Не дадуть Джорджеві Клуні відбути жалобу по своєму вірному другу, кабанчикові Максу, який нещодавно упокоївся. Щойно надумає актор посумувати, як його кличуть на якісь урочистості, презентації, прем'єри, де, природно, доводиться розважатись.

Яких тільки способів заохочення своїх громадян не вигадують держави для покращення демографічної ситуації! В Україні, скажімо, Президент збільшив допомогу на народження дитини вдесятеро — до 8500 грн. Російський президент вчинив хитріше: збільшив цю допомогу аж до 250 тисяч рублів (а це майже 10 тисяч доларів!), але тільки на другого новонародженого в сім'ї. Кажуть, це підвищення найбільше підняло настрій російським чоловікам: тепер вони чіпляються до дівчат не з непристойними, а з дуже навіть пристойними пропозиціями — допомогти заробити 10 тисяч «зелених».

Укргідрометцентр повідомляє, що термін дії прогнозу на 1 грудня продовжено принаймні на півтора місяця. Про закінчення терміну буде оголошено додатково.

Футболістами-легіонерами у складі «Шахтаря», що раніше формувався переважно із вихованців вугільного краю, нині вже нікого не здивуєш. «Гірниками» тепер звуться навіть ті спортивні заробітчани, які зроду в тій же шахті не бували. А тим часом подібна тенденція невдовзі може поширитися й на всю галузь, де нестача кваліфікованих підземних робітників із кожним роком стає все відчутнішою. Ні, на глибину вітчизняних шахт, що вважаються одними із найнебезпечніших у світі, гірників-легіонерів, певно, не заженеш ні довгою ломакою, ні ще довшою гривнею. Проте існує можливість залучення закордонних спеціалістів для будівництва в Україні нових вугільних шахт. У всякому разі таке припущення висловив під час недавнього перебування в Донецьку міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб.

«Я люблю свиней. Собаки дивляться на нас знизу вгору. Кішки дивляться на нас зверху вниз. Свині дивляться на нас, як на рівних...» Ці слова належать Вінстону Черчiллю. Ми, українці, також любимо свиней, і зовсім не «платонічною» любов'ю. Вирощувати свиней завжди було вигідно, але ця справа, як і будь-яке заняття, має свої нюанси і секрети. Перефразуємо відомий вислів і скажемо: «Знання — це не тільки сила, а й прибуток». Отже, пам'ятка для господарів:

Банківська сфера, більше ніж будь-яка інша, залежить від зміни певних зовнішніх або внутрішніх чинників. У будь-якій вільній та демократичній країні для банкіра головне — його репутація, адже найменший сумнів у законослухняності правління банку викличе відтік грошей з банку, а згодом — відставку (найчастіше — добровільну) менеджерів, які винні в погіршенні його фінансових показників. На жаль, наша країна, по-перше, відрізняється численними «банкірами», які не переймаються питаннями своєї репутації, а по-друге — клієнтами банків, які не звертають уваги на внутрішні проблеми банку аж до тих пір, поки не почують про його ліквідацію та неможливість повернення залучених вкладів.

Вакцинацію — винахід англійця Дженера, який свого часу здійснив революцію в медицині, — сучасні українці сприймають неоднозначно. Ситуацію нагнітають як нещодавній скандал навколо імуноглобуліну на Харківщині, так і повідомлення з Росії про те, що більш як 70 росіян скаржилися на алергію, а четверо школярів навіть потрапили до реанімації після вакцинації «Грипполом». На тлі цих випадків палкі виступи окремих медиків про «безжальну імунізацію» здаються не такими вже й безглуздими, тож батьки просто бояться вести своїх малюків на уколи і, як можуть, відтягують похід до імунолога. Але чим ризикують українці, відмовляючись від обов'язкових щеплень? Кому уколи треба робити обов'язково, а кому не можна взагалі? Чи здатна людина «заразитися» через вакцину? Відповіді на ці запитання «УМ» шукала у головного інфекціоніста МОЗ України, завідувача кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медуніверситету імені О. О. Богомольця, професора Сергія Крамарева.

Будьмо відверті: є поети, яких шанують здебільшого тому, що вони колись потрапили до першого ряду національного «іконостасу». Їхні портрети пам'ятають краще, аніж їхні вірші (з яких після середньої школи затримуються хіба що назви). Таке ставлення до власних класиків великий руйнатор усіх можливих канонів і правил Вітольд Гомбрович проілюстрував колись убивчою фразою: «За що ми любимо Словацького? За те, що був великим поетом». За словами «великий поет» у цій фразі немає жодних текстів (поезія учасників діалогу «nie zachwyca» — «не захоплює»). Лишень канонізований портрет.

Минуло більше року, як у Польщі прийшли до влади «помаранчеві» — представники доби революційної «Солідарності»; політичне походження нинішніх провідників виводиться саме з руху незалежних профспілок, котрі очолили антикомуністичний опір 80-х. Але водночас якоїсь однієї дати приходу генерації ПіС до влади немає, бо парламентські, президентські й мiсцеві вибори у часі розбіглися.

Більше дев'яти місяців українці не бачать на прилавках магазинів польської свинини, курятини й ковбас — заборона на ввезення м'ясної продукції з території Польщі, введена нашим ветеринарним Держдепартаментом наприкінці березня, триває по сьогодні. За кілька тижнів до України подібне вето наклала на польську м'ясну продукцію й Росія. Обсяги експорту в Росію були такими великими, а політичні візії такими гострими, як ножі, що восени Москва зненавиділа Польщу не менше, ніж Грузію, а Варшава у відповідь продемонструвала всі можливості дипломатичного інструментарію держави-члена ЄС — заблокувала укладення масштабної базової угоди між Росією та ЄС. І хоч до торговельної війни, яку веде з поляками Російська Федерація, не дійшло, Варшаву неабияк непокоять «м'ясні» непорозуміння з Києвом.
Розголос у мас-медіа про заборону імпорту негативно вплинув на цей ринок і призвів до зниження закупівельних цін на свинину в цілому в Польщі. Тамтешні виробники з радістю поновили б свої поставки до держави-сусідки, але українські ветеринари стверджують, що польські товари не відповідають санітарним нормам України і їх завозять до нас здебільшого нелегально. Держдепартамент ветеринарної медицини водночас із Польщею наклав заборону на експорт в Україну м'ясопродуктів з Молдови й Білорусі. Поляки, у свою чергу, натякають, що м'ясний конфлікт має політичне походження, і без «дружньої російської руки», яка дала вказівку «наїхати» на польських виробників, тут не обійшлося.
Утім з'ясування справи проходить і справді на рівні натяків: Варшава у міркуваннях стратегічних не бажає надавати конфлікту гостроти, так само, власне, і Київ. Лише з вуст одіозного віце-прем'єра Анджея Леппера недавно відверто пролунало: «Україна проводить типову політичну гру... на зло Польщі».
Чи польське м'ясо впало в немилість Держдепартаменту ветеринарної медицини України з політичних причин? Чому «свиняча криза» затяглася на такий тривалий термін і коли слід чекати її розумного розв'язання? Чи з'явиться на нашому святковому столі смажений символ нового 2007 року, вирощений десь у Кракові чи Плоцьку? Відповіді на ці та інші запитання ми шукали в голови Державного департаменту ветеринарної медицини, головного державного інспектора ветеринарної медицини України Івана Бісюка.