Один із пунктів Універсалу фактично вже порушено. Видозмінено стратегічні зовнішньополітичні цілі держави, за великим рахунком. І зробив це Прем'єр-міністр Вiктор Янукович. Учора в Брюсселі європейці почули те, що хотіли, — правду. Втім, вочевидь, багатьом нашим європейським партнерам хотілося почути іншу правду. Іншої в Януковича не було. Отже, Прем'єр заявив, що для вступу України в НАТО потрібна широка підтримка населення, а поки що за такий крок виступають 12—25 відсотків громадян. Водночас, відзначив він, Україна має намір розширювати співпрацю з НАТО. Але це вже сказано було винятково із ввічливості, адже Україна вже настільки «розширила співпрацю» з НАТО, що далі нікуди — час було вступати.

Національний банк України дав життя новій банкноті — відсьогодні по руках українців ходитиме свіженька грошова купюра — 500 гривень. Дарма, що мінімальна зарплата наших громадян навіть не дотягує до цієї суми і навряд чи всі українці зможуть отримувати зарплати такими «папірцями». Нацбанк все ж пояснює введення п'ятисотки наявною тенденцією зростання грошових доходів населення (прес-служба НБУ тут же нагадує: за період із 2000 по травень 2006 року середньомісячна заробітна плата збільшилася із 230 до 1003 гривень, або більш як у чотири рази). А ще, мовляв, підвищився попит на банкноти великих номіналів, які використовуються населенням при розрахунках. Так українські банкіри сподіваються, що жителi країни зберігатимуть свої заощадження не в доларах, а в гривнях — усе для зручності, до того ж популярна сотка баксів якраз відповідає «по вазі» 500 гривням.

Здається, наш розчарований у політиці й особливо політиках народ уже нічим не здивуєш. Навіть найполум'яніші активісти Майдану, спостерігаючи за тим, як їхні колишні провідники виторговують собі кращі умови вступу в коаліцію з колишніми противниками (або, якщо комусь іще до вподоби революційна риторика, «бандюками»), вже навіть спльовувати гіркою слиною перестали. Хіба ж їх збагнеш, тих політиків — ще вчора ладні були перегризти одне одному горлянки, а тепер... Утім «УМ» таки вирішила бодай спробувати розібратися в тому, що спонукає колишніх ворогів творити спільні коаліції. З цього приводу — інтерв’ю однієї з найвідданіших представниць Партії регіонів, народної депутатки Людмили Кириченко.

Дмитро Стус у розмові не називає його «батьком», а тільки —Василь Стус. Прізвище — це карма, обов'язок, потреба. «Привид батька Гамлета». Зберегти, систематизувати, архівізувати, вивчити спадщину Стуса — це життєва місія Дмитра. І слава Богу, бо без нього Василь Стус — найяскравіший українець ХХ століття — прийшов би до нас зі значно більшою кількістю «білих плям».
Сьогодні, вважає Дмитро, основний масив матеріалу збережено і вивчено, але водночас Василь Стус лишається неосмисленим, бо... Тут є кілька причин. Одна з них — робота думки потребує грошей, думати безплатно, як з'ясовується, — важко. Держава ж шкодує грошей на своїх героїв. Напевно, їй теж важко думати безплатно, тим більше безплатно думати про гроші.

Видовищна й емоційна гра справжніх чоловіків під назвою «хокей» у нас у державі нiби доживає останні місяці. А колись дитяча спортивна школа київського «Сокола» входила до числа кращих у СРСР. Видавати «на-гора» класних хокеїстів вона продовжувала й у часи незалежності, щоправда, виступають вони нині все далі від Батьківщини. Цього літа вже другий вихованець українського хокею завоював найпочесніший трофей — Кубок Стенлі. 22-річний захисник команди НХЛ «Кароліна харікенз» Антон Бабчук, вигравши славетний Кубок, ні на хвилину не вагався, куди його везти, — лише до Києва. Напередодні від'їзду за океан для підготовки до нового сезону в найсильнішій лізі світу легіонер поспілкувався з кореспондентом «УМ».

Ще за дві хвилини до початку гри на НСК «Олімпійський» стався символічний епізод: розперезалися «ультрас» із Бухареста. Радикальні румунські фани вирвалися зі свого 38-го сектора нижнього ярусу й почали молотити київських уболівальників у сусідньому секторі. Заїжджих хуліганів швидко втихомирив і «прорідив» загін рідної міліції. Шкода, що спецназівці не могли вийти на поле, щоб укоськати футболістів «Стяуа» у їхньому ігровому пориві...

