Еротичні пригоди студентки і таксиста

Коротке інформаційне повідомлення правоохоронних органів про нічне згвалтування 21-річної мешканки Івано-Франківська водієм таксі, котрий, за заявою «потерпілої», скористався її безпорадністю, стало в обласному центрі Прикарпаття чи не найрезонанснішою подією лютого. Одні співчували юній жертві і шельмували водія-негідника, котрий узяв на душу насильницький гріх, інші шпетили дівчину за те, що вона засиділася на дискотеці мало не до третіх півнів і сама поверталася додому.

Тарас Бульба. Український рахунок

Тарас Бульба. Український рахунок

«Країні не вистачає «Оскарів». Кохаймося!» — пам'ятаєте бігбордні заклики кількарічної давнини? Йшлося, як я розумію, про претензії України в царині кінематографа. Ну, з коханням тут проблема, бо живе сучасне життя українське кіно не цікавить за визначенням, принципово й залізобетонно. Або те життя виходить зовсім не українським, нашвидкуруч, «за п'ять мінут до мітро», скроєне північнозальотними серіальщиками. Погляди ж у минуле обертаються гротескними «істернами» штибу фанерної «Роксолани» чи трафаретної «Чорної ради». Тому з «оскарами», як і з міжнародним визнанням, вітчизняному кінематографу доведеться почекати.
Хоча, слід сказати, вряди-годи трапляються й приємні винятки. Фільми-кроки за межі того зачарованого кола, яким, наче сліпа шкапа на старовинній водокачці, кружляє українське кіно. Одним із таких кроків міг би стати й кінопроект, який ось уже 15 років витає в кіноповітрі й чиновницьких кабінетах. Ідеться про «Тараса Бульбу». Точніше, про «Тараса Бульбу та його синів». Саме так називається сценарій Віктора Греся, за яким відомий режисер і сценарист планує екранізувати гоголівський шедевр. Це той випадок, коли кілька складників щасливим чином збігаються в одному. Судіть самі. Маємо Гоголя і його геніальну повість, яка чи не найяскравіше репрезентує у світі й козаччину і, власне, саму Україну. Маємо Греся, майстра вибухового й філігранного водночас, чиї фільми давно ввійшли в аннали кінокласики — варто згадати хоча б його «Сліпий дощ», удостоєний «Золотої німфи» фестивалю в Монте-Карло, вже не кажучи про «Чорну курку, або Підземних жителів». І є сценарій, про який захоплено відгукувалися Іван Дзюба й Іван Драч, Микола Мащенко й Борис Олійник... Немає лишень відповідного «клімату», який дозволив би зухвалому задуму Греся стати реальністю.
А втім, знову зажевріла надія...

Чиїми руками замахуються на Шевченка?

Пригадуєте відомого персонажа — шпигуна під псевдом «Тріанон» із давнього радянського пропагандистського фільму «ТАРС уповноважений заявити...»? Пригадуєте, як він шукав потрібні хвилі ефіру (який постійно «глушили» наглядачі нашої з вами ідеологічної цноти), щоб отримати вказівки американського «центру»? Після тривалих зусиль «Тріанон» таки пробивався через «глушники» і зчитував із ефіру те, що могло з його допомогою впливати на національну безпеку СРСР.

Плани на моду

Плани на моду

Дизайнери вічно поспішають випередити час. Подумати тільки, ніби вчора ми відсвяткували Новий, 2007 рік, а лондонські, нью-йоркськi, міланські тижні моди вже запропонували свої образи на осінь і наступну зиму 2007— 2008 років! За Парижем вступає Київ, з 14 по 20 березня в павільйоні «Альта-Експо» відбудеться низка акцій, об'єднаних подіумом UFW. Якраз напередодні я розмірковувала про те, як це потужно для будь-якого заходу мати довгу історію — 57-й Берлінський фестиваль, наприклад, або 52-а Венеціанська бієнале, аж раптом з'ясувалося, що цієї весни український тиждень прет-а-порте пройде вдвадцяте. Стабільність, одначе.

Діагноз несвободи

Діагноз несвободи

У Києві, мабуть, складно знайти людину, яка ніколи не чула про Курбаса. Як і знайти того, хто хоча б кількома реченнями розповів про видатного режисера українського театру, назвав хоч дві-три його вистави чи бодай один принцип Курбасового трактування існування актора на сцені. Цей парадокс — не найкраща «декорація» для відзначення 120-річчя режисера Леся Курбаса. Але іншої, на жаль, не маємо...

