Цього чи не найстаршого гостя нинішнього фестивалю шанувальники знають як американця. Хоча нині Гаррі мешкає в Ірландії, бо має сентимент до цієї країни насамперед через бабцю, яка була кровною представницею цього, такого, до речі, схожого на українців, народу. На адресу американців автор близько п'ятдесяти науково-фантастичних романів висловлюється доволі жорстко. Принаймні я як людина, яка не володіє англійською, його емоційний «спіч» про американців зрозуміла чи не найкраще. Адже характеристика найуспішнішої нації в устах Гаррісона була рясно пересипана словами «fuck» і «bull shit».

«Беріть вербу», — простягує пучечок тонких гілочок із смарагдовими бруньками бабця, яка торгує нехитрими дарами природи біля однієї зі станцій столичного метро. «А що з нею далі робитиму?» — роблю вигляд, ніби я геть «темна», — насправді ж просто цікаво, що скаже звичайна сільська жінка про традиції, які нині здебільшого знаємо з книжок.

Учора, коли цей матеріал готувався до друку, в колонному залі Київради відбулася перша сесія, на якій переможець столичних перегонів за крісло мера Леонід Черновецький склав присягу й офіційно вступив на посаду міського голови, отримавши вiдповiдне посвiдчення. Таким чином у головній адміністративній будівлі на Хрещатику, 36 було поставлено остаточну крапку у низці судових поразок попереднього господаря Києва — Олександра Омельченка. I хоча станом на 15.00 сесія ще так i не розпочалася, у прес-службі КМДА «УМ» запевнили, що в стінах мерії зібралися як старі, так i новообрані депутати. Виявилося, що столична ТВК ще вирішувала, чи відкривати першу сесію Київради нового, 5-го, скликання, чи ні. Пропонувалося перенести зібрання на іншу дату, тоді як до мерії приїхав судовий виконавець, який мав підтвердити, що всі суди Черновецький виграв i немає ніяких перепон провести сесію саме зараз. Врештi-решт 11 з 13 членiв ТВК проголосували: сесiї бути у п’ятницю. I вже о 16.00 вона розпочалася.

Позавчора під вечір лідери Блоку Юлії Тимошенко, «Нашої України» та Соціалістичної партії підписали протокол щодо процедури формування парламентсько-урядової коаліції. Це перший документ, погоджений усіма сторонами в новому для них статусі — переможців виборів-2006. Протокол, скріплений підписами Юлії Тимошенко, Романа Безсмертного та Олександра Мороза, передбачає таке: більшість у ВР має складатися лише з цих трьох сил, хай і називатиметься не «помаранчевою» (до чого вже всі звикли), а нейтрально — «демократичною» (на цьому наполягали передусім «рожеві» соціалісти). На короткому брифінгу після підписання документа в парламенті Тимошенко кілька разів наголосила на тому, що йдеться винятково про «трійку». «Ніяких інших четвертих-п'ятих кутів до цієї коаліції не приєднається», — запевнила лідерка БЮТ. Того вечора вона мала всі підстави сяяти від щастя...

Фахівці Центру імунобіологічних препаратів не виявили порушень технологічного циклу на харківському заводі «Біолік». Вітчизняний виробник туберкуліну — препарату, після ін'єкції якого в чотирьох населених пунктах України до лікарні потрапили понад 180 дітей, — пройшов сувору комісію МОЗу. Про це під час учорашньої колегії розповів міністр охорони здоров'я Юрій Поляченко. За його словами, причини нетипової реакції дітей на пробу Манту слід шукати в іншому місці — або на етапі доставки препарату, або під час введення його школярам.

У середу практично на один час було заплановано дві світські події, головною персоною яких мала стати лідерка БЮТ, екс-Прем'єр-міністр України і без п'яти хвилин нова Прем'єрка Юлія Володимирівна Тимошенко. На 20.00 в ресторані «Оазис» дизайнерка Айна Гасе призначила показ нової колекції одягу осінь-зима 2006-2007, присвяченої своїй головній клієнтці — пані Тимошенко, навіть її серце-лого взяла для запрошень. А о 21.00 у Музеї духовної спадщини (!) журнал Elle мав вручати премії Elle-кумир у кількох номінаціях, але найглобальнішим українським кумиром, за версією Elle, стала Юля. А її родичів — зятя Шона і доньку Женю — за 2005 рік теж змогли полюбити українські обивателі жіночого роду. «О котрій реально почнеться показ Айни Гасе?» — запитала я прес-менеджера, і вона по секрету відповіла: «Як тільки з'явиться Юлія Володимирівна, так і почнемо. А вона обіцяла бути вчасно».

