Пожежа в Кемерово: про «чужих дітей» для росіян та українців

Кемеровчанін Ігор Востріков, нещасна людина: відразу втратив дружину, трьох дітей і сестру - такого горя і ворогу не побажаєш. І він не просто говорить на мітингу про своє горе. Він правду каже про країну - як вміє. Вказує рукою нагору і каже - «все ходять і мовчать, задушили людей!». Задушили!

А поруч - його сторінка в соціальній мережі. З Путіним. Зі схваленням війни в Україні. Звичайний набір смислів звичайного російського мужика, якого ніхто не примушує нічого такого писати. Просто - так треба. Треба думати не те, що думаєш, а те, що кажуть.

Я спостерігав щось схоже, коли було захоплення заручників на Дубровці. І тоді родичі цих нещасних людей вийшли на Красну площу з протестом проти чеченської війни. І говорили цілком розумні, чесні і правильні речі. Які вони не говорили ані до, ані після трагедії.

Це те, чого не можуть зрозуміти іноземці або просто люди, які ніколи не жили в Росії. Росіяни нічим не відрізняються від інших в своєму сприйнятті світу. Просто у них перевернута система моральних координат. Вона стає на місце тільки в особистому горі, коли людині здається, що їй вже просто нема чого втрачати. Саме тому найвільнішою територією в сталінські роки був ГУЛАГ, а самим вільним часом в житті людей - війна. Саме тому ми чуємо від звичайних людей правду тільки в хвилини сумного божевілля. І саме тому з високопоставленими представниками російської еліти можна розмовляти загальнолюдською мовою - у приватних розмовах вони ніколи не прикидаються, не розмовляють мовою телевізору, це просто вважається непристойним. Прикидатися у приватній бесіді, з російської точки зору, може тільки боязкий холоп. І у холопа залишається одна-єдина територія правди - його власне горе.

Українці відрізняються від росіян тим, що можуть вийти на вулиці і почати говорити правду, коли б'ють і ображають чужих людей - так було під час Врадіївки або після побиття студентів. І я пам'ятаю, як іронізували над учасниками протестів росіяни з їх мемом «оніжедеті». Перш за все - чужі діти. Чого за чужих виходити? Свої ж бо вдома. В теплі.

Для мене ця відмінність росіян від українців завжди здавалася феноменальною. Адже вважається, що українці - індивідуалісти, а росіяни - як би «общинний народ». Але у «общини» начисто відсутня солідарність і правдолюбство, а індивідуалісти-хуторяни заради цієї солідарності і захисту правди здатні жити на майданах і здійснювати ірраціональні вчинки.

Я досі вважаю, що в цій відмінністі - головний шанс українців на порятунок.

Оригінал опубліковано на Facebook-сторінці Віталія Портнікова.