Донедавна зі стану музейного комплексу «Мистецький Арсенал» надходила винятково позитивна інформація: меценати є, проект уже схвалено, робоча група працює... Аж ось раптом маємо і прикру новину: за кілька днів Головне контрольно-ревізійне управління планує оприлюднити результати перевірки державного підприємства «Мистецький Арсенал»
Дніпропетровськ, звісно, не Львів, але й не Донецьк iз Луганськом. Серед усіх південно-східних областей тут, вважається, регіон найдемократичніший. Зокрема, за помаранчеві ідеали в 2004 році у краї проголосувало значно більше людей, аніж у козацькому Запоріжжі чи першій столиці — Харкові. Отож не дивно, що саме Дніпропетровщина є областю визначальною — у сенсі оцінки того, куди схильна повернути стрілка політичного барометра. І коли подекуди проголосили російську мову так званою регіональною з посиланням на «притягнуту за вуха» Європейську хартію регіональних мов, тут, подумалося, такий номер не пройде. 24 травня четверо молодих людей розташувалися прямісінько біля входу до міськради, один iз них — прив'язав себе до дверей мерії символічним ланцюгом. Акція триває донині.
Розмови про двомовність в Україні, які паразитують останнім часом, зачепили за живе члена Спілки письменників та лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка в галузі літератури Євгена Пашковського. Він розмовляє з «УМ» про еталонність мови та її чистоту, про об'єднання країни з допомогою мови, а також виступає за першочергове створення Академії словесності — інституції для охорони мови.
Минулого місяця ймовірний перехід українського форварда Андрія Шевченка з італійського «Мілана» до англійського «Челсі» набув статусу мильного серіалу. Інформація у пресі поширювалася й одразу ж спростовувалася ледь не кожного дня. Але в середу ввечері те, про можливість чого говорили останні півтора року, нарешті таки сталося — Шева підписав контракт iз чемпіоном Англії двох останніх сезонів.
Уже четвертий день водолази шукають у Дніпрі в Києві, у районі акваторії будмайданчика Воскресенсько-Подiльского мосту, затонулий катер. За даними прес-служби МінНС України, теплохід «Ріверест-2» прямував угору по течії з пасажирами на борту.
Президент Чехії Вацлав Клаус 30 січня призначив чергові парламентські вибори на 2 і 3 червня. За традицією, вони мали б відбутися наприкінці місяця, але президент врахував побажання чеських політиків, щоб вибори не збіглися у часі з Чемпіонатом світу з футболу.
Протягом останнього часу тривають бурхливі дискусії про те, що слід вивчати в школах: еволюційне вчення чи Закон Божий. «Дарвіна сьогодні всі критикують. І це зрозуміло. Адже дивно було б, якби хтось із сучасних біологів брав за теоретичну основу своїх досліджень погляди Дарвіна, опубліковані майже 150 років тому», — каже один із провідних українських біологів-теоретиків, професор Юрій ВЕРВЕС. Він визнає, що більшість еволюційних гіпотез, які є у шкільних підручниках, «ніхто не вивчає, бо школярам це не цікаво», а шкільна програма «перевантажена другорядним матеріалом». Що ж до питання «Людину створив Бог, чи вона походить від мавпи?», то, на думку професора Вервеса, така дискусія є заздалегідь безглуздою, бо в ній плутаються біологічні, філософські, теологічні поняття та створюється своєрідний «мікс» науки з релігією. І ніякої істини в такий спосіб знайти неможливо, оскільки наука вивчає об'єктивний матеріальний світ, а основою релігії є віра в нематеріальне начало Всесвіту, зокрема й усього живого. «Минув час, коли про те, є Бог чи немає, писали в підручниках. Кожна людина має сама шукати дорогу до Бога, а що стосується її світогляду, то можу лише сказати, що чим більше виходити за межі суто побутових проблем, читати наукову та науково-популярну літературу, тим цікавіше жити», — каже Юрій Григорович. Про еволюційні гіпотези Ламарка і Дарвіна та героїзм Робінзона Крузо — наша розмова з професором Юрієм Вервесом.
Приводом для нашого інтерв'ю стала розгромна стаття в «УМ» під назвою «О панно Інно, панно Інно», яка вийшла на початку травня і викривала всі недоліки національного відбору на конкурс «Міс Всесвіт». Проводили його канал «Інтер» і найвідоміша учасниця конкурсів краси від України Олександра Ніколаєнко, а переможницею стала 20-річна Інна Цимбалюк — тендітна модель, студентка Поплавського, скромна дівчина, дочка заможних батьків. Рецензію журналіста «УМ» на цей проект юристи каналу «Інтер» назвали «замовною статтею», яку підготували й оплатили конкуренти пані Ніколаєнко. До речi, батьки Сашi читають «УМ», а в Iнни за нашою газетою регулярно слiдкує бабуcя. Хоча в нашої газети й гадки не було, що матеріал можна сприймати в такому світлі. Погодившись подати думку «протилежної сторони» на життя-буття вітчизняних красунь, ми запросили Сашу та Інну в редакцію, де й поспілкувалися на різноманітні теми. Вийшло, здається, цікаво, місцями навіть гостро й ексклюзивно. Чи були дівчата цілковито щирими — судіть самі. І враховуйте при цьому, що в індустрії конкурсів краси та в модельному бізнесі — свої канони. І хай там як, а 23 липня ми всі вболіватимемо за скромну худорляву панну Інну, яку — вже натреновану й підготовлену — повезе на конкурс «Міс Всесвіт» у Лос-Анджелес її сувора «дуенья», ненабагато старша панна Олександра...
Протягом століть передаємо з уст в уста перекази, легенди про Берестецьку битву, про подвиг останніх 300 козаків і останнього захисника Берестецького поля битви, якого народ називає Іваном Нечаєм. Залишившись одним серед живих, він не здався ворогові і загинув як герой на невеличкому озерці, яке дивом збереглося до наших днів. Основну ж частину українського війська (близько 90 тисяч) вивів тоді з оточення через болотисту річку Пляшівку наказний гетьман Іван Богун... У 1844—1845 роках історик Микола Костомаров записав тут від селян низку переказів, легенд, пісень. Він ще застав на полі битви залишки земляних укріплень, які описав у своїй науковій праці.
Політологи, як і багато тих, хто активно цікавиться політикою, намагаються зробити прогноз щодо діяльності законодавчого органу держави. У статті Сергія Телешуна та Ігоря Рейтеровича «Якою буде Верховна Рада V скликання?» («УМ» від 11 травня) автори правильно підмітили причини посилення лобізму у новому парламенті, дали належний аналіз цьому явищу та відповідну оцінку. Але останні два речення про те, що збільшення прохідного балу до Верховної Ради стане остаточним відділенням політичного істеблішменту від широкого загалу і що «це призведе або до нового соціального вибуху, або, що більш можливо і більш небезпечно, до зростання соціально-політичної апатії українського суспільства», ще більше зміцнили побоювання щодо посилення дестабілізації в Україні в поствиборчий період. Цю тему автори не розвивали, а тому варто подати окреме бачення діяльності парламенту з урахуванням сказаного, але дещо з іншого боку.
