Після поступової «реабілітації» екс-«губернатора» Сумщини Володимира Щербаня прокуратура взялася за «відбілювання» ще одного горезвісного екс-чиновника Бориса Колесникова. Колишній голова Донецької облради, який просидів кілька місяців у СІЗО за фактом вимагання у 2002 році акцій торгового центру «Білий лебідь», замість підозрюваного тепер може стати постраждалим. Учора Генпрокурор Олександр Медведько повідомив, що його відомство відкрило справу за фактом фальсифікації «справи Колесникова». Це сталось після відповідного звернення самого Колесникова та колишнього слідчого Генпрокуратури Якова Такташова.

У низці смертей в армії цю, що трапилася у навчальному центрі «Десна», Міністерство оборони називає «першим трагічним випадком, що стався внаслідок нестатутних стосунків». «Діди» діяли як хитрі садисти: лише розтин показав, що причиною смерті Олександра Рибки стали побої, які не залишили на тілі слідів, зате смертельно уразили внутрішні органи.

Сергій Мельничук, очевидно, належить до тих правдолюбів, яких недолюблюють ні вороги, ні друзі. Принаймнi поки я намагався розшукати його телефон через знайомих представників проукраїнських організацій (приблизно з десяток), захоплення вчинком студента Східноукраїнського національного університету (СНУ) ім. В. І. Даля висловив лише один. У голосах решти відчувалася певна втома. Що вже казати про його... опонентів.

Усі «топ-учасники» саміту НАТО, який учора та сьогодні триває у Ризі, наголошували на його символізмі — мовляв, це вперше за часи існування Північноатлантичного альянсу його найпрестижніші збори проходять на території країни, що входила колись до ворогуючого Варшавського блоку. Сьогодні за підсумками саміту має бути ухвалено заяву, в якій прозвучить «свисток» для чергових претендентів на членство — Хорватії та Грузії.

А починався вчорашнiй сесiйний день зовсiм неоптимiстично. БЮТівець Олександр Турчинов висловлює пропозицію вшанувати пам'ять загиблих внаслідок Голодомору хвилиною мовчання. Всі підіймаються зі своїх місць. І навіть представники Компартії. На жаль, на цьому єдність депутатського корпусу припиняється: обидві частини сесійної зали визнавали Голодомор, але не всі збиралися вважати його геноцидом. Фактично навколо цього слова й розгорнулися вчорашні баталії у Верховній Раді.

В українському постгеноцидному суспільстві політика часто зводиться до політиканства. Свідченням цього стала патова ситуація, що склалася у Верховній Раді довкола питання про визнання Голодомору актом геноциду української нації. Зіткнулися дві позиції: з одного боку — президентська, з іншого — так званої «антикризової» коаліції. Президент подав свій проект закону про Голодомор, владна більшість — свій. Відмінностей небагато, але вони дуже суттєві. А чому — про це в інтерв'ю «УМ» розповідає відомий дослідник Голодомору, заступник директора Інституту історії України НАНУ, доктору історичних наук Станіслав Кульчицький.

Латвія надзвичайно серйозно готується до першого на її території саміту НАТО, який пройде 28—29 листопада за участі дев'яти президентів і 15 прем'єр-міністрів. Окрім того, у складі закордонних делегацій буде багато авторитетних експертів та політиків з усього світу, зокрема колишній мер Нью-Йорка та майбутній кандидат у президенти США Рудольф Джуліані, відомий американський політик Збігнєв Бжезінський, спікер парламенту Грузії Ніно Бурджанадзе, політолог Сергій Караганов та директор політики і стратегії Ізраїлю Узі Арад.

У другому турі виборів, які відбулися цієї неділі, на посаду мера Варшави обрано представницю опозиційної партії «Громадянська платформа» Ханну Гронкевич-Вальтц. За попередніми результатами, її підтримали 53,18 відсотка виборців. Її суперник, колишній прем'єр-міністр Польщі та висуванець правлячої партії «Право і справедливість» Казімєж Марцинкевич набрав 46,82 відсотка, повідомляє інформагенція ПАП. Уперше мером польської столиці стане жінка.

Потрапити на прийом до народного цілителя Людмили Герасимової мені захотілося ще в грудні минулого року — тоді, як прочитала у рідній газеті матеріал про жінку-рентген. Поговоривши згодом з колегою — авторкою статті, я переконалася, що на світі є багато речей, природу яких ми можемо не розуміти, в існування яких можемо не вірити, але які, однак, цілком реально впливають на наше життя. Втім бажання завітати на розмову (а заразом і напроситися на діагностику та лікування) було, а можливості ніяк не випадало. І лише кілька днів тому мені нарешті вдалося зустрітися з Людмилою Миколаївною в її київській квартирі. А заразом — почитати листи вдячних пацієнтів з різних куточків України, Росії, Молдови, Німеччини й Канади, погортати сторінки книги, до якої зцілені люди записували свої вірші, пороздивлятися фотографії, на яких Герасимову оточують зірки естради, напитися смачнющого чаю й вислухати таку історію життя, що на десять бразильських серіалів вистачить...