Наша земля віддавна славилася звитяжними воїнами. У різні часи за різних правителів українці ставали героями різних воєн — безстрашно здійснювали подвиги й впливали на хід історії. Щоправда, чимало українських військових талантів згоріло на чужому полі бою, за чужу державу. Наші земляки керували арміями, флотами, ставали національними героями для різних народів світу. Серед наших земляків — адмірали, генерали, маршали, міністри оборони Росії, Канади, Китаю. Українські емігранти очолювали найбільші у світі підводні атомні човни, воювали у В’єтнамі, Кореї (до речі, наш земляк свого часу повів першу хвилю вторгнення американських морських піхотинців на берег Червоного пляжу в Інчхоні). І всі вони заслуговують на згадку — бодай з нагоди Дня захисника Вітчизни.
Добірка історій про славу українських воїнів за кордоном створена за сприяння проекту «Українці у світі». Про те, якими світ знає звитяжних українців, розповів «УМ» автор проекту і голова Всеукраїнського об’єднання «За Помісну Україну!» Петро Ющенко.

Цілком імовірно, що цієї весни нас чекає одна з найсильніших повеней за останні десятки років. Такого снігу давно вже не пригадують старожили, а зима ще не закінчилася. І від її «фінальних» опадів залежать обсяги великої води. Причому опинитися «підмоченою», як стверджують експерти, має ризик практично будь–яка область України — все залежить від «небесної канцелярії» та сумлінності «земних» чиновників. А вони запевняють: усі причетні до водної справи структури — у бойовій готовності: мовляв, запасаємося камінням, ладнаємо техніку, «підриваємо» лід на річках і готуємося до «переливання» води.

Вони вважають себе вигнанцями і звичайними хворими, а ми їх — соціальним злом. Держава вже 15 років імітує боротьбу з наркобізнесом, але насправді здебільшого бореться з «рядовими» наркоманами. Україна тим часом — у світових «лідерах» з поширення ВІЛ–СНІДу, і масштаби проблеми зашкалюють.

... Кілька років тому від передозування помер мій 18–річний родич, півроку тому моя донька, граючись сусідньому парку в осінньому листі, мало не наштрикнулася на чиюсь голку, тиждень тому зі своєї поштової скриньки я дістала використаний шприц. Я точно не вважаю, що наркоманія — не моя проблема...

Столична влада вирішила встановити цілу «бригаду» нових пам’ятників та меморіальних дощок. Зокрема, пам’ятник поету, перекладачу та правозахиснику Василеві Стусу, як повідомляє прес–служба КМДА, комісія з питань найменувань та пам’ятних знаків Київської міської держадміністрації планує встановити на вулиці Грушевського, навпроти Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка. Пам’ятник на честь українського громадського діяча, мецената української культури Євгена Чикаленка з’явиться на Саксаганського, 54/56, а письменнику і педагогу Борису Грінченку — у сквері, на вулиці Воровського.

За багатостраждальний сквер на перетині вулиць Прорізної та Пушкінської нині ведеться запекла боротьба — на його місці збираються звести черговий ресторан із підземними поверхами та парковкою. Мешканці навколишніх будинків обурені — у їхньому мікрорайоні це чи не єдиний вільний «шмат» землі. Тривалий час киянам вдавалося стримувати забудову, вони навіть зносили паркан навколо скверу. Але нещодавно на цій ділянці почала працювати важка техніка: гусеничні екскаватори, бульдозери, кар’єрні самоскиди активно вивозять землю.

Він живе за тисячі кілометрів від України і зі «спортивною» цікавістю спостерігає зі США за нашою політичною метушнею. Американський електоральний географ Олександр Кіреєв уявлення не має, що таке «вишиванка» чи «клейноди», навіть не володіє українською. Однак це не завадило йому феноменально спрогнозувати результати президентських виборів в Україні 7 лютого: доробок Януковича, явку та кількість «противсіхів» Кіреєв угадав із точністю до десятих відсотка, та й із показником Тимошенко «промахнувся» зовсім мало.

Олександр витрачає купу часу на складання карт політичної активності та симпатій наших громадян, аналізує результати виборів мало не по кожній окремій дільниці й викладає картинки й тексти на сайті «Електоральна географія» та у власному блозі на сервісі Live Journal (нік kireev). Там і відбувався конкурс прогнозів, який залучив сотні учасників, а переможцем вийшов сам організатор.

Олександра цікавить не тільки Україна — весь «електоральний» світ. Досліджує ж він виборчі «великі перегони» хоч у Шрі–Ланці, хоч у Коста–Риці, хоч у Глухівському районі Сумської області «просто так». У 30–річного вашингтонського держслужбовця таке рідкісне хобі — електоральна географія. Про президентські вибори в Україні, і не тільки, «УМ» говорила з Олександром Кіреєвим через інтернет, по «Скайпу».

Якщо зараз вам терміново потрібен закордонний паспорт чи посвідчення водія — готуйтеся або довго чекати, або шукати знайомих серед співробітників правоохоронних органів. Нині ці документи — у Червоній книзі. Звичайні українці стали заручниками конфлікту інтересів влади та опозиції: йдеться про контроль над паспортною системою і великим шматком грошового «пирога». Поки не поділять, нам доведеться чекати. Щонайменше, до весни.

Про це не прийнято говорити ні на кухнях, ні у високих чиновницьких кабінетах. Але від того реальність не змінюється: в Україні існують і діти як товар, і дитяча проституція, і дитяча порнографія. І непокарані збоченці. Вітчизняні правозахисники б’ють на сполох: випадки сексуального насильства над дітьми частішають у «нормальних» родинах, і боротися проти цього жахливого явища складно. «Суспільство має зрозуміти, що секс — це добре. Але секс із дітьми — це страшний злочин», — кажуть експерти. Психологи ж радять: будьте уважними до власних дітей і небайдужими до чужих. Адже ніхто не знає, що коїться в голові ваших сусідів...

Донедавна українці мали в документах найрізноманітніші варіанти «інтерпретації» латинкою власних прізвищ. Правильність заповнення документації латиницею обмежувалася уявою та грамотністю клерків. Ну і складністю вашого прізвища, звичайно. Тепер же ламати голову над тим, як пишуться латинкою мудруваті власні назви, службовцям не потрібно — минулого тижня Кабмін затвердив постанову, якою впорядкував транслітерацію українського алфавіту латиницею.

Степанові Бандері випала нелегка життєва місія — бути не просто онуком культової особистості, провідника ОУН, а і його повним тезкою. От тільки, на відміну від діда, Бандера–онук може вільно жити у вільній Україні й не приховувати гучного прізвища. Минулого тижня Степан Бандера прийняв із рук Президента Віктора Ющенка дідову нагороду — звання Героя України й Орден Держави. «Часи змінюються, — каже Степан, із яким ми зустрілися в київському кафе. — Люди більше дізнаються історичної правди про своїх героїв».