Останні події у Верховній Раді України викликали широку суспільну реакцію. Численні звернення до Президента України свідчать про масове незадоволення бездіяльністю парламенту і тривалими політичними інтригами, що вказують на неповагу до Конституції України та визначених і підтримуваних народом демократичних принципів розвитку країни.

Робити ставки щодо подальшої ситуації в парламенті зараз стало цікавіше, аніж протягом останнього місяця прогнозувати результати футбольних матчів. «Широка» коаліція чи все-таки абсолютна «помаранчева» опозиція? Прем'єром буде Янукович чи, можливо, «Наша Україна» таки піде на домовленості з «бандитами, котрі мали сидіти в тюрмах», та «зрадниками» й просуне свого кандидата? Питань можна ставити ще більше, але наразі мало хто на них знає відповіді, зокрема й самі учасники цього політичного абсурду.

Під час виборчої кампанії багато політичних сил порушували питання недосконалості судової влади — проблеми, яка в нашому суспільстві просто волає. Неодноразово говорили й говорять про це й засоби масової інформації, згадуючи корупційні судові махінації тощо. Великою проблемою є недостатня професійна підготовка суддів та їхня гонитва за «чистоганом». Але в цій статті хотілося б привернути увагу до іншого виду ганджів суддівської моралі — викривленої світоглядної орієнтації служителів Феміди, ігнорування ними історичної української правди.

Ще однією організацією, яка за американські гроші зголосилася розбудовувати українську «владу народу», став Центр місцевої демократії при Інституті демократії ім. Пилипа Орлика. Минулого тижня директор новоствореної структури Олександр Мосіюк та керівник відділу Європи і Євразії американського Фонду підтримки демократії Надя Дюк презентували своє дітище в агенції УНІАН.

Депутатський корпус Індустріальної районної ради в Дніпропетровську суттєво поповнився новими обличчями. Навіть «Народна опозиція» Наталі Вітренко проштовхалася. Її вельми характерним представником виявився дитячий тренер з шахів Віталій Горєлик.

У Польщі сталася несподівана політична рокіровка — на «абсолютно рівному місці» успішного прем'єр-міністра Казимира Марцинкевича відправлено у відставку. Про це було офіційно заявлено на суботній політраді пропрезидентської партії «Право і справедливість». Новим прем'єр-міністром від «ПіС» (партія, яка отримала більшість на останніх парламентських виборах, має право висувати свого кандидата на голову уряду) мусить стати «любий брат» чинного президента Леха Качинського харизматичний Ярослав. Тож Польща має шанс побити рекорди книги Гіннесса, адже найвищі посади посідатимуть не просто брати, а й близнюки.

В'ячеслав Сивчик є одним із натхненників «білоруського Майдану». Його викрадали спецслужби з наметового табору, він кілька разів пережив імітацію розстрілу, коли навпроти стояли люди в чорних масках зi «стволами», після березневої акції опозиції він, по-звірячому побитий, потрапив до лікарні й тільки за допомогою соратників уникнув арешту при виписці. Ось уже три місяці, як він перебуває в Києві. Каже: це не еміграція, я повернуся, не хочу бути Позняком. Повернутися на батьківщину Сивчик збирається 16 липня, хоча добре розуміє, що в Мінську його чекає вирок суду (заочний) і, відповідно, 10 діб арешту за організацію наметового містечка після президентських виборів. Білоруський демократичний табір ображений на Сивчика за його слова, сказані в ефірі Радіо «Свобода»: «Опозиція здала площу Калиновського (так учасники акції протесту перейменували Жовтневу площу, центр опору. — Ред.)».

Промислова політика потребує збалансованості між багатьма «невідомими». Тим паче в нашій країні, де сотні тисяч підприємств залишаються не реструктуризованi, але за деякі з яких розгорнулася серйозна боротьба із залученням судів і використанням незаконних методів аж до рейдерства.
Об'єктивно кожному зрозуміло, що слід враховувати, з одного боку, виклики, які кидає бізнес-середовищу монополізм великих підприємств, і, з іншого — нагальну потребу у веденні конкурентної політики на світових ринках. А пробитися на ці ринки спроможні лише потужні компанії, які виробляють високотехнологічну продукцію. Досить успішно втілює ці та багато інших завдань Мінпромполітики на чолі з «нашоукраїнцем» Володимиром Шандрою. Завдання не з простих навіть для розвинутих економік. А в нашій країні тим паче.
«Критики є у будь-якій справі, — зазначає Володимир Шандра. — Хочу зазначити, що тільки потужні, великі компанії, в яких зібрано інтелект і фінансовий капітал та можливості впливати на ринки, можуть вигравати конкурентну боротьбу. Я глибоко переконаний, що місце невеличким компаніям є всередині потужних корпорацій. Тому я є прихильником об'єднання підприємств у корпорації. А крім того, я вважаю, що на зовнішній ринок слід виходити з високотехнологічною продукцією. Зважте на розрахунки. Коли ми експортуємо кілограм металу, він приблизно коштує п'ятдесят центів. Коли експортуємо кілограм металу в автомобілі, то його ціна зростає до ста доларів, якщо в літаку — то до півтори тисячі доларів, якщо в супутнику — 50—100 тисяч доларів за один кілограм».

Один практичний, виважений крок, як зазначав хтось із класиків, важливіший за дюжину програм. Не певен, чи знаються на класичній теорії спритники з Мелітополя, однак з практикою у них усе о'кей! З огляду на той хоча б факт, що доки фахівці низки поважних відомств ламали списи аргументів із приводу доцільності спорудження заводу, який склав би реальну конкуренцію Запорізькому алюмінієвому комбінату, у степовому містечку надто підприємливі «практики» задіяли потужне виробництво того ж таки ліквідного алюмінію.

Минулими вихідними центральний ринок у Бахчисараї не працював — його заблокували невдоволені городяни — кримські татари. Ще у п'ятницю, 7 липня, вони обкрутили колючим дротом вхідні ворота, у «революційному» запалі перевернули кілька контейнерів із крамом, облили прилавки відпрацьованою автомобільною оливою, а спробою увірватись до бухгалтерії до смерті налякали її працівників. І наостанок, за деякою інформацією, надавали стусанів трьом контролерам ринку, котрі спробували зафіксувати перебіг блокади на відео. Наступного дня справа дійшла вже до масової сутички, в якій з обох боків взяли участь понад 300 осіб. У «гарячу точку» на допомогу місцевому відділку міліції у той же день перекинули 60 бійців спецпідрозділу «Беркут» і 120 — із частини Внутрішніх військ МВС. Тільки так вдалося розборонити ворогуючих. Як поінформували «УМ» у Центрі громадських зв'язків кримської міліції, 7 учасників «рукопашки» (3 кримських татар і 4 слов'ян) офіційно подали заяву до міліції про побиття.