Знову готуймо калькулятори — з 1 жовтня на нас чекає третє і останнє за 2006 рік підвищення прожиткового мінімуму, передбачене ще минулим урядом. Цьогоріч державний бюджет «відмірював» нам зростання «стратегічної» суми в січні, квітні й жовтні — від 453 гривень до 472. Останнє, нинішнє, підвищення передбачає «обважніння» гаманців на 7 гривень. Так що збагатитися навряд чи вийде. Цьогоріч ще заплановане одне підвищення — цього разу мінімальної зарплати. З 1 грудня мінімальний заробіток українців «округлиться» до 400 гривень.

За законом, коли підвищується рівень прожиткового мінімуму, це автоматично збільшує й інші виплати, прив'язані до нього. Як пояснили «УМ» в прес-службі Мінпраці, це стосується, окрім мінімальної пенсії, ще й: пенсій за особливі заслуги перед Україною, державної допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років, щомісячної доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, вивільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської АЕС, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, допомоги на догляд (у тому числі й самотнім мамам за дитиною) і таке інше.
Отож рахуйте свої доходи.

Потебенько—Піскун—Васильєв—Піскун: вервечка цих достойників на посаді Генерального прокурора не надто сприяла таким речам, як — даруйте за дуже тривіальне формулювання — «змiцнення законності та правопорядку» або ж «подальше перетворення України на правову державу». Натомість усі вони безнадійно застрягли у справі Гонгадзе, тож далі їхню характеристику можна навіть не продовжувати: достатньо й того, що за п'ять років ці троє персон не подужали розкрити одну кримінальну справу. Справу непросту, але цілком придатну до розкриття, складність якої, до речі, полягає головним чином у необхідності маневрувати між тими чи іншими інтересами теперішніх та колишніх високопосадовців. Та, зрештою, ці міркування — вже перегорнута сторінка, адже в листопаді минулого року Генпрокуратуру очолив Олександр Медведько — Верховна Рада більшістю голосів підтримала його кандидатуру (запропоновану Президентом) і цим поклала край претензіям Піскуна, котрий, як подейкують, усе ж не покладає сподівань відвоювати крісло керівника ГП через суди...

Учора відбулися вибори Голови Верховного Суду України. Претендентами на головне суддівське крісло, яке звільнилося два місяці тому після відставки Василя Маляренка, були в. о. Голови ВС Петро Пилипчук та Василь Онопенко, народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко. Незважаючи на добрі стартові позиції чинного «верховного судді» Пилипчука, висунутого Судовою палатою з кримінальних справ, перемогла молодість. Головою Верховного Суду став БЮТівець, лiдер Української соціал-демократичної партії. Пленум ВСУ затвердив його на посаді Голови переконливою більшістю голосів — за Онопенка проголосували 58 суддів із 86.

Тишу теплого осіннього вечора на вулиці Банковій порушував гучний сміх. Кілька молодих мам із колясками, які вигулювали своїх немовлят між секретаріатом Президента і Будинком з химерами, час від часу кидали зацікавлені погляди в бік розчиненого вікна на другому поверсі президентської «резиденції». Звідти долинали збуджені голоси й вибухи реготу, які свідчили про активний обмін враженнями. Вікно належало керівникові секретаріату Президента Віктору Балозі, який на 19.00 збирав у себе «губернаторів» на нараду. Один за одним до дверей пробігли іванофранківець Роман Ткач, його рівненський колега Віктор Матчук; як завжди нерозлучною парочкою прочимчикували харківський голова Арсен Аваков та його заступник Ярослав Ющенко, племінник Президента. З кожним поповненням сміх спалахував по-новій, а людей у строгих (і часто досить скромних) костюмах усе прибувало...

Справа ошуканих інвесторів будівельної «піраміди» «Еліта-Центр» вступає в нову якість. Як повідомили «УМ» джерела в Міністерстві внутрішніх справ, Головне слідче управління МВС учора мало передати до суду першу частину кримінальної справи за обвинуваченням керівників цього «трасту, який луснув». Номер карної справи — 24-138, а до суду притягають поки що лише одну людину — Циганка Ігоря Леонідовича. Підопічні начальника ГСУ МВС Петра Коляди інкримінують Циганкові ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу — «Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою».

Посол Росії в Грузії В'ячеслав Коваленко відбув до Москви «на консультації» в МЗС. Учора вранці до Тбілісі прибув перший iз чотирьох транспортних літаків МНС Росії, які мають вивезти з Грузії на невизначений час 100 співробітників посольства Росії в Тбілісі та членів їхніх сімей. МЗС Росії рекомендувало всім російським громадянам залишити територію Грузії. Ці дії фактично означають, що Москва розірвала дипломатичні відносини з демократичною кавказькою республiкою.

Грушевського називають «українським Вашингтоном», фундатором сучасної України, засновником системи демократичних виборів в Україні, творцем національної біографії українців. Цей мислитель, політик, культуролог, народознавець залишив нащадкам неперевершені праці: 10-томну «Історію України-Руси», «Історію української літератури», понад 2000 публікацій з історії, літератури, етнології, фольклористики, а також поезію, оповідання і сценарій кінофільму «Запорожці». Він був першим головою першого українського парламенту — Центральної Ради.

Мужні намагання незалежної Української держави відзначити 100-річчя Івана Багряного демонструють, хто в неньці Україні «живєє всєх живих». «Живєє всєх», як виявляється — син муляра зі слобожанського села Куземина Іван Павлович Лозов'ягін, що взяв собі псевдо Багряний. Через 43 роки після смерті він викликає бурю в серцях не тільки ідейних недругів, а й деяких власних нащадків. І, як і тоді, його люблять та намагаються зрозуміти люди, які відчувають себе його духовними родичами.
На щастя, сам Президент підписав-таки 15 вересня 2006 року Указ «Про відзначення 100-річчя від дня народження Івана Багряного». Бо «під скляною банею» прийняття відповідного документа було блискуче зірвано. Там ще надто багато активних товаришів, що для них Вільна Людина Іван Багряний до цього часу — «просто агалтєлий бандеровєц».
Зізнаємося одразу — автор давно записався у довгу чергу, аби стати одним iз них.

Канал «1+1» виждав час не тільки до початку нового телесезону, а й до закінчення оксамитового, щоб жоден «миломан» не пропустив нових серій двох легких і «ненапружених» серіалів — «Моя прекрасна няня» та «Люба, діти і завод». Минулими вихідними на телеглядачів «звалилося» зразу два щастя — Люба і Віка, спорожніла телехата наповнилася «родичами». До речі, джерела з каналу «1+1» кажуть, що «Моя прекрасна няня» єдина тримала на своїх плечах рейтинги «плюсів» під час Помаранчевої революції 2004 року, а конкуренти в неї тодi були серйозні. Ті, хто підсів «на голку» мильної опери про просту, але вродливу і кмітливу дівчину з Маріуполя, яка без кінця повторює своє фірмове «а шо?», уявити не могли, що це колись закінчиться, тому, щоб не було «ломки», переглядали по десятому колу старі серії «Нянi».