На запитання «Як ви проводите свій вільний час?» більшість українців, найімовірніше, зізнаються, що вони дивляться телевізор. Увечері, після напруженого робочого дня, або на вихідних, переважно в осінньо-зимовий період, середньостатистичний українець зручно вмощується на дивані, вмикає чудовий ящик і потрапляє в «інший вимір».

Якщо прізвища та обличчя акторів прихильники багатосерійної ТБ-продукції впізнають і запам'ятовують, то імена компаній-виробників телевізійних фільмів і кінострічок практично завжди залишаються поза увагою телеглядачів. Однак деякі солдати багатомільйонної армії телеманів полюбляють медитувати на довгий перелік фінальних титрів, у надрах якого частіше за все й ховається інформація про тих людей, які працювали над екранізованим твором.

Квартиру, в якій донедавна мешкала, сім років тому я почала знімати за 60 доларів. Цілком пристойні, як на той час, гроші. Щоправда, через півтора року вже було 80$, потім 100$, 150$, і зрештою усі 250$. Прикметно, що в самій квартирі за цей час зовсім нічого не змінилося, якщо не враховувати мною ж куплених телевізора та холодильника, шафи, книжкових полиць тощо. Не було навіть банального косметичного ремонту. Словом, за все те ж саме, що колись коштувало 60$, згодом довелося віддавати у 4 рази більше. Якось я прикинула, що за сім років на оренду витратила загалом понад 8 тисяч доларів. За цінами, які панували на ринку столичної нерухомості на 2001 рік, на ці гроші можна було придбати цілком пристойну однокімнатну квартиру (у той час мої знайомі за 7 тисяч у.о. саме купили новеньку «хатинку» на Позняках у відомої будівельної компанії). Якби ж тоді була можливість узяти кредит! Але банки ринок житла на той час інвестували дуже обережно й кредити видавали максимум на 5 років під 25% річних. Звичайно, знімати житло було вигідніше, ніж платити такі шалені відсотки банку.
Нині ситуація радикально змінилася: банки видають кредити на 20 і більше років. При цьому перший внесок може становити 5—10% (а то і без нього), а відсоткова ставка — 9—15%. Одначе і ціни на столичному ринку нерухомості разюче змінились. Але чекати, доки цей баланс стане оптимальним, можна вічно. А можна і взагалі його не дочекатися, тому коли мій хазяїн вкотре виставив нову ціну за свої 30 квадратних метрів, я нарешті вирішила впрягтися в лямку під назвою «кредит».
Найважче у кредиті — це зважитися на нього. Коли ж механізм уже запущено, відступати не захочете. Інакше потім не скоро зважитеся знову пройти ці сім кіл пекла.

Шотландський актор Роберт Карлайл відомий передусім як один із найяскравіших екранних негідників сучасного кіно. Діапазон його ролей коливається від священика-гомосексуаліста до канібала. Досить навести як приклад лише три його святенницькі ролі: невиправний наркоман-психопат Франко Бегбі у стрічці «На голці», анархіст Ренард, головний противник Джеймса Бонда (Пірса Броснана) у фільмі «І всього світу замало» та чи не найбільший гад новітньої історії Адольф Гітлер у телефільмі «Гітлер: світанок зла». Картину доповнює кінопроект «Торгівля людьми», в якому Карлайл виконує роль російського мафіозі в Америці, що поставляє жінок та дітей у підпільні борделі США й Азії. Серед його жертв і головна героїня цього фільму — 16-річна дівчина з Києва.
За цими підлотними ролями якось забуваються фільми, в яких актор виконує ролі простих людей: добрих і слабких, милих і закоханих. Таким був його герой Джордж у фільмі «Пісня Клари», звичайний британський водій автобуса, який закохався в дівчину з Нікарагуа, поїхав за нею та потрапив у вир громадянської війни. Його герой Газ у чудовій комедії «Чоловічий стриптиз» (1997) був одним із кількох звичайних шотландських безробітних, котрі в пошуках заробітку вирішили організувати сценічну групу для роздягання за гроші. Сьогодні одному з провідних британських акторів виповнюється 45 років.