Чинний володар Кубка чемпіонів «Барселона» не знала гіркоти домашніх поразок на євроарені з квітня 2003 року, коли поступилася на своєму «Ноу камп» «Ювентусу». Позавчора, програвши «Ліверпулю», каталонці залишили поле на щиті лише вдруге в останніх 20 матчах Суперліги. Перемогу англійцям принесли Белламі та Ріїсе, які за кілька днів до того... побилися на тренуванні (валлійця за удар партнера ключкою для гольфу навіть оштрафували на 80 тисяч фунтів стерлінгів).

Добра новина для шанувальників нашої газети: з сьогоднішнього дня на нашому сайті можна подивитися усі роботи, які надійшли на конкурс «Дитячий малюнок і любов об'єднають Україну». А прийшло їх багато, і хоча редакція зазначала, що термін передплати значення не має, малася на увазі передплата на цей рік. На квитанції повинен бути і поштовий штемпель.
Продовжуємо знайомити читачів iз малюнками конкурсантів.

Якщо коаліція хоче працювати, їй ніщо не завадить. Попри те, що БЮТівські «воїни світла» цілу ніч позмінно чергували у захопленій електрощитовій, не здавши позицій і вдень четверга, світло у сесійній залі з'явилося. Як пояснили задоволені «регіонали», у парламентського електропостачання є ще й «альтернативні джерела». Щоправда, не працювало одне з двох табло, на яких висвітлюється інформація про результати голосування й виступаючих, та й друге періодично блимало, але сесія розпочалася. Депутати фракції Партії регіонів — теж на своїх «бойових постах»: стіною оточують трибуну і президію, щоб не допустити туди авангард опозиції. А комунiсти ще й заблокували звукову апаратну — для її ж безпеки.

В інтерв'ю — напередоднi дня народження — Президентові про політику хотілося б говорити поменше. Хоча, звісно, коли політика стає частиною життя, оминути цю тему просто неможливо. Тим більше, якщо йдеться про життя Президента. І особливо якщо цим Президентом є Віктор Ющенко, для якого поступ держави і добробут народу — не порожній звук.
Це не комплімент і не спроба вислужитися — навпаки, до багатьох вчинків Президента журналісти «УМ», як і багато колишніх «помаранчевих революціонерів», пiдходять критично. Але очевидно — хай там що робить В.Ю., він переконаний: це на благо України.

Напередодні Дня захисника Вітчизни журналістiв запросили в «закулісся» окремого Новоросійсько-Київського полку Президента України. Це єдина з військових частин Міністерства оборони, функції якої вимагають як військових умінь, так і мистецьких. Певною мірою солдати, котрі проходять службу саме тут, можуть зарахувати себе й до когорти артистів. Вишколені військові «танці» зі зброєю в руках їм доводиться демонструвати не тільки в присутності перших осіб держави, а й для мільйонів пар очей українців під час різноманітних урочистих державних заходів.

Вшанування 23 лютого дісталося нам у спадок від Радянського Союзу, а потім, удруге, — в спадок від Леоніда Кучми. Наприкінці свого першого президентського терміну він, повторюючи приклад російського колеги Бориса Єльцина, «узаконив» свято радянської армії під новою назвою (такою ж, як і в Росії) — День захисника Вітчизни.

Про колишню львів'янку Мар'яну Садовську в Україні знають одиниці. У 91-му вона почала працювати в Міжнародному театральному центрі «Гардженіце» в Польщі. Там взяла старт для майбутніх проектів. Резюме Садовської ледве втискається на трьох сторінках друкованого тексту і вражає навіть її саму. Жартує, що не уявляє, яким чином стільки всього встигла.
Мар'яна цікавиться техніками народного співу. Вона співає про універсальне і автентичне — емоції, теми, думки, які будуть зрозумілі кожному. Звісно, йдеться не про шаровари і банальне «ти ж мене підманула», а про заховане у глухих селах Полтавщини та Полісся, знайдене нею і виспіване у власній інтерпретації, але всім серцем — до «гусячої шкіри» та кільканадцятихвилинного оніміння у слухачів. Якщо альбоми Мар'яни колись таки можна буде купити в Україні, або ж вона приїде сюди з концертами — про що мріє — послухайте: Садовська фантастична!
«УМ» зустрілася з Мар'яною в Кельні, де вона живе уже кілька років із чоловіком, німецьким актором і режисером Андре Ерленом та дітьми — Северином та зовсім маленькою Гафійкою. У Кельні Садовська бере уроки перського співу, перед тим збагатившись особливостями голосоведіння болгарів і грузинів, та бігає на репетиції з гуртом «Бордерленд». Вона — невловима: на день літала до Києва, потім — Прага, зразу опісля — різдвяна вечеря і участь у театральному фестивалі в Нью-Мехіко.

Їх важко уявити окремо — тiльки в дуетi їх сприймають українськi любителі баскетболу. Брати-близнюки Ігор і Ростислав Кривичі — лідери «Сумихімпрому», найрезультативнішої команди вітчизняної суперліги. Цікавою і відвертою була розмова з ними кореспондента «УМ» у Сумах. Причому переважно думки братів збігалися, тому ми здебільшого не стали навіть відокремлювати вiдповiдi на запитання кожного з них.

Розташоване на висоті 500—600 метрів над рівнем моря, село Космач, що в Косівському районі Івано-Франківщини, є одним із найколоритніших населених пунктів Українських Карпат. Воно відоме далеко за межами Галичини талановитими майстрами народних художніх промислів та ремесел — різьбярами, килимарницями, вишивальницями, виробниками музичних інструментів та традиційного гуцульського одягу. Проте світової слави село зажило завдяки знаменитій космацькій писанці, особливістю якої є мініатюрний, дуже витончений розпис на жовтогарячому тлі.