Нещодавно у видавничому домі «Академперіодика» вийшла науково-популярна книга «Про хіміків», написана цікавою, доступною мовою. Саме такої літератури бракує школярам, студентам і всім тим, хто хоче почитати щось пізнавальне. Ось тільки у книжкових магазинах вона не продається, бо «Академперіодика» підпорядкована НАНУ і продавати книги не має права, а може їх лише безплатно розповсюджувати в наукових структурах. Усе це давня бюрократично-законодавча проблема, але сьогодні йдеться не про неї. А про хімію. Ось, наприклад, чи знаєте ви, що почуття закоханості — це хімічний процес? А науковці довели, що виникнення закоханості пов'язане з низкою хімічних процесів, якi відбуваються в людському організмі. Затуманений закоханий погляд, з точки зору сучасної біохімії, — це не що інше, як стан наркотичного сп'яніння внаслідок посиленого вироблення амфетамінів і їх впливу на нервові центри в корі головного мозку. «Амфетаміни — це молекули особливих хімічних речовин-гормонів. При надлишку амфетамінів порушується нормальне функціонування мозку і настає сильне сп'яніння, яке називають «божевільним коханням». Закоханість також спричинює підвищення концентрації іншого типу гормональних молекул — адреналіну», — говорить автор вищезгаданої книги, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії НАН України Григорій КОВТУН. За його словами, наявність таких позитивних хімічних реакцій пояснює, чому закохані відрізняються невичерпною енергією і навіть рідше хворіють на застуду чи грип. Утім науковці не заперечують вплив «людського фактора» у взаєминах двох людей — вони просто констатують той факт, що хімія і життя переплетені значно тісніше, ніж нам здається. Як-то кажуть, якщо ви не цікавитеся хімією, то це ще не означає, що вона не цікавиться вами.

Учора ввечері гурт «Воплі Відоплясова» у Київському театрі ляльок представив новий відеокліп на стару пісню «Колискова».
Звісно, було наївно сподіватися, що це буде відео з якоюсь лагідною дитячою пісенькою та немовлям у колисці. Як це притаманно всім акціям, організованим Олегом Скрипкою, презентація відбулася більш ніж оригінально — з відчуттям смаку, бурхливості уяви. А ще — з великим бажанням вказати на дефекти сучасного культурного та духовного світобачення людської натури.

«Прикинь, 11 років від дзвоника до дзвоника «відмотав» за цей папірець!» — інколи люблять жартувати між собою нинішні випускники, отримавши атестат. Утім свято, можливо, не першого, але останнього дзвоника точно є нині актуальним і для тих, чию жаргонну лексику використовує випускна молодь. Для тих, хто відбуває покарання «за колючкою», шкільний дзвоник — не жарт, а реальність. Адже два тижні тому, 1 вересня, до своєї тюремної школи пішли майже 16 тисяч засуджених. Хтось — у п'ятий, а хтось — у десятий клас. I байдуже, якого ти віку, якщо таблиця множення для тебе є відкриттям. Адже 1700 учнів із них (тобто кожен десятий) є неповнолітні. Інші школярики — дорослі засуджені, серед яких не рідкість й такі, що не вміють читати-писати. Є тут i випускники — для близько п'яти тисяч осіб цей навчальний рік стане останнім. А от три місяці тому повну загальну освіту здобули лише 3600 засуджених.
Як засуджені школярики нидіють над підручниками та конспектами, «Україна молода» побачила в Білоцерківській виправній колонії №35, що на Київщині.

Перша презентація стрічки «Кочівник» відбулася минулого року в Астані, в день народження президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, який, як свідчать титри на початку фільму, був натхненником цього проекту. Не кожен президент може похвалитися таким подарунком до іменин — повноцінний високотехнологічний фільм на 30, за іншими даними, 40 млн. доларів, із виконавчим продюсером Мілошем Форманом, голлівудськими акторами і міжнародною знімальною групою. Фільм, який має розповісти всьому світу про історію очолюваного народу, прокат якого в США, Канаді й Англії взявся здійснювати один із провідних світових дистриб'юторів — компанія Miramax. Фільм, який «відкривають» і «закривають» слова Назарбаєва про гордий народ, славетну історію і звитягу казахських батирів. У Росії фільм презентували у червні цього року в кіноконцертному комплексі «Баку» — теж пафосно. У вересні він виходить у широкий прокат у Росії й Україні. Компанія «Геміні», яка завідує прокатом «Кочівника» в Україні, пропонує фільм із російським саундтреком і українськими субтитрами.