На вугільну промисловість Луганщини напала пошесть відставок. Із восьми генеральних директорів державних підприємств (ДП) звільнено п'ятеро. До того ж разом із ними усунуто з посади «головного із закриття шахт» — керівника обласної дирекції підприємства «Луганськвуглереструктуризація» Олександра Файнгольда, який цю структуру створював десять років тому.

Про торгівлю людьми i трудову експлуатацію дешевої робочої сили з України та інших східноєвропейських країн у Чехії переговорено вже стільки, що влада цієї країни потрохи почала реагувати на критику. Урядовці замислились: як вибити грунт з-під ніг аферистів і дати можливість українському заробітчанинові контактувати безпосередньо з працедавцем? Або, якщо вже без посередника не обійтися, то як його змусити надати працьовитому іноземцеві з України безпеку, зарплату, необхідні побутові, соціальні, медичні умови і, врешті-решт, легальне перебування та працевлаштування?
Ще 6—7 років тому українських заробітчан у Чехії сприймали винятково негативно. «Всі вони однакові, брудні, агресивні, вічно щось порушують, роботу у нас забирають...», — думали у країні, яка повним ходом йшла до Європи і хотіла позбутися усього, що було пов'язано із спогадом про колишній соцтабір. У 2000 році Чехія, фактично «без оголошення війни», запровадила новий закон про перебування іноземців та візовий режим. Багато українців через це враз стали нелегалами, а чеське МВС смакувало погрози масовими депортаціями та іншими каральними акціями.
Директиви ЄС змусили урядовців зрозуміти хибність такої політики. Та й самі чехи часто перебувають у становищі нелегальних іноземних трудівників у західних країнах. Свій ринок праці новим членам ЄС відкрили лише далекі Великобританія, Ірландія та Швеція. Звісно, до багатшої Німеччини чехам вже давно не потрібні візи, але робота там без спеціального дозволу жорстко переслідується. Чимало жителів Південної та Західної Чехії, наприклад, за 1000 євро, майже вдесятеро дешевше, без усіляких дозволів доглядають за дітьми чи людьми похилого віку в Австрії чи Німеччині. «Ми повинні розуміти проблеми трудових мігрантів», — закликають представники чеських громадських організацій. Головну проблему вони вбачають у посередниках, так званих «клієнтах»: ті, «допомагаючи» заробітчанам виїхати з України до Чехії, часто потім змушують їх важко працювати за половину зарплатні.

«Ми активно агітували й голосували за нинішнього прем'єра насамперед ось чому. По-перше, молодий і енергійний. А по-друге, наївно сподівалися — він мільйонер і власні статки його вже не так хвилюють. Тобто не крастиме й гребтиме у власні кишені, а більше перейматиметься державними справами. А тепер зізнатися, що ми розчаровані, — це нічого не сказати... Політика уряду просто шокувала й приголомшила нас — тих, які ще нещодавно буквально горою стояли за свого кандидата. Нині його здебільшого лаємо з ранку до вечора. І коли під'їжджаємо до заправок, де ціни на пальне ростуть мало не щотижня. І коли приносять рахунки за комунальні послуги й електрику. І, безперечно, коли багато хто із нас безуспішно продовжує оббивати пороги контор підприємств та установ, сподіваючись знайти роботу...»

Позавчора в Оболонському районі столиці урочисто відкрили пам'ятник Самедові Вургуну — народному поетові Азербайджану, який, зокрема, переклав на свою рідну мову поему Тараса Шевченка «Катерина». 26 вересня азербайджанці відзначають 100-річчя з дня народження Самеда Вургуна. В церемонії відкриття скульптурної композиції, виконаної з граніту й бронзи, взяли участь посол Азербайджану в Україні Талят Алієв, голова Конгресу азербайджанців України Акіф Гюльмамедов, народний депутат-«нашоукраїнець» Борис Безпалий, поет Борис Олійник, котрий знав Самеда Вургуна особисто, та дочка Вургуна Айбеніз Векілова.

Про підвищений рівень радіації в зоні Хмельницької АЕС достеменно не відомо, принаймні жодних офіційних повідомлень про це не було. Але, ймовірно, саме сусідство з атомною станцією (хоча й атомники тут ні при чому) спричинило важкопояснювану мутацію в керівних колах нетiшинських правоохоронців, яка підпадає лише під одне визначення: корупція.

Нещодавно у Києво-Святошинському районному відділі головного управління МВС відбувся День відкритих дверей. Своєрідним ознайомчим заходом для учнів 8—9 класів Броварської школи був похід до... міліцейського відділку. Ще не зовсім дорослі, але вже достатньо свідомі школярі мали змогу на власні очі побачити всю структуру роботи «ментів»: від фотолабораторії до в'язничної вбиральні.

«Тут враховані усі європейські стандарти, на кожного нелегала в кімнаті для затриманих відводиться чотири квадратних метри площі, є навіть гаряча вода! Фактично це готель, про такі умови затримані можуть лише мріяти!» — так описав новий пункт тимчасового утримання для нелегалів у Чернігові заступник директора Департаменту охорони державного кордону, начальник управління роботи з незаконними мігрантами, дізнання та адміністративного провадження генерал-майор Борис Марченко.

Hа фотографіях, які з'явилися в російській пресі, молода мама аж ніяк не виглядає на свої 13 років. Пишна жіноча фігура, темна сукня до п'ят, жирові складки звисають на талії, довге руде волосся по-бабськи зібране в «гулю» на потилиці — усе це якось не асоціюється з образом підлітка... Побачиш таку на вулиці, то подумаєш, що цій замученій життям жінці вже під тридцять років...

У Чернігові — сезон великої археології. На території Валу, на площі майже три гектари, працюють археологи. Вони досліджують місце, де колись був стародавній Дитинець (укріплена частина, фортеця міста). Такі масштабні розкопки тут проводяться вперше за двадцять років. І хоча, на перший погляд, якихось сенсаційних знахідок поки що немає, отримані під час розкопок результати дозволяють археологам не тільки переглянути історичну карту Чернігова, а й, можливо, інакше оцінити роль міста над Десною в історії Київської Русі. Очолює експедицію співробітник Інституту археології НАН України, викладач Чернігівського педуніверситету, кандидат історичних наук Олена Євгеніївна Черненко.