Позавчора українські «гуллівери» зустрічалися з головним претендентом на перемогу у нашій відбірковій групі — збірною Польщі. Оновлена команда Віталія Лебединцева у місті Староград-Гданський поступилася господарям за всіма статтями і зазнала таким чином уже другої виїзної поразки.

Коли команда виграє, негативні оцінки часто сприймаються неадекватно. Звісно, в царині футболу, де є досить дієвою віра у всілякі прикмети, результат матчу зі збірною Грузії вселяє в нас підстави для оптимізму. Адже відбіркову кампанію до чемпіонату світу, де ми потрапили у вісімку кращих, підопічні Олега Блохіна також почали з гри за «системою», взяли важливе очко в Данії й ледве виграли у казахів, а надалі здебільшого перемагали. Тобто уболівальникам може не подобатися зміст, але подобається результат. Цього разу «система» була інакша — ніби на «прохання публіки» національна команда стала менш закритою. Гра на зустрічних курсах з грузинськими друзями, багато з яких виступають за українські клуби, обернулася великою кількістю голів, але більше забили все ж господарі. Комусь здалося, що про вирішальний гол «синьо-жовтих» було домовлено заздалегідь, хтось говорить про невміння українців грати у відкритий футбол, тримаючи свої ворота на замку... Найважливіше ж зараз — відійти від кривих посмішок і подивитися на ситуацію з огляду на перспективи нашої команди у зустрічах із французами та італійцями, які й будуть вирішальними для здобуття путівки на Євро-2008.

Загибель лідера Народного руху України В'ячеслава Чорновола не була випадковою. Такою заявою у Дніпропетровську приголомшив місцеву пресу міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який перебував у області з робочим візитом. Нагадаємо, що сім з половиною років тому — 25 березня 1999 року, коли лідер Руху повертався з Кіровограда, його авто на великій швидкості врізалося у вантажівку із причепом, що розверталася. Підозри, що вантажівка опинилася тут невипадково у рік президентських виборів, існували роками, але тодішній керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це було звичайне ДТП, а загибель відомого політика — нещасний випадок. Але відтоді, як Президент Віктор Ющенко доручив провести нове розслідування за фактом загибелі Чорновола, справа зрушила з місця.

Про потребу прийняти закон про Кабінет Міністрів України говорили давно. А після подій двох останніх років нагальність цього документа назріла настільки, що зобов'язання ухвалити його прописали навіть в Універсалі національної єдності. Й от уряд Віктора Януковича взявся до конкретики. Але мало хто міг подумати, що цей документ ще на перших стадіях отримає бурхливі й суперечливі відгуки в громадськості.

Рівно рік тому «помаранчева» команда розкололася, мов глиняний глек. Через перманентнi чвари було відправлено у відставку уряд Тимошенко, а з ним — і головного опонента леді Ю Петра Порошенка. Хоча важливі тут не стільки факти відставок, скільки констатація розколу в «помаранчевій» команді, яка вже за кілька місяців після революції розпочала міжусобиці. Костянтин Ситник — народний депутат двох минулих скликань, 80-річний «аксакал» УРП «Собор», почесний директор Інституту ботаніки НАНУ — з висоти свого житейського досвіду і набутих знань дає «помаранчевим» грубу, однак, погодьтеся, влучну оцінку: «Просрали!».

Рівно рік тому, 8 вересня 2005-го, на голови «майданівців», які творили Помаранчеву революцію і підтримували «помаранчеву» команду, пролився перший справді рясний холодний душ. Окремі краплі падали й раніше: до народу доходили чутки про жорстке протистояння секретаря РНБОУ Порошенка й Прем'єр-міністра Тимошенко, які колись пліч-о-пліч (а хто й схиливши голову на плече соратника) стояли на сцені Майдану. Дехто здогадувався, а хтось і відчув на власній шкiрі не зовсім чисті схеми керівництва деяких «помаранчевих» міністрів, які, прийшовши до влади, й думати забули про свої обіцянки викорінити корупцію у владі до ноги. Хтось із нових можновладців не виправдовував довіри, хтось поводився відверто «непомаранчево» або просто непрофесійно. Але до пори до часу їм усе прощали — людям хотілося вірити в міф помаранчевої єдності й вірності даним народу обіцянкам, і вони в нього вірили.

Вища освіта нині в моді. Кожен випускник мріє стати студентом, та ще й бажано престижного державного навчального закладу. Проте подолати вступні випробування вдається не всім, адже готувати до них повинна школа, яка, на жаль, далеко не завжди забезпечує випускників відповідним рівнем підготовки. Щоб ліквідувати «білі плями» з екзаменаційних предметів, старшокласникам доводиться працювати без вихідних і канікул, вчитися самостійно і з репетиторами — все заради майбутнього студентського квитка. Починати підготовку до вступу до найпрестижніх ВНЗ столиці краще вже з 11 класу, а як це робити і до кого звертатися по допомогу, підкажуть корисні поради від «УМ».

Питанням, скільки ж я буду платити по-новому за свою квартиру, нині переймаються мало не всі пересічні українці. Із 1 вересня чиновники «ощасливили» нас підвищенням на 25 відсотків вартості електроенергії. А влада на місцях, виходячи з власних розрахунків, підвищує й собі тарифи на комунальні послуги — без цього, кажуть, ніяк не обійтися: газ же й світло дорожчають. Де управлінці більш «гуманні», там підвищення вiдбувається поступово вже кілька місяців, без особливих стресів для населення. Але у більшості регіонів про нові цифри у рахунках за комунпослуги повідомили раптово — ще й підвищили ціну удвічі-тричі. Як тут не запанікуєш! Тепер практично по всіх обласних центрах, де вдалися до «підігрівання» тарифів, у середньому класична трикімнатна квартира 60—65 метрів квадратних обійдеться її власнику гривень у 500 щомісяця. За умови мінімальної зарплати в Україні 375 гривень таке підвищення виглядає просто знущанням.
Звісно, будуть субсидії. За даними Мінпраці, у грудні кількість отримувачів житлових субсидій зросте на 760 тисяч — до 1,6 мільйона українців. Але хто по ту кляту субсидiю бігав, той знає, що то за каторга — вибивати у нашій державі якісь пільги.
І найобразливіше, що, заплативши такі пристойні гроші за комунальні послуги, ви навряд чи зможете розраховувати на краще виконання обов'язків тих же ЖЕКів. А це знову означає — брудні, темні, смердючі під'їзди, «профілактичне» відключення води на цілу вічність і п'янi сантехніки, які вимагають хабарів.
Сподіватися на милість місцевої влади не доводиться. І хоча деякі політичні партії називають це підвищення незконним і закликають створити тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з розслідування об'єктивності підвищення тарифів на газ для населення, шансів на успіх небагато.

Це симпатичне обличчя часто бачила в ефірі «5-го каналу», але маючи виплекану ще з совєцьких часів стійку недовіру до прогнозів погоди, ніколи не вслухалася в те, що ж говорить глядачам смаглява Габріелла Массанга. Нещодавно, через власну лінь затримавшись на дивані, я таки послухала прогноз погоди «від Габі» і була щонайприємніше вражена. Насамперед здивувалася з чудовезної української вимови цієї дівчини, яка в жодне порівняння не йде ні з вимовою галичан, ні зі штучними «шчо», «аканнями» та «дзєньканнями» багатьох ведучих провідних телеканалів. Тож і взяла мене неймовірна цікавість, звідки це дівчисько перейняло практично бездоганну, невимушену та м'яку мову. Та й узагалі, хто вона, ота загадкова Массанга?