«Ще не вечір, — заспокоює Борис Тарасюк, — ще не вечір. Я просто хочу сказати, що не потрібно реагувати тільки на рішення, які мають тимчасовий характер, тому що сама Рада ЄС може прийняти й інше рішення». Так міністр закордонних справ, у нинішній скрутній ситуації — головний євроінтегратор — намагається підбадьорити співвітчизників після ухвали ЄС не вносити в нову угоду з Україною будь-якого пункту про наші перспективи в майбутньому стати членом Євросоюзу. «Щодо цього (питання про майбутнє членство в Союзі. — Ред.) немає консенсусу в Європейському Союзі, — переконує Тарасюк — Потрібно бути реалістами в цьому відношенні, але це не означає, що ми не повинні працювати з перспективою членства».

Кілька куцих абзаців — ото й усе, що можна знайти про Кальник у багатотомній «Історії міст і сіл Української РСР», на сьогодні методологічно та фактологічно вкрай застарілій і до абсурду тенденційній. Наприклад, із довідки ви нічого не взнаєте ні про часи заснування населеного пункту, ні бодай про першу письмову згадку, зате автори справно поінформують, що на момент підготовки видання в селі діяли партійна і комсомольська організації, які нараховували 48 комуністів і 107 комсомольців, а колгосп «Жовтень» користувався 2813 гектарами землі. А от про воістину вікопомні події — згадка ніби між іншим: «У роки визвольної війни 1648-1654 рр. Кальник був полковим містом».

Пошук у базі даних порталу Верховної Ради дав рівно нуль результатів щодо законопроекту про Президента України. Закону не існує навіть у проекті. Про що тоді взагалі йдеться? А йдеться, як завжди, про перерозподіл влади. От Прем'єр-міністру, приміром, здається, що влада у нас функціонує не досить ефективно, а одне з її крил — ще й не регламентовано. І він щиро дивується, чому цього, мовляв, не помічає Президент? Що ж, один Віктор залюбки направить іншого Віктора на путь істинний, і от тоді й настане у нас повна та беззаперечна «вікторія»...

За легендою, греки перемогли войовничих жінок на ріці Фермодонт у Малій Азії, посадили полонянок на кораблі й верталися додому. Дорогою амазонки перебили своїх «переможців», повернули кораблі до берегів Скіфії, як звалася колись Україна, й висадилися в районі Меотиди, тобто Азовського моря. Тут войовниці зайнялися грабуванням скіфів. Ті підіслали до амазонок своїх юнаків. Скіфські красені покохалися з войовницями, і від такого шлюбу народився народ савроматів, жінки якого продовжили спосіб життя амазонок.

Провокаційний рекламний ролик оператора мобільного зв'язку «Джинс» про швидкий секс у туалеті знайшов собі «гарну компанію». Місяць тому непристойний ролик «поперли» з українських телеекранів, а тепер Національна рада з питань телебачення й радіомовлення вимагає припинити трансляцію ще двох рекламних роликів, які шкодять суспільній моралі й викликають обурення українців. Це «10 тачок за 10 пачок» McCoffee й «Ні... собі! Усе — людям!» компанії «Євросєть».

Як може чиновник, який не брав участі у наданні медичної допомоги пораненій людині, не був на місці події, не знайомився з медичною документацією і навіть не спілкувався з хірургами у телефонному режимі, заявляти про адекватність чи неадекватність меддопомоги, наданої надзвичайно важкому пацієнту? Лікарі, які протягом 22 годин боролися за життя пораненого Євгена Кушнарьова і зробили все можливе для його порятунку, не знають відповіді на це запитання. Як, власне, і причин, через якi заступник міністра охорони здоров'я Валерій Івасюк звинуватив лікарів у смерті народного депутата. Минулого тижня пан Івасюк назвав однією з причин смерті Кушнарьова нестачу крові для переливання і заявив, що організм потерпілого був життєздатним упродовж доби й очікував на медичну допомогу, але так і не дочекався її.

На Запоріжжі ледь не улюбленою розвагою неповнолітніх правопорушників стають дебоші на кладовищах. Черговий скоєно у селі Балкове Токмацького району, повідомив 22 січня запорізькому кореспонденту «УМ» начальник райвідділу міліції Леонід Грабина. Злочин вельми специфічний: на місцевому цвинтарі з пневматичної рушниці зловмисники розтрощили більш як п'ятдесят портретів на пам'ятниках чи надгробних плитах винятково фронтовиків! З огляду на цю обставину очолювана депутатом райради Анатолієм Радомським сільська організація ветеранів, зчинивши логічний галас, висунула нелогічну версію організації акції вандалізму... західноукраїнськими «націоналістами».

Цього шанованого чоловіка, бригадира, односельчани в березні 2006 року обрали депутатом сільської ради. І ніхто з мешканців Глинянська Добровеличківського району не підозрював, що вже кілька місяців батько глумиться над своєю малолітньою донькою.

Буревій, в очікуванні якого на вихідні всі оперативні служби були приведені в стан підвищеної готовності, не забарився. Причому найпершими своєрідної перевірки штормовим вітрюганом не витримали дерева. А їх падіння, у свою чергу, і призвело до кількох надзвичайних ситуацій. Приміром, у селі Олександрівка Старобешівського району дерево, звалене сильним вітром, впало на газопровід. Останній виявився помітно деформованим, однак газопостачання таки не припинялося. А невдовзі рятувальники місцевого відділу МНС України зуміли розпиляти дерево і зняти його із газопроводу.

Делікатна сфера людських стосунків на півострові опосередковано замішана ще й на міжетнічному грунті. Через два дні після «земельного» побоїща в Сімферополі знову сталася масова бійка. Цього разу «воювали» у Бахчисараї, що тільки-но заспокоївся після відомих минулорічних кривавих сутичок на колишньому Центральному міському ринку.