, ніби вони ніколи не завершуються. Не встигли відійти від бурхливої президентської кампанії, як більше, ніж за півроку до голосування, де-факто розпочалася парламентська — від засилля політичної реклами вже голова йде обертом і ніякої політики не хочеться. Але терпіти залишилося вже небагато: менше місяця, і все — остогидлі вибори не турбуватимуть нас щонайменше три роки (звісно, якщо не доведеться йти на виборчі дільниці достроково). Хоч-не-хоч замислишся над тим, із ким доведеться цей солідний термін прожити. А отже, й голосування має бути виважене — з нашого боку, прозоре та чесне — з боку влади. Саме про це говорив Президент у своєму черговому радіозверненні до народу — рівно за місяць до того дня, коли Україна вперше обиратиме собі парламент за новою системою й оновленою Конституцією.