Тільки лінивий лучанин не обурюється тією кількістю АЗС, що обліпили 200-тисячне місто, як набридливі мухи, майже на кожному його кілометрі. Стільки заправок, як у Луцьку, кажуть, не має в жодному ідентичному за розміром місті. У який спосіб міська влада продавала земельні ділянки під будівництво — доводиться тільки здогадуватися. Зрозуміло, що в мешканців будинків, під вікнами яких виростали нові АЗС, ніякої згоди ніхто не питав.

Як швидко летить час: здавалося б, щойно розпочався Великий піст, не встигли озирнутися, а вже й Чистий четвер. А за два дні — й найвеличніше для всіх православних християн (на відміну від католиків, які традиційно урочистіше відзначають Різдво) свято Воскресіння Христового — Великдень. Підготувавши до зустрічі свята душу й тіло, саме час узятися до кулінарних та інших господарчих приготувань. Останній четвер перед Пасхою недарма називають Чистим: у цей день, за традицією, чистенько прибирали в хаті, милися, дівчата ополіскували голову настоєм запашного любистку... І, звісно, розпочинали пекти паски та фарбувати крашанки. Адже завтра, у Страсну п'ятницю, краще не працювати й присвятити весь день молитвам.

На вході в галерею «ПідWall» поставили мольберт із фотографією значка радіації і стіл із квіткою під скляним ковпаком. Це влучно ілюструє задум організаторів виставки «Чорнобиль сьогодні: 20 років після аварії» (Екоклуб НаУКМА) — життя продовжується.

Уряд Японії передав обладнання Громадському центру переселенців із 30-кілометрової Чорнобильської зони, що функціонує в Деснянському районі Києва.Загальна вартість обладнання становить 23 тисячі доларів.

Наслідки Чорнобильської катастрофи мають страшний і незворотний характер. Адже в першу чергу вони уразили психіку самих чорнобильців. Про це говорили науковці з України, Росії та Білорусі, які зібралися до Чернігова на Міжнародну науково-практичну конференцію «Сучасні проблеми екопсихології», щоб обговорити та оцінити вплив Чорнобильської катастрофи на психіку людей.

Їй судилося зростати у важкі повоєнні часи, до того ж, у восьмилітньому віці залишилася без мами й тата, під опікою бабусі Василини — дуже доброї і мудрої жінки, котра мешкала у селі Годи Коломийського району. Від неї і набиралася розуму, вчилася газдувати так, як це здавна робили юні галичанки. Та чи не найвиразніше у Галинчиних дитячих спогадах зафіксувалися тодішні особливо урочисті передвеликодні клопоти.

Кількарічна епопея з меморіалом жертвам голодоморів, будівництво якого мають намір розпочати вже цьогоріч, знову матиме своє продовження. У понеділок засідання конкурсного журі тривало понад три години, журналістів у зал, де дискутували архітектори, представники міської влади та уряду не впускали, але лемент, що долинав із-за дверей, свідчив про бурхливе обговорення. Причому з'ясувалося, що найбільшу хвилю емоцій викликали не стільки самі проекти, скільки місце, де планують спорудити майбутній меморіал!

Україна готується до святкування у липні 315-ї річниці від дня народження останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського. Напередодні Міжнародного дня пам'яток та історичних місць (святкували 18 квітня) у селі Пустовійтівка Роменського району, на батьківщині отамана, побував віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко, аби впевнитися, що роботи з відновлення архітектурної пам'ятки ХVIII століття — Троїцької церкви, спорудженої у 1773 році коштом Калнишевського, — ведуться вправно.

Учора в Києві пройшла коротка спаринг-конференція «Приєднання України та Росії до СОТ», центровими фігурами якої були заступник міністра економіки нашої країни Валерій П'ятницький та його російський колега, керівник департаменту Мінекономрозвитку та торгівлі РФ Максим Медведков. Стало ще більш очевидно, що за бажанням швидше за сусіда приєднатися до Світової організації торгівлі стоїть не тільки «творче змагання» державних амбіцій, а й, насамперед, великий економічний зиск (або, у випадку пізнішого вступу, — чимала втрата) для національних виробників-експортерів.

Товарообіг минулого року між Україною та Росією у 23 млрд. доларів посол РФ в Україні Віктор Черномирдін вважає недостатнім і переконаний, що реально можна досягнути 50 млрд.доларів. П'ять років тому товарообіг складав тільки 9 мільярдів. Згадану динаміку російський амбасадор називає «абсолютно фантастичною». «І повинен сказати, що ніхто ж не напружувався по-справжньому, ніхто грижу не нажив», — розмірковує Віктор Черномирдін в інтерв'ю газеті «Дело». Він пригадав, що за часів СРСР товарообіг складав 70 млрд. доларів. Чи досягалися такі показники без грижевих напруг, амбасадор не уточнив.