Перший бал водіїв

Перший бал водіїв

Цьогоріч, ймовірно, запрацює нова схема штрафів — за порушення Правил дорожнього руху (ПДР), аналогічна тiй, що віддавна діє в ЄС. На перших порах Державна автоінспекція має намір за кожне недотримання правил ДР записувати у водійський талон штрафні бали. Пізніше кількість таких «галочок» підрахує спеціальна автоматизована система. За підсумками року, ДАІ вивчатиме, у кого сума балів добігла тридцяти. Саме на водіїв, які протягом року «нахапають» три десятки, складатимуть протокол, і подаватимуть до суду, який і притягуватиме порушника до адміністративної відповідальності.

«Вишка» для майора

«Вишка» для майора

Минулого тижня в обласному Апеляційному суді «шахтарської столиці» завершилося слухання резонансної справи В'ячеслава Синенка. Як уже неодноразово писала «УМ», його обвинувачували у співучасті в убивстві 1995 року місцевого підприємця та власника футбольного клуба «Шахтар» Ахатя Брагіна, більше відомого під кримінальним псевдо Алік Грек. Вигнаного з системи МВС майора міліції зрештою визнали винним, присудивши до вищої міри покарання з конфіскацією майна. Відповідач провини не визнав, понад те — з лави підсудних виголосив свої звинувачення «всесильній донецькій мафії», яка, на його переконання, карає тих, хто насмілився порушити змову мовчання.
Судовий процес над Синенком тривав рівно рік. А до того екс-міліціянта довго вистежували через Інтерпол по всіх континентах. Відшукалася «загуба» у Греції, де 56-річний, наполовину паралізований чоловік тихо та цілком офіційно проживав у якомусь гірському селищі. З помпою (та на медицинських ношах) підозрюваного у страшному злочині екстрадіювали спецлітаком на Батьківщину, аби віддати в руки найсправедливішої у світі Феміди.
У чому ж, власне, звинувачували донеччанина В'ячеслава Синенка?

Цушко й анекдоти

Цушко й анекдоти

Учора Верховна Рада заслухала інформацію міністра внутрішніх справ Василя Цушка про ситуацію в його відомстві. Власне, заслуховування було ініційоване «регіоналом» Володимиром Сівковичем. Мовляв, незважаючи на те, що керівництво МВС змінилося, в пресі й далі з'являються публікації про ганебні явища в середовищі правоохоронців. Утім виступ Цушка не стосувався проанонсованих Сівковичем питань і був побудований лише на критиці своїх попередників. Особливо дісталося на горіхи колишньому однопартійцю Василя Цушка по СПУ Юрію Луценку. «Багато почули про діяльність попередника, а хотіли почути, як МВС працює зараз, — слушно дорікнув Цушкові БЮТівець Олександр Турчинов. — Та й критикувати треба юридичною мовою, коли злочин доведено».

Заручини після розлучення

У неробочий для парламенту день у будівлі тієї-таки Верховної Ради станеться знаменна подія — «НУ» і БЮТ підписами своїх лідерів скріплять угоду. Це заплановано на першу годину сьогоднішнього дня. Від БЮТ угоду підпише Юлія Тимошенко, а від «Нашої України» — номінальний керманич НСНУ Віктор Балога, глава секретаріату Президента.

«Любити трипільців — це некрофілія»

«Любити трипільців — це некрофілія»

«На наших землях знали письмо і будували міста набагато раніше, ніж у Стародавньому Єгипті. Кажуть, історія людської цивілізації бере свій початок із Межиріччя Тигру та Євфрату (територія сучасного Іраку). Мовляв, люди, які там жили — шумери, — винайшли письмо, колесо і утворили першу в світі державу. А що в той час було на наших землях? Які люди жили і що вміли робити? Виявляється, на території України теж будували міста. Але в чотири рази більші за столицю шумерів, древній Вавилон! Знали письмо і варили пиво. І все це діялося на три тисячі років раніше, аніж у шумерів чи давніх єгиптян. Культуру, що виникла в VI тисячолітті до нашої ери в Україні, вчені назвали трипільською — за назвою села під Києвом, де було знайдено її сліди. Ким були ці люди — трипільці, що вміли споруджувати двоповерхові будинки і величезні міста площею 450 гектарів? І чому про них досі мовчать усі підручники світу з історії стародавніх цивілізацій?»
Чому мовчать — питання для професійних істориків риторичне. А ось чому українська преса рябіє такими «сенсаціями» (згадані рядки — це цитати однієї зі статей на сайті «Обозрєватель») — це, справді, поки що незрозуміло. До речі, далі у згаданій статті йдуть коментарі науковців (як вони самі себе називають) або псевдонауковців (як їх називають їхні колеги). Про цих людей ми ще згадаємо. А поки що про те, що цього тижня Центр соціогуманітарних досліджень імені В'ячеслава Липинського ініціював у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» зібрання науковців з НаУКМА, Київського національного університету ім. Шевченка, Національної академії наук України, щоб офіційно заявити: твердження про Трипільську культуру як «колиску цивілізації» — це вигадка представників «білого братства» в науці.