Не встигла наша Верховна Рада після зимових канікул «розгойдатися», як знову канікули — тепер уже весняні, аж до середини травня.

За перформансом перформанс...
Декорації — незмінні...
Видно, так ідуть реформи
в нашій славній Україні.

Я часто запитую: от які шанси в країни, яка перебуває у стані війни, зберегти державність, якщо більшість телеканалів належать московським політичним емігрантам або проросійським олігархам, які розганяють кремлівську риторику на мільйонну аудиторію щодня?

«Хто володіє минулим, той володіє майбутнім...», бо минуле визначає величину амбіцій майбутнього. А між ними — місточок сучасного, і воно у нас наразі ненадійне, бо побудоване на палях-траншах Міжнародного валютного фонду.

Починайте свій сніданок З урядових обіцянок. Наїдайтесь їх досхочу, Бо далеко ще до ночі.

9 травня ц.р. українська влада вкотре продемонструвала відсутність стратегічного перспективного мислення, політичної волі та уміння перегравати Росію на власному, українському політичному полі.

Дуже символічно, що один із найяскравіших таких симулякрів сучасності – Євробачення, яке проходить в Києві, – це зовсім не свято. Це лише гарна ілюзія успішності на фоні нашого соціального колапсу, коли під яскраву картинку відбувається не менш феєричний дерибан виділених на цю подію коштів.

"Нашим жертвам війни" - так дипломатично написано на більшості пам'ятників в Ельзасі. Не "Загиблим за Францію", а саме так.

Військові, що поверталися з фронту, не хотіли воювати з ОУН. «Пускай заград-отряды воюют, мы уже отвоевали».

Переможців не судять, але війна не має переможців. Війна – це бруд, біль, страх і купа несправедливості. Війна – це не подвиг Давида над Голіафом. Війна – це жертви, і нічого святкувати.