Свій на свого, щоб чужі не боялися

Свій на свого, щоб чужі не боялися

26 грудня минулого року виконуючий обов'язки голови правління Дніпропетровської облспоживспілки Микола Васильович Шапар надвечір повертався з роботи додому. Настрій у нього був нікудишній. Завтра мали відбутися треті збори Ради облспоживспілки п'ятнадцятого скликання, на які виносили питання про обрання голови правління. Це вже була друга спроба скликати збори з таким порядком денним. Перші, призначені на 12 грудня, не відбулися, бо Петропавлівський районний суд, розглянувши позов члена Ради О. М. Калимана, заборонив їх проводити на тій підставі, що, мовляв, позивача можуть позбавити права на всебічне і широке обговорення кандидатури. І хоча юриспруденція не знає умовного способу «що було б, якби», претензії одного члена Ради суд поставив вище інтересів десятків інших членів Ради, вище інтересів усієї обласної спілки споживчих товариств. Тому не дивно, що обласний апеляційний суд скасував це рішення. Однак буквально напередодні повторних зборів, призначених на 27 грудня, Бабушкінський районний суд Дніпропетровська вже за позовом заступника голови правління облспоживспілки К. С. Численок повторив вердикт петропавлівських служителів Феміди з приводу нових зборів і навіть відкрив провадження щодо примусового його виконання.

Український «содом» дитячого порно

Український «содом» дитячого порно

«Щодня приїжджав дядя на машині, забирав декількох iз нас і віз на квартиру. Там нас годували, мили, а потім починали знімати: фотографували, як ми роздягаємося, миємося у душі. Наприкінці нам заплатили по 50 гривень кожному і сказали, кого вони приїдуть знімати наступного разу. На жаль, я не підійшла, бо їм потрібні були меншенькі дітки...» Ці страшні речі розповіла 12-річна Оленка, яка мешкає у київському дитячому будинку, коли старші запитали, звідки у маленької дівчинки та її друзів такі великі гроші. Із сумом деякі діти зізналися, що вони не підійшли злочинцям, які так і не потрапили до рук київської міліції.

Курні «всохла»

Курні «всохла»

Відтоді, як російська красуня Анна Курникова зійшлася з красунчиком Енріке Іглесіасом, її фактично не видно й не чути. Колись найсексуальніша тенісистка світу потрапляла на верхівки всіх «зіркових» рейтингів краси, мала мільйони прихильників і з'являлася на найшикарніших модних тусовках. Тепер Ані, очевидно, цілком вистачає спілкування з коханим, бо на людях вона, принаймні донедавна, з'являлася рідко, спорт покинула взагалі (під тим приводом, що травмувала спину) і, що дивно, навіть в рекламі давно не знімалася. І харчується Курні, схоже, самим коханням. Принаймні саме такий висновок спадає на думку при погляді на її «нову» фігуру.

Подвійний удар

Подвійний удар

Здавалося б, болючіше, ніж він вдарив по Дженніфер Аністон, зрадивши її з Анджеліною Джолі, Бред Пітт вчинити з колишньою дружиною вже не зможе. Однак хлопець виявився не промах і примудрився-таки ще більше зіпсувати життя сердешній Джен. Причому якщо першого разу зрадливий благовірний образив її як жінку, то тепер завдав удару Аністон-актрисі. Та ще й якого!

Текіла — в «червоній книзі»

Лизнув — хильнув — куснув. Цей ритуал добре знайомий усім шанувальникам мексиканського аналогу нашої «біленької». Ні, швидше, мабуть, самогонки, позаяк пахне текіла — а йдеться саме про неї — геть як справжнісінький первак. Очевидно, експертам, які сидять у культурно-науковому департаменті Організації Об'єднаних Націй (тобто всім відомому ЮНЕСКО), текіла також дуже до вподоби. Настільки, що вони вирішили включити в перелік об'єктів світової спадщини, які підлягають охороні, не лише плантації блакитної агави, з якої, власне, мексиканську горілку і виробляють, а й заводи з виробництва текіли, які поблизу цих плантацій розташовані.

Анекдоти

— Любий, будь ласка, поясни як-небудь пом'якше синові, що його хом'ячок здох.
— Сина, йди сюди! Віджимайся! 1, 2, 3, 4, 5, 6...
— Все, не можу більше...
— Що?! Здох?!!
— Ага...
— Ось і твій хом'як теж!

«Словацька вулиця»

«Словацька вулиця»

Я виходжу з маршрутки вже через годину їзди з Ужгорода. За тою горою — Словаччина. До неї — кілька кілометрів. Кілька кілометрів нездоланності! Адже кордону тут ніколи не було. Його проклали після Другої світової, розділивши гору на українську і словацьку. Залишивши словаків в Україні, а українців — у Словаччині.

«Фашизм винищував усіх, а комуністи — кращих...»

«Фашизм винищував усіх, а комуністи — кращих...»

17 квітня 1991 р. Україна видала закон про реабілітацію жертв політичних репресій. А на півроку раніше херсонський відділ товариства «Меморіал» при облраді «вибив» призначення пільг реабілітованим жителям області. Тоді перший секретар Херсонського обкому Кушнеренко запросив представників товариства на розмову і почув від них: «Фронтовики і партійні мають пільги, а жертви режиму — ні». На той час таких людей в області «Меморіал» налічував близько 200. Кушнеренко відповів, що стільки «бюджет потягне». Тоді Август Вірлич згадав ще й за вдів репресованих, котрих знали близько п'ятдесяти. «І це бюджет потягне». І тоді Херсонська облрада вперше в Україні видала постанову про виділення пільг за підписом Мельникова, майбутнього представника Президента в області. Отже, реабілітовані отримали 50 відсотків знижки оплат за квартиру, безплатний проїзд у транспорті... «Багатьох ошелешило, коли ми на І з'їзді репресованих про це доповіли, — згадує відповідальний секретар Херсонської науково-редакційної групи «Реабілітовані історією» Август Вірлич. — Таким чином ми ще до прийняття закону таких людей пошанували».

Ще кілька тижнів агресії

Ще кілька тижнів агресії

Восьмий день поспіль тривають бомбардування Лівану. Учора над ранок Ізраїль здійснив понад 50 нальотів на цілі в Лівані. Головні удари завдаються по об'єктах угруповання «Хезболла» на півдні та в самому Бейруті, а також по складах пального, радарних установках ліванської армії та приміщенню телеканалу «Аль-Манар». За даними ліванської поліції, під час ізраїльських бомбардувань у ніч із понеділка на вівторок загалом загинули 19 осіб, включно з дев'ятьома військовими, а поранення отримали 44 особи.

Ціна дня війни — 110 млн. доларів

Щодня на війну з Ліваном Ізраїль витрачає близько 500 млн.шекелів, тобто близько 110 млн. доларів. Такі підрахунки, за даними сайту «Кореспондент», оприлюднила компанія Dun&Bradstreet.