Зараз на хуторі Мозамбік це найпопулярніша пісня. Лише співають її роздвоєно. Спочатку: «Волга, Волга!..» З інтонацією ніби: «Парень, парень!» А потім: «Мать родная!..» Мовляв, що ж ти накоїв?..
Здавалося б, нічого страшного і не накоїв нардеп-соціаліст Василь Волга. Ну сказав, якщо Президент видасть указ про дострокові вибори, «...буде все дуже просто: відразу після видання цього указу всі центральні органи виконавчої влади беруться під жостку охорону військами МВС. Більше того, після видання цього указу буде прийнято термінове рішення Верховної Ради про те, що парламент не визнає указів Президента легітимними...»

На відміну від львівських, франківських чи одеських гуртів, які рано чи пізно переїздять до Києва чи Москви і стають столичними, два відомі гурти LЮК і 5nizzа у Харків повертаються завжди, творячи тим самим його музичне обличчя і стиль («Снится город с белыми домами под электропроводами — и на всех одна звезда»). «УМ» зустрілася з одним із учасників харківського дуету (і зважаючи на кількість звуків, яку ці двоє видають одночасно, мабуть, оркестру) Сергієм Бабкіним перед спектаклем «Емігранти», у якому він бере участь.
Насамперед Сергій називає себе актором молодіжного харківського «Театру 19», а потім уже гітаристом та бек-вокалістом 5nizz-и, і паралельно автором двох сольних альбомів — «УРА!»(2004), «БИС!» (2005) і «СЫН» (2005) (пісні для перших двох були записані в один день, тому «СЫН» вважається другим альбомом музиканта). Але кожен із цих образів є окремим, самодостатнім і виконаним на відмінно. Всі шість акторських ролей Бабкін називає улюбленими і вдалими, пісні 5nizz-и співають і в Німеччині, і в Росії — чоловікам подобається правда-матка у геніальних текстах, а жіноча аудиторія вважає карі очі Сергія найдобрішими у світі і впадає в транс, коли він виконує переспівану «п'ятничну» пісню «Забери» («Запусти себя в кратеры моей души. Дыши, дыши, я сам нажму все клапаны»). На підході два сольні альбоми: 5nizz-и і Бабкіна — з цього ми і почали.

Учора в Києві брати Клички звітували журналістам про перемогу, здобуту Володимиром минулої суботи в Мангеймі (нагадаємо, Володя відстояв свої титули чемпіона світу IBF та IBO). Звичайно, всіх найбільше цікавило, як саме брати тепер збираються здійснити свою давню мрію про одночасне володіння чемпіонськими поясами різних боксерських версій. З'ясувалося, що Віталій справді зійдеться в титульному бою за звання чемпіона WBC із росіянином Олегом Маскаєвим. Щоправда, дата цього поєдинку ще не визначена.

Повторити клубний рекорд за тривалістю перебування в єврокубках «Шахтарю» не вдалося. Натомість сценарій, за яким гірники припинили боротьбу в Кубку УЄФА-2007, вельми нагадує саме березень 1984-го. Тоді на полі «Порту» у чвертьфіналі Кубка кубків донеччани вели перед, але поступилися після «лівого» пенальті та низки ще кількох «дивних» суддівських рішень — 2:3. Удома також вигравали 1:0, але наприкінці гри пропустили гол після навісу з кутового та неймовірного удару головою британця Уолша. Хіба позавчорашні події на РСК «Олімпійський» не нагадують те протистояння? «Порту» — також представник Піренейського півострова; цей клуб, як і сьогодні «Севілью», тоді теж називали однією з кращих команд на континенті.
Загалом, чемпіон України утретє поспіль вийшов у весняну стадію Кубка УЄФА, але ще ніколи не був настільки близьким, щоб потрапити до чвертьфіналу. Захоплююча драма в Донецьку завершилася просто неймовірною розв’язкою. Коли ще фатальний гол на останніх секундах доданого часу тобі забиває воротар чужої команди?!

Під час офіційного візиту до Данії Президент Віктор Ющенко неодноразово закликав своїх візаві «не озиратися» на 2004 рік. Утім озиралися і данці, бо сприймали українського очільника насамперед як легенду Помаранчевої революції, і сам Ющенко, бо час вiд часу вдавався до пояснювання нинiшнiх внутріполітичних проблем колізіями 2004 року.

Григорій Дмитрович із села Старий Яричів, що на Львівщині, звикає до надмірної уваги журналістів та чиновників. Адже вік зобов'язує: дідуньо відсвяткував у четвер своє 116-річчя і став офіційним найстарішим українцем. Почесну довголітню «висоту» Григорія Нестора зафіксувала Книга рекордів України. Її представник Ігор Підчібій особисто поїхав до села Старий Яричів, аби привітати Григорія Дмитровича із почесною датою і вручити реєстраційний диплом.

Щодня після обіду поблизу станції метро «Шулявська» кілька молодих людей розкладали на переносних ятках свій нехитрий товар по 25 гривень — піратське DVD. Ще донедавна вони почувалися цілком впевнено, але, як днями пересвідчилася «УМ», прокуривши неподалік «піратів» близько години, останнім часом їх таки почали «ганяти» люди в погонах. Двоє чоловіків характерної зовнішності у штатському та з барсетками, а також сержант у формі міліції Київського метрополітену, який явно виконував їхні вказівки, таки змусили хлопців та дівчину зібрати «фільмотеку» до сумок а ля «човниковий бізнес» та провели з ними профілактичну бесіду десь у приміщенні станції. Наступного дня «УМ» так i не побачила «піратів» на звичному місці. Але чи надовго?

«В українську систему освіти щорічно інвестують 35 мільярдів гривень. І що ми маємо на виході? Якістю вітчизняної освіти не задоволені ні роботодавці, ні учні, ні їхні батьки, ні самі ж учителі!» — емоційно розповідає засновник елітного київського ліцею «Гранд» Володимир Співаковський. Він переконаний, що причина — у застарілості самої освітньої системи, яка дісталася Україні з часів СРСР. «Радянська освіта була якісною, бо слугувала поставленій меті: виховання «радянської» людини. Тепер же цілі змінилися, тому й стара система не може давати новий якісний продукт», — пояснює Співаковський.