Дорослі «доньки-матері»

28.09.2006
Дорослі «доньки-матері»

Двічі мамі виповнилося лише 13 років. (Фото з сайту www.for-ua.com.)

      Hа фотографіях, які з'явилися в російській пресі, молода мама аж ніяк не виглядає на свої 13 років. Пишна жіноча фігура, темна сукня до п'ят, жирові складки звисають на талії, довге руде волосся по-бабськи зібране в «гулю» на потилиці — усе це якось не асоціюється з образом підлітка... Побачиш таку на вулиці, то подумаєш, що цій замученій життям жінці вже під тридцять років...

      Саме недитячій фігурі, яка збила з пантелику її майбутнього чоловіка, Баштаня мусить завдячувати народженню первістка. Адже 20-річний Михайло вважав, що його коханій виповнилося щонайменше 15 років. «Якби знав, що їй лише 11, то й не глянув би в її бік, — зауважив хлопець у розмові з журналістами «Московського комсомольця». — А потім уже пізно було...»

      «Любов» молоді люди закрутили, коли Баштаня гостювала у бабусі. Після знайомства на дискотеці для остаточного зближення вистачило кількох випитих пляшок пива, джин-тоніку й ще чогось градусного. Ще кілька побачень  — і дівчинка завагітніла, а через два місяці про «цікаве положення» малої дізналася її бабуся. Баштаню зі скандалом відправили до батьків, які спочатку страшенно розлютилися на доньку, а потім заявили: «Якщо «спокусник» візьме тебе за дружину, то дитину зможеш залишити». Ось так 11-річна дівчинка стала заміжньою жінкою.

      Свого первістка Дмитра циганочка народила в лікарні міста Волжське. Лікарі повірили, що породіллі так мало років лише після того, як побачили її свідоцтво про народження. Що й казати, медики перелякалися, але пологи пройшли без будь-яких проблем, і маму з сином скоро відправили додому. Як пише «Кореспондент», тоді 12-річна дівчинка пообіцяла незабаром повернутися до пологового будинку, а лікарі тільки відмахнулись від дівчинки: треба ж таке вигадати. Але пройшло 12 місяців, і Баштаня знову потрапила до акушерів, аби народити другого сина. Міцного хлопчика назвали Іваном. Мама каже, що тепер Дмитрові не буде нудно сидіти вдома — сини будуть удвох гратися.

      Втім зупинятися на цьому юна мама не збирається. «Я тепер про дочку мрію. Думаю, ще рік, і ми її заведемо, — говорить породілля. — А взагалі, я ще багато дітей планую народити — скільки Бог дасть. Ми з Михайлом усіх на ноги поставимо: одягнемо, нагодуємо, навчимо з коровою возитися...»

      Від селища Комсомольське, в якому живе «молода й рання» родина Горбуненків, до Волгограда їхати більше двох годин — це якщо погода буде гарна й дорогу не розвезе. Втім транспорт з осередку міської цивілізації на вулицях селища з'являється набагато рідше від худоби, яку пастухи щодня випасають на вигоні. За словами селян, Горбуненки — єдині в поселенні цигани — «на відмінно» справляються з обов'язками пастухів, не крадуть речі, по базарах не жебрають, не напиваються , iз повагою ставляться до старших і взагалі поводяться пристойно. Батько-пастух приносить у дім придбані в магазині продукти, а молода мама опікується господарством та виховує дітей. Усе як у людей, ось тільки читати своїм синам казки на ніч не буде ані Баштаня, ані Михайло — вони, як і батьки їхні, жодного дня не сиділи за шкільною партою, тож не навчилися до своїх років ні читати, ні писати. «А воно й не треба, — говорить свекруха молодої циганочки. — Дружина повинна готувати їжу й поратись по господарству, а цього у школі не вчать. Я ось сама неграмотна, а виростила чотирьох дітей!». Гідний приклад для наслідування...

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>