Анекдоти
Зима в нас дуже холодна. Добре, що літо тепліше.
Ударим прокатом по піратах!
Об'єми продажів VHS і DVD в Україні минулого року зрівнялися, а цьогоріч популярність цифрового запису перевищила магнітний у півтора рази, кажуть спеціалісти. Єдине, що кількість піратських копій фільмів на DVD зростає в геометричній прогресії так, що вже і приблизні обсяги ніхто називати не береться. Боротися, схоже, теж мало хто намагається. Втім у Києві вже півтора року існує легальний прокат легальних DVD.
Птиці в метро
ФОТОФАКТ
Замах на право сильного
Ніколи ще на головних форумах планети не спостерігалося такої вражаючої відвідуваності. Хто міг подумати, що матч збірних Саудівської Аравії й Тунісу на арені в Мюнхені може зібрати 66 тисяч чоловік? Диктори на стадіонах продовжують із задоволенням повідомляти, що всі квитки на матчі продані. Проблема з потраплянням на трибуни настільки гостро стоїть для вболівальників, що вони роблять спеціальні плакати із проханням продати зайвий квиток на кількох мовах і вештаються з ними по містах, де відбуваються зустрічі.
Фороський гамбіт
У новому тисячолітті вітчизняні шахи кожні два роки доводять своє лідерство у світі: 2002 - український фінал за шахову корону між Василем Іванчуком та Русланом Пономарьовим, 2004 - чоловіча збірна перемогла на Всесвітній шаховій Олімпіаді, 2006 - таке ж досягнення в активі нашої жіночої команди. Для повного відчуття себе «шаховою нацією» нам не вистачало такої «дрібниці», як свій традиційний супертурнір.
Може, їм «дика енергія» Руслани допоможе?
На «футбольних» гастролях у Німеччині перебувають три українські колективи. Першими приїхали хлопці з «Океану Ельзи», які були в «бундесі» вже 12 червня й дали «дружній» концерт у «Фан-сіті» Потсдаму, де розташувалася наша національна делегація. На думку музикантів, своїм виступом вони не тільки привернули увагу вітчизняних меломанів до дебютної участі нашої збірної, а й підтримали українських футболістів та фанів безпосередньо біля поля бою.
ХРОНІКА
«Щастя для всіх» Романа Єненка
Напевно, багато знайомих Романа ще довго замислюватимуться над тим, наскільки (не) закономірною, чи (не) очікуваною була смерть цієї молодої талановитої людини. Невідомо, чи зробив би він ще стільки ж, чи скоро вичерпався б творчо й фізично. Тому найбільш прийнятним було б поставити три крапки й навести слова Йогана Конрада: «Нехай думають, що хочуть, але я не мав охоти втопитися. Я хотів пливти, аж поки не втону - а то не є те саме...»