Упродовж першого півріччя на Запоріжжі зареєстровано 60 убивств — кожні три дні когось відправляли на той світ. Дедалі частіше замовна куля чи ніж обривають життя бізнесмена, депутата, «авторитета». Голова облдержадміністрації Євген Червоненко висунув ультиматум керівникам силових структур регіону з цього приводу.
Виселення мистецьких об'єктів із центральної частини міста — практика для Києва не нова. Але всі ці випадки не залишали поза своєю увагою громадськість та преса, і це обнадіювало. Вірилося в те, що ліквідація магазинів «Мистецтво» та «Ноти», відомі проблеми книгарні «Сяйво» — хоч і прикрі, але епізодичні випадки новітньої історії Києва. І в майбутньому такого сорому вже точно не буде. Але ситуація, схоже, вже увійшла у стадію системи. Днями про свої побоювання з приводу виселення журналістам розповідали працівники Національного музею Тараса Шевченка.
Люблю купувати речі в супермаркеті: щось помацаєш, десь почитаєш, немає продавців із поганим настроєм, зате часто — консультанти і великий вибір. На гуртовнях краще — дешевше. А якщо йдеться про книжковий гурт — задоволення подвійне. Паростки «культурного» бізнесу з національним акцентом «УМ» знайшла у Львові — це ТзОВ «Книжкові джерела».
Хокейний сезон для вболівальників зазвичай стартує у вересні, але для творців дійства, спорттсменів, він розпочинається ще в перших числах липня. Єдиний професійний клуб України, столичний «Сокіл», почав підготовку до нового сезону у цілковитій невизначеності. Адже фінансування команди з муніципального бюджету гарантовано лише до кінця 2006 року. Не відомо також, на якому майданчику виступатиме «Сокіл», оскільки білоруси можуть не пустити киян до свого чемпіонату через невідповідність ковзанки «Авангард» їхнім умовам. Наразi ведуться переговори стосовно оренди приватної ковзанки в Броварах, яка має бути введена до експлуатацiї в серединi вересня.
«Я син української землі, на якій відбулися найстрашніші трагедії ХХ століття — Голодомор і Голокост, що забрали життя мільйонів людей. Україна пам'ятає, яку загрозу несуть нетерпимість, насилля, агресія. Трагедія ніколи не має повернутися на українські землі, — сказав Президент України на пам'ятній церемонії, присвяченій жертвам концтабору Аушвіц-Біркенау в Кракові 27 січня 2005 року. — Цей біль я відчуваю сьогодні, але він лікує, я хотів би розділити його з моїми співвітчизниками й усіма людьми на Землі, тому що тільки він може дати мудрість і зачинити двері, за якими — дорога до пекла». Ющенко перший із державних діячів нової України порушив питання про створення у Києві меморіалів жертв двох тоталітарних режимів. Досі вшанування пам'яті загиблих від Голодомору і Голокосту обмежувалося покладанням урядових букетів у визначені дні.
Згідно з розпорядженням Президента від 23 вересня 2005 року, Кабінету Міністрів пропонувалося розглянути можливості створення Державного історико-меморiального заповідника «Бабин Яр». Міністерство культури і туризму розробило відповідну постанову. Чекали тільки на рішення міської влади, яка мала виділити землю і затвердити межі заповідника. Але не так сталося...
Парламентський буфет ризикує розоритися — одразу 186 народних обранців готові повністю відмовитися від їжі. Щоправда, станом на другу половину вчорашнього дня під заявою з відповідним попередженням (у стилі «а не дасте нам комітети — помремо з голоду») підписалися тільки 20 депутатів із фракції Партії регіонів, але, як запевнив представників ЗМІ шанований «регіонал» Євген Кушнарьов, у разі потреби морити себе голодом ладні й усі 186. Сил вистачить. Ну, припустімо, й без того худенький Рінат Ахметов довго не протягне, але це вже його проблеми. Зрештою, у фракції ПР вистачає великих в усіх сенсах людей, яким дієта піде тільки на користь. Усе це не вигадка — саме голодуванням «погрожують» «синьо-білі» опозиціонери «демократичній коаліції», якщо до кінця цього тижня не буде знайдено компромісне рішення щодо розподілу парламентських посад.
Ця страхітлива трагедія сталася минулої ночі неподалік львівського міста Стрий. До Львова на базар із Мукачева їхали кілька родин із дітьми. Близько четвертої ранку автобус поламався. І водій припаркувався на узбіччі, щоб полагодити несправність. Пасажирів у такому випадку слід було випустити із салону. Але, як не важко здогадатися, не захотів будити — у цей час більшість із них спали або ж дрімали.
Місто Вилкове, розміщене фактично біля кордону з Румунією, — це останнє поселення на Дунаї перед місцем, де річкова вода змішується з морською. Туристів приваблює ця водна країна з багатьма острівцями, зліпленими з намулу та сміття, з вузькими каналами-вулицями, які тут називають єриками, з перекинутими через них горбатими дерев'яними містками, з маленькими очеретяними хатками, з розлогими вербами, які ростуть просто у воді, з унікальним виноградом, вино з якого можна пити тільки «не відходячи від бочки», та найсолодшою на півдні України полуницею. Як розповідає завідуюча інформаційно-туристичним центром Дунайського біосферного заповідника (ДБЗ) Акуліна Федоренко, тільки в дельті Дунаю в Україні можна побачити суцільні стогектарні зарості білого латаття і поспостерігати за тим, як рибалять рожеві та кучеряві пелікани. Туристи не знають про всі ті проблеми, що їх мусять долати місцеві жителі для збереження «очеретяного раю». Гості їдуть — проблеми залишаються...
